Виселення із житла: як і коли? У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 р. (з наступними змінами та доповненнями) значиться, що судам необхідно регулярно узагальнювати практику розгляду справ, пов’язаних, зокрема, із виселенням, і використовувати результати узагальнень для усунення наявних недоліків. Проте сьогодні це питання, на жаль, недостатньо врегульоване і чинним законодавством, і судовою практикою. Положення ст. 72 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) з 30 червня 1983 р. не зазнавали змін. Більше того, правозастосовна практика свідчить про непоодинокі випадки різного розгляду цієї категорії справ у судах.
Позиція Європи
Для початку необхідно звернутися до правових позиції Європейського суду з прав людини, а саме до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров’я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Національне законодавство
У національному законодавстві та судовій практиці право на житло гарантоване людині ст. 47, 48 Конституції України. Так, ч. 3 ст. 47 Основного Закону проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду.
Стаття 72 ЖК УРСР передбачає можливість визнання особи в судовому порядку такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки в неприватизованому житловому приміщенні.
У ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України зазначено, що член сім’ї власника втрачає право користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним та власником житла або законом.
Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 р. № 2 зорієнтував судову практику, що стосується визнання втрати особою права користування житловим приміщенням, лише на встановлення факту відсутності особи без поважних причин понад строки, передбачені ст. 71 ЖК УРСР.
Якщо особа була тимчасово відсутньою понад шість місяців (як із поважної, так і з неповажної причини), але повернулася на житлову площу за згодою всіх членів сім’ї, то її не можна вважати такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Епізодична ж поява особи в житловому приміщенні тільки для вигляду, з метою його незаконного утримання, не може розглядатися як повернення, що перериває спливання шестимісячного строку.
Необхідні докази
Правильна підготовка документів, необхідних суду, значно прискорить винесення рішення, яке відповідає вимогам національного законодавства та міжнародної судової практики. Перш ніж звертатися до суду з позовом, необхідно зібрати докази того, що особа не проживає в зазначеній квартирі (будинку). Для цього треба дотримуватися такої послідовності:
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|