Датська судова система очима експерта

Так склалося, що в Україні хіба що лінивий не критикує роботу судів та суддів. Звісно, подібна критика, часто доволі суб’єктивна, не додає авторитету судовій владі. До того ж чимало представників законодавчої та виконавчої гілок влади дуже хотіли б мати вплив на суддів і докладають для цього максимум зусиль. Служителям Феміди доводиться протистояти цьому впливу, а робити це в українських реаліях нелегко. Цікаво, як складаються стосунки між суддями та політиками у цивілізованих європейських країнах. Експерт з питань судочинства проекту «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби» Йорген Андерсен люб’язно погодився відповісти на запитання «Правового тижня» в режимі флеш-інтерв’ю. Пан Андерсен має багатолітній досвід роботи в Суді справедливості Європейського Союзу та одному з датських судів – спочатку на посаді помічника судді, а потім і в якості судді. – Пане Йоргане, розкажіть, будь ласка, про свій професійний шлях. Де ви здобули вищу юридичну освіту? Які посади обіймали до того, як стали суддею? – Дякую, що запросили мене до діалогу, а також за те, що цікавитеся моєю роботою та моїм враженням від України. У Данії я багато років працював помічником судді в різних судах і лише потім став суддею. У Люксембурзі в Суді справедливості Європейського Союзу я кілька років обіймав посаду помічника одного з датських суддів. У моїй країні молодий та недосвідчений помічник – велике додаткове навантаження для судді, адже його потрібно всьому навчати. Проте згодом помічник стає відчутною допомогою судді, адже може самостійно розглядати деякі питання, якщо це дозволить голова суду. – Ви є експертом проекту «Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби». Коли ви вперше потрапили до України? І що вразило вас найбільше? – До участі в цьому проекті я ніколи не відвідував Україну. Я приїхав з досить егалітарної країни і був вражений, коли побачив дуже велику різницю в достатку та соціальному статусі людей в Україні. Нові розкішні автомобілі та надзвичайно дорогі брендові магазини контрастують із жебраками на вулицях і немічними пенсіонерами. – Вам доводиться відвідувати українські суди. Що найперше впадає у вічі, можливо, дивує, запам’ятовується? – Це яскраві ознаки багатства невеликої кількості людей на тлі жахливої напівзруйнованості будинків судів, які я бачив. І неймовірна працьовитість та завзятість представників судів в умовах, які в інших країнах вважали б нестерпними. – Більшість громадян України не довіряють судам. Чи довіряють суддям і суду громадяни Данії? – У Данії рівень довіри до судів досить високий. Цьому сприяють відсутність корупції та висока кваліфікація суддів. – Чи почуваються судді в Данії незалежними і захищеними? Якщо так, то завдяки чому? – У Данії судді не мають спеціального захисту. Адже в цьому немає потреби. Деякі політики з неприхованим задоволення критикують суди за те, що вони, мовляв, слабкі або не підтримують законодавців. На щастя, датська судова система ігнорує ці звинувачення. Будь-яка форма політичного тиску на суди в Данії безглузда і недієва. – Які найбільші вади судової системи України ви можете зазначити? – Брак коштів є серйозною проблемою української судової системи. Підтримувати авторитет суду в суспільстві та й просто нормально функціонувати не дозволяють відсутність облаштованих приміщень, нестача коштів на придбання комп’ютерів, обмежені можливості користування Інтернетом. Це негативно впливає на судову систему України. – Чого б ви побажали українським суддям і працівникам судів? – Працівники української судової системи мають подолати довгий і тернистий шлях, щоб досягти успіху та вирішити проблеми, що переслідують українське правосуддя. Таким шляхом пройшла вся Європа. Аби знайти вихід із ситуації, кожен учасник судової системи повинен долучитися до його пошуку. Адже ніхто не приїде і не зробить це за вас. Розмову вела Лариса БАРДАЧЕНКО
«Правовий тиждень»