Всі рубрики


Договори та їх укладення в Україні

Найпоширенішим видом операцій є договір. Лише незначна кількість операцій не є договорами. Законодавчо цей термін визначений у ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Договір є унікальним правовим засобом, у межах якого інтерес кожної сторони в принципі може бути задоволений лише шляхом задоволення інтересу іншої сторони, що, своєю чергою, породжує загальний інтерес сторін. Договір є видом операції, тому вимагає наявності всіх правових передумов, які згідно із ЦКУ означають здійснення дійсної операції, зокрема дієздатності сторін і відповідності операції вимогам права. З’ясування моменту укладення договору необхідне, щоб встановити, коли саме у сторін виникають передбачені договором права та обов’язки, і щоб визначити застосування до нього законодавства, адже він має відповідати обов’язковим правилам (імперативним нормам), що діють у момент його укладення. У випадках, коли відповідно до ЦКУ або інших законів укладення договору обов’язкове для сторони, що направила оферту (проект договору), і їй направлений протокол розбіжностей до проекту договору, ця сторона зобов’язана сповістити іншу сторону про прийняття договору в її редакції або про відхилення протоколу розбіжностей. При відхиленні протоколу розбіжностей або неотриманні сповіщення про результати його розгляду в зазначений термін сторона, що направила протокол розбіжностей, має право передати розбіжності, які виникли при укладенні договору, на розгляд суду.     Принцип свободи договору Автономія волі і свобода договору виявляються в різних аспектах. Деякі з них урегульовані ст. 627 ЦКУ. До них належать: право самостійно вирішувати, вступати в договір чи ні, і, як правило, відсутність можливості примусити контрагента до укладення договору; надання сторонам договору можливості визначати його умови; право вільно вибирати контрагента договору; право укладати як передбачені ЦКУ, так і інші договори; право вибирати вид договору і укладати змішаний договір. Свобода договору означає також: право сторін вибрати його форму (якщо форма договору прямо не встановлена законом); можливість сторін у будь-який час своєю угодою змінити або розірвати договір; право вибирати спосіб забезпечення виконання договору тощо.    Водночас принцип свободи договору логічно доповнює вимога обов’язковості його виконання сторонами, встановлена ст. 629 ЦКУ. Ця вимога має тисячолітню історію і в сучасному вигляді спирається на римське приватне право. Вона пояснюється тим, що сторони договору, вільно перейнявши на себе певні права та обов’язки, перетворюються на сторони відповідного договірного зобов’язання і стають «юридично зв’язаними» своїм рішенням про укладення договору на певних умовах. Загальні вимоги щодо виконання зобов’язань містить глава 48 ЦКУ. Відмова від виконання договору можлива лише у випадках і на підставах, встановлених самим договором або законом (ст. 651 ЦКУ). Стаття 627 ЦКУ, яка стосується обмеження свободи договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості, дозволяє державі захищати суспільні інтереси, права громадян і підприємців (споживачів), особливо в тих сферах економіки, які віднесені до природних монополій або в яких можливе порушення меж здійснення цивільних прав організаціями, що займають домінуюче положення на ринку. Права сторін при визначенні умов договору обмежені також імперативними нормами ЦКУ та інших законів. Серед норм ЦКУ, що обмежують свободу договору, перш за все слід назвати ст. 633. Обмеження може бути передбачене і угодою сторін (ст. 635 ЦКУ). Крім того, свободу договору обмежують норми ЦКУ, що встановлюють переважне право на укладення договору. ЦКУ передбачає переважне право учасників загальної власності на покупку частки в праві загальної власності та переважне право наймача укласти договір найму житлового приміщення на новий строк. У всіх цих випадках володар переважного права користується правом судового захисту, якщо допущені порушення, пов’язані з укладенням договору. Зобов’язання укласти договір Якщо сторона, для якої укладення договору відповідно до ЦКУ або інших законів обов’язкове, ухиляється від цього обов’язку, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про примусове укладення договору. Ще одним прикладом зобов’язання укласти договір служить укладення договору оренди державного, комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють відповідному орендодавцю заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, який визначає Фонд державного майна України. Орендодавець у п’ятиденний термін зобов’язаний направити копії матеріалів, що поступили від фізичних і юридичних осіб, на узгодження, а орган управління в 15-денний термін надає висновки про умови договору (узгодження, пропозиції) або відмову в його укладенні. Після узгодження з органом управління орендодавець зобов’язаний надати згоду на укладення договору або мотивовану згідно із законом відмову в його укладенні. Саме на цій стадії орендодавці державного, комунального майна, а також майна, що належить Автономній Республіці Крим, у багатьох випадках тривалий час не дають відповіді, а судові провадження затягуються через цілеспрямоване оскарження орендодавцем позитивних рішень. Це істотно ускладнює реалізацію прав фізичних і юридичних осіб на користування державним та комунальним майном і не сприяє наповненню бюджету країни. Зазначений недолік можна усунути, посиливши відповідальність посадових осіб орендодавців, які є відповідальними за майно. Але ця ситуація не є вичерпною по відношенню до укладення, зміни і розірвання договорів, а також до виконання зобов’язань за такими договорами. Недоліки договірного права України мають безліч причин, як-от: недобросовісна поведінка сторін, двояке трактування положень договору, ускладнене виконання судових рішень, тривалий судовий розгляд та інші обставини, перелік яких не є вичерпним.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________