Негативні наслідки процедури банкрутства фізосіб – підприємців

Сьогодні українське законодавство передбачає процедуру банкрутства виключно фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб. У минулому році законодавці здійснили спробу впровадити в Україні процедуру банкрутства і для звичайних фізичних осіб. Так, 27 березня 2009 р. народний депутат Валерій Писаренко зареєстрував у Верховній Раді проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства фізичної особи)» № 4273, однак ця ініціатива так і залишилась нереалізованою.   Озираючись на практику США Процедура банкрутства фізичних осіб широко використовується у світі. Зокрема, у країнах Західної Європи. Здійснюються перші спроби запровадження банкрутства фізичних осіб у Росії. Але найбільшого розвитку це явище набуло в США. У Сполучених Штатах існують два основні типи банкрутства, що застосовуються до фізичних осіб. Перший – банкрутство на підставі розділу 7 Федерального кодексу про банкрутство. Його норми дозволяють особам, які потрапили в скрутне фінансове становище, списувати більшість боргів у частині, що перевищує вартість майна боржника. Інша частина боргів погашається шляхом продажу наявного майна, причому в першу чергу погашаються борги, забезпечені заставою. Другий тип, базований на нормах розділу 13 Федерального кодексу про банкрутство, дозволяє потенційним банкрутам виплачувати свої борги за затвердженим судом планом погашення заборгованості, що розрахований переважно на строк від трьох до п’яти років. В останній рік Україна пережила бум банкрутства фізичних осіб. Низька правова обізнаність вітчизняних бізнесменів спричинила велику кількість судових справ про банкрутство фізичних осіб, рішення у яких в подальшому, скоріше за все, будуть скасовані у вищих судових інстанціях. Сама ж процедура банкрутства, до якої вдалася значна частина підприємців, в Україні виглядає так. Яка вона, процедура банкрутства Спочатку фізична особа реєструється як фізична особа – підприємець. Після реєстрації, як правило, укладається договір (про надання послуг, позики тощо) з іншою фізичної особою – підприємцем. Зазвичай такі договори не передбачають насправді надання послуг чи передачу грошових коштів, а укладаються виключно для того, щоб створити борги фізичної особи, пов’язані з її підприємницькою діяльністю, на суму не менше 300 мінімальних заробітних плат, як цього вимагає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство). Після спливу трьох місяців з моменту підписання договору фізична особа – підприємець має право звернутися до господарського суду за місцем своєї реєстрації із заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство. Норми Закону про банкрутство встановлюють, що протягом п’яти днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає її чи відмовляє у її прийнятті (ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство). Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина – підприємця господарський суд накладає арешт на його майно, за винятком майна, на яке не може бути звернене стягнення (носильних речей, постільної білизни, кухонного посуду тощо). У подальшому суд призначає розпорядника майна боржника (ініціатора процедури банкрутства). Здійснюється процедура продажу майна банкрута для погашення боргів, пов’язаних з підприємницькою діяльністю і його особистими зобов’язаннями. Як свідчить практика, до цього моменту боржник підходить голим та босим, тобто всі квартири і машини вже переоформлені на родичів і друзів, окрім майна, яке знаходиться в заставі у банку. Саме його арбітражний керуючий – ліквідатор і продає за поточною ринковою вартістю. Оскільки знайти покупця на заставлену квартиру або машину досить складно (люди не дуже квапляться купувати таке майно), цілком імовірно, що перший конкурс з продажу закінчиться безрезультатно, а до другого вартість майна знизиться на 30%. Зрештою після черги невдалих торгів вартість об’єкта застави зменшується в кілька разів, і його придбавають особи, які мають певне відношення до боржника. Отже, фізична особа – підприємець легко і без особливих витрат звільняється від усіх кредитних боргів, а її майно залишається у власності її родини чи афілійованих осіб. На перший погляд схема досить проста і без жодних проблем має реалізовуватись на практиці. Однак не все так легко, як може здатися. На кожному етапі цієї схеми існує безліч негативних нюансів для підприємця. Не все так просто, як здається По-перше, відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не здатна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані зі здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом. Необхідно чітко усвідомлювати, що банкрутство, організоване на швидку руку за змальованою схемою, звільняє лише від боргів, що пов'язані з підприємництвом і не мають особистого характеру. Наприклад, кредит на розвиток бізнесу – однозначно підприємницький. А от довести, що позика на придбання нової квартири або авто не має особистого характеру, буде нелегко. Необхідно звернути увагу на ч. 2 ст. 49 Закону про банкрутство, яка встановлює, що вимоги кредиторів особистого характеру, які не були задоволені в ході процедури банкрутства, можуть бути заявлені в повному обсязі або частково після завершення цієї процедури. По-друге, практика свідчить, що справи про банкрутство фізичних осіб – підприємців дуже рідко завершуються для «банкрутів» успішно. Переважно суди визнають банкрутами давно зареєстрованих, справжніх підприємців з дійсно «діловими» боргами. А рішення господарських судів про визнання банкрутом новоспечених підприємців часто відміняються у вищих інстанціях. По-третє, ухвалюючи рішення про використання змальованої схеми позбавлення боргів, потрібно зважати і на те, що правоохоронні органи можуть розцінити такі дії як шахрайство. Банки і колектори в обов'язковому порядку перевірять, коли позичальник отримав статус підприємця і чи вів він господарську діяльність. Якщо реєстрація відбулася зовсім недавно, господарська діяльність при цьому не велася, а «підприємець» останнім часом старанно продавав або дарував належне йому майно родичам і друзям, це може бути сигналом для правоохоронних органів. Потрібно звернути увагу і на те, що згідно із Законом про банкрутство угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею в інший спосіб його майна зацікавленим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів. По-четверте, навіть якщо факт шахрайства, фіктивного банкрутства або іншого криміналу довести не вдасться, банкіри постараються внести цей випадок до вашої кредитної історії. І отримати позику в майбутньому вам буде дуже важко. Нарешті, банкрут позбавляється щонайменше заставного майна, втрачає перший внесок і всі подальші виплати за кредитом. Крім того, існує вірогідність, що банк вимагатимете виплатити залишок боргу – як зобов'язання особистого характеру – навіть після визнання боржника неплатоспроможним. Судова практика Особливу увагу слід звернути на позицію Вищого господарського суду України щодо визнання фізичних осіб – підприємців банкрутами. У своїй Постанові від 20 жовтня 2009 р. у справі № 01/1876 ВГСУ чітко вказав, що законодавець визначив сферу застосування Закону про банкрутство, обмеживши її суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність). Фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які мають заборгованість, що не ґрунтується на веденні підприємницької діяльності, не підпадають під сферу регулювання зазначеного Закону та не можуть бути суб'єктами банкрутства. З цією думкою погодився Верховний Суд України (Постанова від 20.11.2007 р. № 07/307 у справі №6/33). Свою позицію щодо банкрутства фізичних осіб – підприємців висловила і Генеральна прокуратура в листі від 30.11.2009 р. № 07/2/2-209. Зокрема, цей лист містить детальний опис схеми фіктивного банкрутства фізичних осіб – підприємців. Генеральна прокуратура також рекомендує прокурорам АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя приділяти більше уваги незаконному ухиленню українців від виплат за банківськими кредитами шляхом фіктивного банкрутства. Слід також пам'ятати про загрозу кримінальної відповідальності за ст. 218 Кримінального кодексу «Фіктивне банкрутство». Згідно з нею свідомо неправдива офіційна заява громадянина-підприємця про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо дії такого громадянина завдали великої матеріальної шкоди (87500 грн. і більше) кредиторам або державі, карається штрафом від 12750 до 34000 грн. або обмеженням волі на строк до трьох років Зазначимо, що оголошення фізичної особи банкрутом – це крайній захід, який тягне за собою багато ризиків і проблем. Тож, перш ніж ініціювати таку процедуру, потрібно добре зважити всі за і проти та проконсультуватися з декількома практикуючими юристами.