Всі рубрики


Моніторинг незалежності суддів. 2007–2009 рр.

«Правовий тиждень» уже розповідав своїм читачам, що наприкінці грудня 2009 р. Центр суддівських студій презентував результати третього щорічного моніторингу незалежності суддів в Україні. Аналогічні дослідження проводили протягом трьох останніх років, тож можна відслідкувати зміни, що відбулися за цей період. Нескладно помітити, що більшість показників відрізняються лише на кілька одиниць у той чи інший бік. Отже, основним висновком цього моніторингу є відсутність позитивних тенденцій, які могли б засвідчити, що в Україні відбувається укріплення незалежності судової влади. Наразі можна говорити лише про те, що судова влада витрачає значні зусилля на боротьбу з деструктивними явищами, які виникають у зв’язку з численними суперечливими ініціативами щодо її реформування. То ж що цікавого показав нам моніторинг 2009 р.? Розглянемо детальніше результати дослідження і звернімо увагу на найважливіші тенденції. Повага до незалежності – повага до себе В опитуванні 2009 р. взяли участь 1314 суддів: 788 суддів місцевих судів, 486 – апеляційних судів, 28 – вищих судів, 12 – Верховного Суду України. Цікаво, що серед опитаних було майже порівну чоловіків і жінок – 683 і 631 особа відповідно. Враховуючи те, що переважна більшість суддів все ж таки представники чоловічої статі, напрошується висновок, що жінки-судді активніші і свідоміші. Найзагрозливішою тенденцією, виявленою моніторингом, є те, що судді не відчувають поваги до незалежності судової влади з боку найвищих посадових осіб держави. Так, лише 10% опитаних відчувають таку повагу з боку Президента України, а 13% – з боку прем’єр-міністра. Трохи краща ситуація з Верховною Радою України: її підтримку відчувають 25% респондентів. Цікаво, що стосовно народних депутатів цей показник набагато менший – лише 6% (для порівняння: у 2008 р. він становив 9%). Мабуть, далися взнаки спроби окремих народних депутатів вплинути на рішення суду. Несподіваними можна назвати відповіді суддів на запитання, чи поважають незалежність суддів керівники судів? По суті, керівники – це ті самі судді, які додатково наділені адміністративними повноваження і мають бути прикладом для інших служителів Феміди. Проте результати опитування свідчать, що лише 52% керівників поважають незалежність суддів. Тобто кожен другий керівник суду не дотримується цього принципу. А серед суддів рівень поваги сягає 65%. З огляду на таку ситуацію складно вимагати поваги від інших. Тож і отримують судді вкрай низький ліміт поваги: 20% від представників органів місцевого самоврядування, 9% від представників великого бізнесу, 14% від підприємців, 16% від представників громадських організацій, 26% від адвокатів, 22% від прокурорів, 10% від пересічних громадян і лише 6% від журналістів. Внутрішні справи суду Цікавим є блок запитань, який дозволяє зрозуміти, що судді думають про своє становище, як оцінюють і характеризують процеси, що відбуваються всередині суду. Так, 55% суддів вважають, що їхні повноваження є достатніми для виконання суддівських функцій. До речі, цей показник навіть збільшився порівняно із 2008 р. і сягнув 49%. Водночас лише 23% респондентів вважають ці повноваження достатніми для обстоювання авторитету суддів, а ще рік тому так думали 49% суддів, тобто цей показник зменшився майже вдвічі. Ні для кого не секрет, що судді не убезпечені від намагання певних осіб впливати на позицію суду під час розгляду судових справ. Дослідження засвідчує, чий вплив і якою мірою відчували судді у 2009 р.: 49% опитаних відчували вплив сторін у справі, 47% – вплив народних депутатів України, 40% – вплив представників засобів масової інформації, 39% – вплив учасників мітингів та пікетувань, 36% – вплив політичних партій і 31% – вплив прокурорів та адвокатів. Яким чином намагалися впливати на суддів у 2009 р.? Як і в попередні роки, найпопулярнішими методами були погрози ініціювання звільнення чи притягнення до дисциплінарної відповідальності (про них згадали 57% суддів) і погрози ускладнити професійну кар’єру (38%). Якщо говорити про фінансовий бік діяльності судової влади, то лише 11% суддів вважають, що існуючий рівень оплати праці судді дозволяє йому бути незалежним при здійсненні правосуддя. Проте цей показник не зазнав істотних змін протягом останніх трьох років: у 2008 р. він складав 11%, а у 2007 р. – 10%. Що стосується фінансування діяльності суду загалом, то цього року лише 26% суддів зазначили, що кошти з державного бюджету надходять до суду вчасно, а ще минулого року цим могли похвалитись 80% опитаних. До того ж у 2009 р. лише 2% суддів визнали, що кошти надходять у повному обсязі (у 2008 р. таких респондентів було 11%). Ось такими – в чомусь невтішними, в чомусь цілком прогнозованими – були результати «Моніторингу незалежності суддів в Україні – 2009». Хочеться сподіватись, що з ним ознайомляться не лише судді, але й представники інших гілок влади – виконавчої та законодавчої, – які зроблять відповідні висновки. КОМЕНТАРІ   Голова Ради суддів України Петро Пилипчук: – Незалежність суддів має два боки: об’єктивний, який визначається ставленням до судової влади ззовні, тобто з боку політиків, представників інших гілок влади, бізнесу, громадян тощо, і суб’єктивний, який залежить від поведінки самого судді, його авторитету в суспільстві та довіри до нього як до особистості та професіонала. Поза сумнівом, необхідно підвищувати вимоги до суддів, їхнього професійного рівня, дисципліни, дотримання ними закону. Суддя повинен знаходитися в жорстких рамках відповідальності, дисциплінарної або кримінальної, за неналежне здійснення правосуддя. Водночас він має бути забезпечений необхідними засобами для здійснення правосуддя (фінансовими, матеріально-технічними тощо). Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, к.ю.н Микола Сірий: – Правова система добре працює тоді, коли переходить на демократичні принципи функціонування. Із сумом змушений констатувати, що українська судова система не перейшла на чіткі демократичні принципи правозастосування. Саме тому створюються умови для активного впливу політиків на суди. Коли судова влада не формулює чіткий перелік правових принципів, які вона відстоює у своїх рішеннях, створюється правовий режим невизначеності, а це умова для впливу сили. Отже, в чинному законодавстві є чималі резерви для посилення гарантій незалежності суддів.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________