Всі рубрики


«Мережеве правосуддя», або Концепція електронного арбітражу у дії

В одному з попередніх номерів «Правового тижня» ми запропонували обговорити перспективи розвитку в Україні інтернет-правосуддя. Приводом до розмови було перше в історії вітчизняного правосуддя судове засідання, діловодство за яким повністю здійснювалось засобами електронної пошти, а розгляд справи – у режимі відеоконференції через мережу Інтернет. Справа була розглянута постійно діючим третейським судом при асоціації «Український третейський союз» (м. Одеса). Порушена тема виявилася цікавою для юридичної спільноти і викликала бурхливе обговорення. Слід зазначити, що виходячи з відповідей більшість юристів морально готові до інтернет-правосуддя, але чітко усвідомлюють, що його запровадженню перешкоджають відсутність у судів належної матеріальної бази та необхідність внесення відповідних змін до процесуального законодавства. Тож цілком закономірно, як і зазначили наші респонденти, що першими ластівками у справі електронного судочинства можуть стати саме третейські та господарські суди: їхнє технічне забезпечення дозволить зробити це вже найближчим часом. Пропонуємо вашій увазі відповіді юристів-практиків на такі запитання: як ви оцінюєте прогресивну практику розгляду третейським судом справи в режимі відеозв’язку? чи вважаєте ви, що вона може поширитися в Україні? чи погодилися б ви взяти участь в інтерактивному судовому процесі? Партнер АФ «Паритет» Ігор Кирилюк: – Зазначена практика дійсно прогресивна, сучасна, а тому цікава. Такий механізм судового розгляду має зменшити витрати часу на участь у судовій процедурі, прямі фінансові витрати сторін на участь представників у засіданнях, поштові відправлення тощо. Але не слід забувати, що ми говоримо про третейський суд. Хочу нагадати, що третейські суди розглядають спори, які виникають із цивільних та господарських правовідносин за наявності третейської угоди сторін про передачу спору саме до цього суду. Крім Закону України «Про третейські суди», що встановлює загальні засади діяльності третейських судів, основним документом, який визначає всі процедурні питання, є регламент постійно діючого третейського суду. Цей регламент затверджується компетентним органом суб’єкта, що створив такий суд. Отже, запровадити у третейському суді певні новели щодо процедурних питань нескладно, і це можна зробити оперативно. Крім того, третейський суд діє на платній основі, тому фінансування запровадження інтернет-процедур також не буде проблемою. Ситуація ж з розглядом справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, у загальних та господарських судах зовсім інша. По-перше, всі питання відправлення правосуддя регламентуються відповідними кодексами, вносити зміни до яких може лише Верховна Рада України. Як відомо, реформа судової системи триває не менше 12 років і вже засвідчила всю складність запровадження будь-яких новел на практиці. До того ж постійна обмеженість фінансування значно ускладнює технічне забезпечення судових процедур. Враховуючи викладене, у найближчій перспективі не слід очікувати запровадження інтернет-процедур у зазначених судових органах. Крім того, у цивільному та господарському процесах існує усталена практика збирання, подання та зберігання доказів, проведення судових засідань, допиту свідків, ведення протоколів судових засідань тощо. Таким чином, відмова від звичайної процедури вимагає не лише зміни законодавства, але й певного часу для формування нової практики застосування процедур відправляння правосуддя. Директор АК IMG Partners Ігор Мельник: – На мою думку, розгляд справ у режимі відеоконференції через Інтернет хоч і прогресивний, проте неприпустимий у загальнодержавних і спеціалізованих судах. В альтернативних (третейських) судах його можна припустити внаслідок домовленості сторін, але не в державних судових установах, де і сьогодні, попри всі судові реформи, часто неможливо добитися належного захисту прав сторони, забезпечення її процесуальних можливостей для відстоювання своєї правової позиції без «вирішення питання». Партнер ЮК «Ейдіком» Діана Антохіна: – Приймаючи рішення про розгляд спору у третейському (комерційному) суді і підписуючи третейську угоду, юридичні та фізичні особи прагнуть полегшити розгляд спірних питань у разі їх виникнення (беручи до уваги велику кількість справ, що перебувають у провадженні державних судів), а саме вирішити спір по суті швидко, професійно та якісно. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про третейські суди», не містить положень, які не дозволяли б здійснювати судочинство в режимі онлайн. А тому, якщо сторони узгодили такий порядок розгляду спору, якщо регламент та положення відповідного третейського суду передбачають механізм проведення судового засідання в режимі відеоконференції та обмін кореспонденцією за допомогою електронного зв’язку, здійснення судочинства в такий спосіб цілком можливе. Проте існує низка чинників, які можуть негативно вплинути на законність такого судового процесу, зокрема: порядок перевірки повноважень сторін безпосередньо в судовому засіданні (встановлення особи сторони, представника тощо), ускладнення процедури дослідження доказів (наприклад, звіряння оригіналів з копіями документів у судовому засіданні), а також процедури допиту свідків (неможливо гарантувати дотримання процесуального порядку, зокрема щодо забезпечення відсутності свідка у судовому засіданні до його допиту, у тому числі під час допиту інших свідків) тощо. Тому існують вагомі підстави для оскарження такого судового рішення, і його розгляд вже відбуватиметься у загальному процесуальному порядку. Радник ЮФ «Саєнко Харенко» Ігор Сухомудренко Практику проведення судових засідань в інтерактивному режимі можна оцінити як прогресивну та позитивну. Наразі найбільш сучасною та високотехнологічною залою судових засідань у світі є зала, що функціонує в університеті міста Вільямсбург (штат Вірджинія, США). Так званий проект «Судова Зала 21» є демонстрацією того, як інтегровано використовувати сучасні технології при відправленні правосуддя. Наприклад, відеоконференція дозволяє проводити судові засідання з присяжними без фізичної присутності присяжних у залі. Використовується також автоматична система запису, яка здатна розпізнавати звуки та трансформувати їх у текст на моніторі комп’ютера, тобто учасники судового засідання одразу ж мають текстовий запис свідчень на своїх ПК. Але слід звернути увагу на певні особливості українського законодавства, які унеможливлюють проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Так, Закон України «Про третейські суди» (далі – Закон) регламентує взаємовідносини сторін під час судового провадження в третейських судах, а саме: обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється в порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами. У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами, як і правила третейського розгляду, визначається регламентом третейського суду (ст. 15). А правила третейського розгляду конкретного спору можуть визначатися не тільки Законом, але й третейською угодою, яку сторони укладають між собою (ст. 28). У цій угоді може бути визначене і місце проведення третейського розгляду справи. Але навіть за наявності таких підстав каменем спотикання може стати пред’явлення стороною доказів. Хоча засоби доказування визначаються регламентом третейського суду, а при вирішенні конкретного спору – третейською угодою з урахуванням вимог Закону, у разі пред’явлення стороною певних доказів (наприклад, письмових), опоненти можуть (і не безпідставно) заперечувати їхню дійсність, достовірність тощо. За таких умов доведеться пред’являти ці докази не тільки опоненту, але й суду, а для цього необхідно провести процесуальну дію – огляд доказів за безпосередньої участі суду та представників сторін. Я вважаю, що практика проведення інтерактивних судових засідань є перспективною, але потребує детальнішої регламентації. А бажаючих взяти участь у таких засіданнях, на мою думку, може виявитися чимало, як з боку представників сторін, так і з боку третейських суддів. Старший партнер ЮК «Правовий альянс» Ілля Кості: – Я не уявляю свою роботу без ІТ-технологій. Розвиток нашої компанії та інших юридичних фірм без білінгових програм чи Інтернету здається мені неможливим. У нашої компанії є офіси в Києві та Сімферополі. І наради партнерів обох філій проводяться за допомогою відеоконференцій, адже це дуже зручно. Запровадження інтерактивного судового процесу є цікавою та прогресивною практикою, особливо для третейського судочинства. Більше того, я вважаю, що всі господарські та адміністративні суди могли б отримувати та відправляти процесуальні документи в електронному вигляді. Це економить час, а час – це кошти. Але я, як практикуючий адвокат, розумію, що суди загальної юрисдикції ще довго не зможуть перейти на обмін кореспонденцією в електронному вигляді. А от допит свідка, який знаходиться в інший місцевості, за допомогою відеоконференції можна було б запровадити вже зараз. Після задоволення клопотання про допит свідка останній з’являвся б у місцевому суді, де встановлювалась би його особистість та була налагоджена система відеоконференції через мережу Інтернет. На жаль, процесуальний закон не дає такої можливості. Обов’язково знайдуться ті, хто скажуть, що це неможливо через брак коштів або менталітет людей. Це відмовки. Я пам’ятаю ті часи, коли вступали в силу зміни до Господарського процесуального кодексу, новий Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративне судочинство. У цих процесуальних документах були передбачені умови фіксації судового процесу електронними засобами. Мабуть, тоді люди теж боялися браку грошей та ментальності суспільства, але з часом усі зрозуміли, що фіксація судового процесу електронними засобами має бути обов’язковою. Особисто я взяв би участь в інтерактивному судовому процесі, якби всі його стадії були чітко регламентовані. Юрист київського офісу ЮФ «Халас і Партнери» Олег Крикавський: Це нововведення на часі. Юридичний світ рухається в цьому напрямку. У Польській Республіці 1 січня 2010 р. вступили в силу зміни до Цивільного процесуального кодексу, відповідно до яких з’явилось електронне судочинство. Цілі такої новелізації — прискорення та спрощення існуючої моделі судочинства. Спеціально створена інформаційна система дозволить подавати позови через Інтернет, зв’язуватись із судом за допомогою електронної пошти, автоматично обраховувати судові витрати, а також слідкувати за рухом інших судових документів. На першому етапі це нововведення стосуватиметься лише заочних процесів, а потім його планують розширити на інші види справ. Законодавство Англії та Уельсу, відмовившись від дорогої системи цифрового підпису, відкрило доступ до інтернет-суддівства практично всім громадянам, ідентифікація яких відбувається за допомогою персональної платіжної картки. Наша юридична фірма з успіхом використовує інтернет-технології для внутрішньокорпоративного спілкування. Наприклад, програму Skype, що дозволяє проводити відеоконференції із правниками різних юрисдикцій, а також тренінги. Тому, призвичаївшись до цього, наші юристи з великим задоволенням взяли б участь в інтерактивному судовому процесі. Керуючий партнер АО «АК «Василик і Євстігнєєв» Віталій Василик: Я вважаю, що запровадження онлайн-розгляду можливе лише за умови належної фіксації повідомлень сторін про час та місце розгляду і належної перевірки повноважень учасників процесу. Адже в іншому випадку можливі значні зловживання (винесення рішень без повідомлення сторін, участь неповноважних осіб як представників тощо), що неприпустимо. Юрист «Альянс Ратушняк і Партнери» Ігор Сандугей: Враховуючи поширеність сучасних технологій, подібна практика заслуговує на увагу та має право на життя. Вона зекономить час та полегшить роботу представників сторін, зважаючи на відсутність необхідності у відрядженнях: взяти участь у судовому засіданні можна буде, не виходячи з офісу. Така практика, на мою думку, може знайти поширення при третейському розгляді, а також у господарському процесі. Що стосується загальних судів, то рівень комп’ютеризації та інтернет-покриття в Україні, мабуть, ще довго не дозволить розраховувати на використання подібних технологій. Я б із задоволенням взяв участь у такому процесі. Він дав би цікавий досвід і значну економію часу. Юрист МЮЦ «Легітим» Едуард Трегубов: За сучасних умов, враховуючи постійне недофінансування судів і низький рівень їхнього матеріально-технічного забезпечення, впровадження такої практики у вітчизняному судочинстві найближчим часом малоймовірне. Такі судові процеси можливі лише у третейських судах. Проте розвиток високих технологій створює можливості для підвищення ефективності судочинства. Проведення судових засідань у форматі інтернет-конференцій, поза сумнівом, є зручним для сторін, оскільки дозволяє їм брати участь у судовому засіданні, не виходячи з власного кабінету. Це особливо підходить для сторін, що перебувають у різних населених пунктах або не мають вільного часу. Впровадження подібної практики здійснення правосуддя вимагає її детального правового регулювання. Незрозуміло, як забезпечити можливість встановлення осіб, що беруть участь у справі. Інакше кажучи, як суддя може переконатися в тому, що перед ним на моніторі саме позивач чи відповідач, а не інша особа. Подання доказів, заявлення письмових клопотань та здійснення інших процесуальних дій також нерідко вимагають особистої присутності учасника судового процесу перед суддею. Отже, впровадження подібних технологій має здійснюватися поступово та виважено. Можливо, спочатку виключно для окремих видів судового провадження в окремих судах і лише за заявою сторін. Особисто я не відмовлюсь від участі в інтерактивному судовому процесі, якщо при цьому не будуть обмежені можливості ефективного представництва інтересів клієнта. Необхідно забезпечити баланс між бажанням провести оперативний та дистанційний розгляд справи (виграти час) і можливістю використати весь спектр процесуальних прав щодо доказування власної правової позиції (по суті, виграти справу). Керівник юридичного відділу «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» Оксана Дягілєва: Чесно кажучи, у мене ще немає однозначної думки щодо такого проведення судових засідань. Я погоджуюся з тим, що подібна практика суттєво зменшує вартість проведення засідання, тобто витрати сторін на нього, а також час, необхідний для розгляду справи. Але в мене виникають сумніви щодо достовірності документів, які розглядає суд, а також щодо осіб, які беруть участь у таких засіданнях. Мені поки не зрозуміло, як суддя може впевнитися в тому, що перед ним саме та особа, яка є стороною у справі. Оригіналу паспорту вона надати не може, довіреності – також. Те ж саме стосується документів: наскільки я розумію, суддя приймає рішення на підставі не оригіналів, а копій документів, які дуже легко підробити. Таким чином, особисто я побоююсь, що під час такого судового процесу непорядному представникові однієї зі сторін буде набагато легше ввести суддю в оману, надавши йому неіснуючі документи. Чесно кажучи, поки я не рекомендувала б своїм клієнтам брати участь у подібних справах, якщо предмет спору є важливим для них. До того ж інтерактивний процес не вирішує проблему хабарництва та підкупу суддів. Голова Вінницького окружного адміністративного суду Віталій Кузьмишин: Система правосуддя має бути прозорою та ефективною, тому я цілком підтримую експеримент, який провів Третейський суд м. Одеси. Я вважаю, що цей інтерактивний судовий процес є досить прогресивною новелою, яку потрібно використовувати і при розгляді інших справ, зокрема цивільних та адміністративних. Зараз уже 2010 р., і ми повинні відвикати від надсилання повідомлень про день та час слухання справ за допомогою листонош. Наприклад, у Вінницькому окружному адміністративному суді ми надсилаємо такі повідомлення електронною поштою, що дає значну економію бюджетних коштів за цією статтею. Я вважаю, що такий експеримент організовує учасників судового процесу. Сьогодні ведеться багато розмов про тяганину при розгляді справ у судах. Але її неможливо запобігти, коли сторони зловживають наданими їм правами і самі затягують розгляд справ (особливо це стосується державних структур). Права надаються для того, щоб ми користувалися ними добросовісно. Адвокат Magisters Олександр Скляренко: З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій запровадження розгляду судової справи в режимі відеоконференції в мережі Інтернет може стати прогресивним кроком в історії українського судочинства. Однією з переваг такої форми судового розгляду є значна економія часу. Вона дозволяє розглядати справи оперативніше, що має неабияке значення в умовах надмірної завантаженості судів. Проте, щоб запровадити таку форму судового розгляду, необхідно чітко визначити її особливості на законодавчому рівні. Насамперед треба встановити, що згода всіх учасників процесу є обов’язковою умовою розгляду справи в такому режимі. Адже будь-яка форма судового розгляду має забезпечувати рівні можливості кожного учасника процесу щодо використання ним його процесуальних прав. Крім того, слід визначити стадії судового процесу, на яких запроваджуватиметься така форма судового розгляду. Мені здається, що вона найдоцільніша на стадії апеляційного або касаційного провадження, адже учасники процесу нерідко знаходяться в різних населених пунктах (регіонах) і не завжди можуть бути присутніми в судовому засіданні. Нез’явлення ж того чи іншого учасника справи в судове засідання обмежує можливість його повноцінної участі в судовому процесі, а відкладення розгляду справи з наведених причин призводить до завантаженості суду. Необхідно також чітко визначити механізм такого розгляду, у тому числі його технічні аспекти (наприклад, дії суду в разі виникнення під час відеоконференції проблем технічного характеру), встановити відповідний розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення такого судового процесу тощо. Мені, як адвокату, було б цікаво взяти участь в інтерактивному судовому процесі – хоча б для того, щоб на особистому досвіді відчути переваги та недоліки цієї форми судового розгляду.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________

 

 

 



Купить карьерный песок с доставкой на самосвале или тонаром в Москве.