Як захистити контент інтернет-сайта

Перш ніж розглядати питання захисту прав інтелектуальної власності на контент інтернет-сайта, необхідно визначити, чим є інтернет-сайт з правового погляду і які об’єкти права інтелектуальної власності використовуються в тому, що серед інтернет-спільноти прийнято називати словом «контент». З чого складається контент Звичайно, розглядаючи правові відносини в мережі Інтернет, неможливо ігнорувати технічні особливості її функціонування. Дійсно, розвиток технічних засобів та програмного забезпечення впливає на розвиток Інтернета. Водночас право має лише врегульовувати ці нові відносини, застосовуючи до них класичні правові принципи та норми, які напрацьовували впродовж багатьох років та ефективність яких перевірена часом. Технічно інтернет-сайт є взаємопов’язаною сукупністю електронних файлів, які розміщені на хост-сервері за певною адресою (ІР-адресою). Користувач Інтернета за допомогою спеціальної програми (браузера) звертається за ІР-адресою сайта, після чого здійснюється копіювання файлів сайта з хост-сервера в пам’ять комп’ютера користувача. По завершенні цього процесу зазначені файли відтворюються на моніторі користувача як завершене візуально-графічне зображення, яке може супроводжуватись аудіо- чи відеорядом. Таким чином, інтернет-сайт можна розглядати як завершений комплексний об’єкт, що складається з низки самостійних об’єктів авторського та патентного права. Комплексний характер сайта вимагає комплексного вирішення правових питань його регулювання. З технічного погляду до об’єктів прав інтелектуальної власності, які використовуються на інтернет-сайті, можна віднести:

• графічний дизайн сайта;
• комп’ютерні програми, що використовуються для сайта;
• архітектуру сайта;
• програмні рішення щодо взаємопов’язаності файлів;
• аудіо-, відеотвори;
• фотографії, малюнки;
• анімацію;
• інформаційний зміст (текстове наповнення);
• торговельні марки, промислові зразки, комерційні найменування тощо.

Більшість зазначених об’єктів належать до групи об’єктів авторського права, а отже, правове регулювання відносин, пов’язаних з використанням контенту сайта, переважно здійснюється на підставі тих правових норм, які застосовують до відносин з охорони авторських прав. Виключення з цього правила пов’язані з використанням засобів індивідуалізації та об’єктів патентного права, але аналіз цих відносин не є темою цієї статті. Як охороняються права на контент В Україні майнові права на об’єкти авторського права, розміщені на інтернет-сайті, охороняються як нормами національного законодавства, так і чинними міжнародними договорами. У випадках несанкціонованого використання контенту в іншій країні міжнародні конвенції дозволяють охороняти об’єкти, створені в Україні, нарівні з об’єктами, що були створені в цій країні. Іншими словами, в разі порушення прав інтелектуальної власності українських правовласників в іншій країні застосовуються положення закону тієї країни, де відбулося таке правопорушення. Основними національними нормативними актами, що регулюють відносини використання об’єктів авторського права, у тому числі в мережі Інтернет, є Закон «Про авторське право і суміжні права» і Цивільний кодекс України. Вони визначають основні права та обов’язки осіб, які в той чи інший спосіб використовують інтернет-сайт. Хто є суб’єктами прав на контент Зазвичай першим власником прав на будь-який елемент контенту є особа, яка цей елемент створила (дизайнер, художник, фотограф, програміст тощо). Виключення з цього правила можуть встановлюватись лише договором з першим власником або законом (наприклад, якщо створення твору відбулось при виконанні трудового договору або договору замовлення). Контент сайта складається з багатьох об’єктів авторського права, які частіше за все створюються різними особами. Водночас використовує сайт, як правило, лише один суб’єкт (його прийнято називати власником сайта). Щоб уникнути можливих непорозумінь у подальшому, власник сайта повинен оформити необхідні права з іншими правовласниками, отримавши виключні майнові права на всі об’єкти, що використовуються на його сайті. Таке оформлення може здійснюватись на підставі договору який укладається або безпосередньо з творцями відповідних об’єктів, або з іншими особами, які отримали ці права від творців і мають право розпоряджатись ними. Таким чином, розробляючи інтернет-сайт, необхідно укладати відповідні договори зі всіма особами, що включені до процесу його створення. Якщо певний обсяг робіт виконують юридичні особи (наприклад, дизайнерська агенція), у договорах слід зазначати всіх осіб, які фактично працювали над сайтом. Види правопорушень Основними правами, які належать власникам сайтів, є право використовувати контент свого сайта (як повністю, так і частково), а також перешкоджати іншим особам використовувати цей контент без їхнього дозволу. Ці права закріплені як на рівні національного законодавства, так і численними міжнародними договорами, учасниками яких є Україна. Порушенням законодавства визнається будь-яке несанкціоноване копіювання складових частин контенту сайта, у тому числі оригінальних текстів, фотографій, графіки тощо. Серед користувачів Інтернету поширена думка, що використання на сайті раніше опублікованої інформації не вважатиметься порушенням за наявності посилання на сайт-першоджерело. Проте ця позиція є помилковою, адже таке посилання не звільняє поширювача інформації від обов’язку одержати дозвіл на її використання на власному сайті. Тому власник сайта повинен одержати право на використання будь-яких текстів, фотографій тощо незалежно від того, чи зазначає він першоджерело. Можна виокремити такі порушення прав на контент інтернет-сайта:

• копіювання зовнішнього виду іншого сайта (фреймінг);
• копіювання медіафайлів з одного сайта та розміщення їх на іншому сайті;
• копіювання текстового змісту сайта (окремих статей) з подальшим розміщення його на іншому сайті або в друкованому засобі масової інформації.

Кожна з перелічених дій вважатиметься правопорушенням у разі вчинення її без погодження із суб’єктами прав на контент. Захист порушених прав на контент Виявивши порушення прав на контент інтернет-сайта, правоволоділець має в першу чергу встановити особу порушника. Згідно з наявною судовою практикою, щоб зробити це, необхідно з’ясувати, хто власник сайта. Відомості про власника веб-сайта можна витребувати в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі Інтернет. Іншими словами, власником сайта визнається відповідний реєстрант доменного імені, яке адресує до цього ресурса. Але цей спосіб визначення особи відповідача не позбавлений недоліків. По-перше, чинні правила реєстрації доменних імен здебільшого не передбачають можливості персоніфікації особи, на ім’я якої реєструється той чи інший домен. Тому не виключено, що доменне ім’я зареєстроване на особу, якої не існує, отже, спроба отримати дані від адміністратора домену .ua, щоб визначити відповідача у справі, не дасть очікуваного результату. По-друге, не зовсім правильно ототожнювати реєстранта доменного імені з власником інтернет-сайта. З’ясувати особу власника сайта можна, встановивши власника його ІР-адреси, а це, свою чергою, дозволить визначити хост-провайдера, на сервері якого і розміщений сайт порушника. Після цього можна через суд або іншим чином витребувати дані про особу, з якою хост-провайдер уклав відповідний договір, і майже безпомилково встановити особу власника сайта. Встановивши особу порушника, можна спробувати припинити правопорушення в позасудовому порядку. Як свідчить практика, у більш ніж 90% випадків, щоб припинити порушення прав на контент, достатньо надіслати претензію електронною поштою. Якщо такі дії не призвели до припинення порушення, наступним кроком має стати підготовка матеріалів для судового розгляду справи. Збір доказів Збір доказів вчиненого правопорушення в мережі Інтернет є справою непростою. Складність пояснюється тим, що роздруківка, зроблена з того чи іншого сайта, може бути використана в судовому провадженні в якості доказу, лише якщо відповідач у справі не заперечує проти істинності цього доказу. Водночас відсутність на роздруківці з інтернет-сайта будь-яких підписів і печаток компетентних осіб, які наділені відповідними повноваженнями засвідчувати наявність таких даних у Мережі, може стати серйозною перешкодою для задоволення позову. До того ж після порушник може врешті-решт знищити відповідні матеріали. Це дозволить відповідачу стверджувати, що він ніколи не використовував контент сайта правоволодільця. Частіше за все цю проблему вирішують шляхом звернення до російського нотаріуса, оскільки законодавство Російської Федерації наділяє нотаріусів повноваженнями вживати заходів для забезпечення доказів перед подачею матеріалів до суду. Нотаріус може скласти протокол забезпечення письмових доказів, який у подальшому можна буде використати в якості доказу в українському суді. Крім російського нотаріуса забезпечити докази може й український суд. Чинна редакція процесуального закону припускає можливість вжиття заходів для забезпечення доказів навіть до подання позову до суду. Існують й інші способи збору доказів розміщення певної інформації в мережі Інтернет, які також можна використати, щоб забезпечити подання позову до суду. Спосіб захисту порушених прав Якщо говорити про порушення авторських прав на контен інтернет-сайта, то, обираючи спосіб їх захисту, необхідно звернутися до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Згідно із законодавством позивач може просити суд винести рішення, зокрема, про:

• відшкодування порушником моральної шкоди;
• відшкодування збитків;
• стягнення з порушника доходу, отриманого внаслідок порушення;
• виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Для стягнення компенсації достатньо довести сам факт вчиненого відповідачем порушення. Розмір компенсації визначається судом з урахуванням серйозності порушення та тяжкості його наслідків. Але в будь-якому разі розмір компенсації за кожний факт порушення не може бути менше 10 мінімальних зарплат. Отже, якщо на певному сайті неправомірно використані дві статті та одна фотографія, майнові права на які належать позивачу, мінімальний розмір компенсації становитиме 30 мінімальних заробітних плат. Станом на кінець 2009 р. це 23 220 грн. Таким чином, можна дійти висновку, що володільці прав на контент інтернет-сайтів мають бути зацікавлені в захисті порушених прав. Незважаючи на певні проблеми та труднощі, з якими можуть стикнутись правовласники на цьому шляху, чинне законодавство надає достатньо механізмів для ефективного захисту порушених прав.