Всі рубрики


Швидше не означає краще, або Аналіз законодавчої ініціативи щодо вдосконалення процедур банкрутства

Сучасне українське законодавство про банкрутство та практика його застосування судами не відповідають правовій природі інституту неспроможності та його основним принципам: справедливості, законності, рівності кредиторів при задоволенні вимог до боржника в ході застосування конкурсних механізмів. Спробою вдосконалити законодавство про банкрутство є проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення процедур банкрутства» № 5281 (далі – законопроект), який пропонує внести зміни до законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон). У пояснювальній записці до законопроекту ідеться про те, що застосування норм проекту Закону забезпечить ужиття своєчасних і ефективніших заходів щодо відновлення платоспроможності підприємств. Натомість запропоновані в законопроекті новації мають суто технічний характер та не покращать суттєво регулювання процедури банкрутства. Так, у новій редакції ст. 11 Закону запропоновано надати суду повноваження припиняти провадження у справі про банкрутство, якщо кредитор, за заявою якого порушене провадження, у місячний термін не надав суду докази оприлюднення повідомлення про порушення відповідної справи. Зміни пропонують внести і до ст. 40 Закону, яка визначає виключний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство. Поточна редакція цієї статті передбачає залишення заяви такого кредитора без розгляду. Це значно звужує права кредитора, інтереси якого і без того є недостатньо захищеними в процедурі банкрутства. Зокрема, ідеться про те, що після припинення провадження у справі такий кредитор в силу припису ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, який також регулює провадження у справах про банкрутство, буде позбавлений права повторно звернутись до суду зі своєю заявою після усунення недоліків, тобто надання доказів оприлюднення відповідного повідомлення. Застосовуючи такий невиправдано жорсткий підхід, законодавець навіть не наводить перелік поважних обставин, за яких місячний строк може бути продовжений. Крім того, ч. 10 згаданої нової редакції ст. 11 Закону залишає в силі положення про те, що кредитору, за заявою якого порушене провадження у справі про банкрутство, надається право заявити додаткові майнові вимоги до боржника в межах строку, встановленого у ст. 14 цього Закону. Збереження зазначеного положення лише доводить несистемний підхід до підготовки законопроекту і не усуває неточності, які містить ця стаття Закону. По-перше, ст. 1 Закону не передбачає визначення терміна «майнові вимоги», а по-друге, таке формулювання формально обмежує права інших конкурсних кредиторів на пред’явлення додаткових вимог у межах строку, передбаченого у ст. 14 Закону. Це порушує один з ключових принципів банкрутства, який полягає в рівності прав кредиторів при визнанні та задоволенні їхніх вимог у процедурі банкрутства. Також збережене положення про те, що господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. На практиці суди не користуються цим правом. Це призводить до того, що в більшості випадків не вдається встановити природу виникнення банкрутства конкретного боржника, зокрема виявити ознаки доведення до банкрутства чи фіктивного банкрутства. Запровадження обов’язкового аудиту дозволило б ефективніше здійснювати провадження у справах про банкрутство, виявляти супутні правопорушення і посилити контроль над сплатою обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів. Припускаємо, що можливе фінансування такого аудиту за рахунок держави в разі відсутності відповідних коштів у боржника врешті-решт дало б значний економічний і соціальний ефект. Крім того, обов’язкове застосування такого аудиту неодмінно дало б інший позитивний ефект. Відомо, що ч. 2 ст. 14 Закону встановлює термін 30 днів від дня офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство (формулювання проекту Закону) для звернення кредиторів до господарського суду із заявами щодо вимог до боржника. На практиці кредиторам, особливо іноземним, просто неможливо витримати цей термін. Оскільки згідно із судовою практикою цей термін не підлягає відновленню, виникає ситуація, коли і національних, й іноземних кредиторів з формально законних підстав позбавляють права вимагати від боржника виконання зобов’язання. Підсумовуючи вибірковий аналіз законопроекту, зазначимо, що очевидним результатом його прийняття може стати скорочення процедури банкрутства в часі, що, скоріше за все, не означає покращення ефективності самої процедури. Закон потребує системних змін, спрямованих на підвищення ефективності процедури банкрутства, захист прав всіх учасників провадження, у тому числі і кредиторів, збільшення відповідальності суду та арбітражного керуючого за прийняті рішення. Коментарі в тему: Адвокат АФ Engarde
Ірина ДРОФЕНКО: – У кожному господарському суді є справи про банкрутство підприємств, які передаються з року в рік з першої по касаційну інстанції, бо зупинились на певній стадії процесу відновлення платоспроможності боржника. Середня тривалість процесу – два – два з половиною роки. Беручи до уваги режим, який вводиться відносно боржника з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, зазначені строки є неприпустимими в цих справах і можуть знищити навіть потенційно платоспроможне підприємство. При цьому Закон не передбачає відповідальності за недотримання строків, а також не містить вказівок на наслідки їх недодержання. Безумовно, зміни, запропоновані законопроектом, з одного боку, позитивно вплинуть на процедуру банкрутства, а з іншого – створять нові невизначеності. Зокрема, пропонують надати суду право скасувати або змінити застосовані поза провадженням у справі про банкрутство заходи щодо забезпечення позову або забезпечення виконання рішення, які унеможливлюють задоволення вимог кредиторів або перешкоджають оперативно-господарській діяльності боржника. За якими правилами має здійснюватись скасування або зміна застосованих поза провадженням у справі про банкрутство заходів, у законопроекті не зазначено. Чинний ГПКУ також не містить таких правил. На жаль, законопроект не вирішує й інші складні питання, які виникають при практичному застосуванні норм Закону. Зокрема, залишаються невизначеними статус заставних кредиторів та їхні процесуальні права у справах цієї категорії, неврегульовані питання, пов’язані з внесенням змін до реєстру кредиторів. Адвокат АФ «Паритет»
Олексій ДОМАШЕНКО: – Вважаю, що законопроект загалом заслуговує на позитивну оцінку. Законодавство України з питань банкрутства давно потребує реформування. Тривалість процедури банкрутства та її невиправдане затягування не витримують жодної критики. З власного досвіду можу навести приклади, коли судові процеси з банкрутства тривають більше п’яти років, протягом яких кредитор не може задовольнити свої вимоги до боржника. Встановлення в законопроекті граничного строку здійснення процедури розпорядження майном дозволить наблизитися до вирішення цієї проблеми. Також велике практичне значення мають положення законопроекту, які встановлюють, що оскарження рішень судів першої інстанції у справі про банкрутство не зупиняє провадження у справі (крім судових рішень про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого, введення процедури санації). Ця норма допоможе розв’язати проблему затягування процедур банкрутства, коли, наприклад, один із кредиторів зловживає своїми процесуальними правами, оскаржуючи будь-які судові рішення у справі. Сподіваємось, що будуть втілені в життя і положення законопроекту щодо оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі державного органу з питань банкрутства. Юристи Clifford Chance (Київ)
Андрій МОСКАЛИК та Андрій ГРЕБЬОНКІН: – Відповідно до Закону конкурсні кредитори, щоб не допустити погашення у справі про банкрутство своїх вимог, повинні заявити про них суду впродовж 30 днів після офіційного опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в одному з двох офіційних друкованих виданнях. Законопроект пропонує в обов’язковому порядку додатково розміщувати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі державного органу з питань банкрутства. Водночас цей документ не визначає, з якого моменту – опублікування в офіційному друкованому органі та (або) розміщення в мережі Інтернет – має розпочинатись перебіг 30-денного строку для подачі конкурсними кредиторами заяв до суду. Аналізовані норми законопроекту потребують вдосконалення. Інакше конкурсні кредитори на свою користь не будуть позбавлені можливості відліковувати 30-тиденний строк, виходячи з більш пізньої дати офіційного оприлюднення, тоді як боржник, вказуючи на сплив відповідного строку, який розпочався з більш ранньої дати офіційного оприлюднення оголошення, зможе вважати окремі вимоги погашеними, а отже, й такими, що не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________