Ринок фінансових послуг: найвразливіші місця українського законодавства

Наприкінці січня цього року (див. «ПТ» № 4 (182) від 26 січня 2010 р.) відбулася презентація Всеукраїнської громадської організації захисту прав споживачів фінансових послуг (далі – ВГО). Пріоритетним напрямом її діяльності визначено надання безкоштовної юридичної підтримки вкладникам банків, інвестиційних фондів, кредитних спілок, клієнтам страхових компаній і фондів фінансування будівництва. Натомість поряд з інформуванням споживачів фінансових послуг ВГО має сприяти й формуванню належної правозастосовної практики у цій сфері. Адже фінансова криза, як лакмусовий папірець, виявила найвразливіші місця вітчизняного законодавства, пов’язаного із захистом прав споживачів фінансових послуг. Про проблеми, з якими стикаються споживачі фінансових послуг в Україні, а також про перспективи законодавчого вдосконалення вітчизняного ринку фінансових послуг «Правовому тижню» розповів кандидат наук державного управління, президент та засновник ВГО Руслан ДЕМЧАК. – Пане Руслане, які типові порушення прав споживачів фінансових послуг в Україні ви можете назвати? – За час роботи ВГО по безкоштовну консультацію юристів вже звернулися 6780 осіб. Більшість звернень стосуються проблемних кредитних спілок – 61,2%. З питань банківської сфери потребували консультації 17%. Роботою страхових компаній незадоволені 11,7%. Скарги на організації фінансової взаємодопомоги надходили в 6,1% випадків. Найгострішим питанням є повернення депозитів з банків та кредитних спілок. Новою тенденцією є також звернення з питань обслуговування банківських кредитних карток. Банки, чітко не прописуючи в договорі тарифи на обслуговування й умови кредитування, вимагають від особи, яка вже погасила кредит, повернення неіснуючих заборгованостей.
Також банки все частіше нав’язують послуги «кишенькових» страхових компаній за договорами кредитування. Однак відповідно до законів України «Про страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про захист права споживачів» такий вибір є добровільним. Можна виокремити також проблеми з кредитами. Споживачі кредитних послуг, як правило, мають такі складності, як підвищення процентної ставки за кредитом і вимоги щодо дострокового погашення кредиту. Часто банки ведуть досить агресивну політику, атакуючи клієнтів усними та письмовими вимогами сплачувати більше за кредити та підписувати додаткові угоди про збільшення відсоткової ставки. Відповідні скарги надходили на «ПриватБанк», «УкрСиббанк» та «Альфа-Банк». – А які фінансові установи найбільше порушують взяті на себе зобов’язання?
– Минулого місяця до ВГО найчастіше зверталися клієнти таких банківських установ, як: «Укрпромбанк», «Надра Банк», «Арма», «Імексбанк», «Приватбанк», «СоцKом Банк», «Правекс-Банк», «УкрСиббанк», «Трансбанк», «Родвід-Банк», «Інпромбанк», «Альфа-Банк», «Енержі банк», «Укрсоцбанк», «БІГ Енергія», «Кредит Європа Банк», «Ощадбанк», «Європейський банк реконструкції та розвитку», «Райффайзен Банк Аваль», «Інтерконтинентбанк», «Фінанси та кредит» тощо. Багато звернень стосувались роботи проблемних банків, однак, як бачите, до нас звертаються і клієнти тих фінансових установ, про які немає офіційної негативної інформації. Таким банкам ми готові передати дані про конкретні рекламації їхніх клієнтів. І якщо вони врегулюють проблемні ситуації, то можуть вважати нашу роботу контролем якості своєї діяльності. Непоодинокі скарги на страхові компанії, серед яких: «Вексель», «Страхові традиції», «Аврора», «Інгосстрах», ТАС, «Кредо-Класик», «Оранта», «Європейський страховий альянс», «Країна», «Провідна», АСКА, «Галактика», «Диско», «Міське страхування», «Українська пожежна страхова компанія», «Каштан», «Княжа», «Дженералі Гарант», «Індиго». У списку недовіри за зверненнями у ВГО вже нараховується біля 140 кредитних спілок. Серед них можна виокремити такі: «Тринадцята зарплата», «Кінгс Кепітал», «Бізнеспартнерство», «Український фінансовий союз», «Український кредитний альянс», «Київське кредитне товариство», «Християнська злагода», «Всеукраїнське народне кредитне товариство», «Профіт-центр 2004», «Фортеця», «Меотида», «Флагман» тощо. Крім того, до ВГО дедалі частіше звертаються клієнти так званих організацій фінансової взаємодопомоги. Людей підкуповують на перший погляд привабливі умови отримання позики на придбання квартири, автомобіля, земельної ділянки або зведення будинку. Зазвичай це низькі процентні ставки, необов’язковість довідок про доходи тощо. Однак щоб одержати позику, крім документів потрібно ще й сплачувати «вступні» внески, а також у кілька разів переплачувати комісії за «кредитний продукт». Виходячи зі звернень до нашої організації, можна зазначити такі компанії, як: ТОВ «Єдина родина», фінансова компанія «Єврокапітал», «Народна програма соціальної допомоги», «Філдес Україна», «Автоплан», «Електрет - 2». – Проблема отримання депозиту із проблемного банку залишається актуальною. Як має діяти вкладник, якому банк відмовив у поверненні депозиту? – Перш за все необхідно завчасно повідомити банк про свій намір забрати кошти (вклад та проценти). У заяві треба зазначити суму, яку ви маєте забрати, і дату відвідання фінансової установи. Таке повідомлення надсилається до банку телеграмою чи рекомендованим листом з описом вкладень і повідомленням про вручення. Якщо ви отримали відмову, напишіть скаргу в Національний банк України. А якщо жодної відповіді не надійшло, готуйте позовну заяву до суду. До неї необхідно додати копію договору, укладеного з банком, повідомлення про вручення банку заяви про намір забрати кошти, саму заяву, оригінал квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також до суду передається аналогічний пакет документів (копії) для відповідача. Після пред’явлення позову справу розглядають у суді. Отримавши позитивне рішення суду, можете звертатися до відповідного районного управління державної виконавчої служби, яка має виконати всі настанови щодо стягнення з банку вашого депозиту. – А що робити вкладникам банку, який ліквідується? – Згідно із законодавством, якщо тимчасова адміністрація не змогла налагодити його роботу, то НБУ приступає до ліквідації, попередньо відкликавши в такого банку ліцензію. У випадках, передбачених Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон), господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Процедура ліквідації банку передбачає певний порядок заявлення вкладником кредиторських вимог (визнання кредитором). Вкладник банку (кредитор банку) повинен протягом 30 днів з дати публікації оголошення про банкрутство фінансової установи звернутися до її ліквідатора, який має внести його до списку кредиторів банку. Ті, хто спізнилися зі зверненням до ліквідатора з поважної причини і мають тому документальне підтвердження, можуть бути внесені до списку кредиторів тільки за рішенням суду. За процедури ліквідації банку кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому Законом, згідно з визначеними чергами. Банківські вклади з відсотками, які були нараховані до ліквідаційної процедури, можна отримати у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд за допомогою банків-агентів виплачує гарантовану компенсацію (150 тис. грн.) протягом трьох місяців з дня призначення ліквідатора банку. Для повернення коштів необхідно пред’явити паспорт та ідентифікаційний код. Вклади в дорогоцінних металах Фонд, на жаль, не компенсує. За наявності вкладу в іноземній валюті виплати проводяться у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент призначення ліквідації. Звертаю вашу увагу на те, що Фонд здійснює виплати тільки в разі відкриття ліквідаційної процедури щодо конкретного банку. Якщо сума вкладу перевищує 150 тис. грн., на різницю ліквідатору банку необхідно подати кредиторські вимоги. Їх подають протягом одного місяця з дня опублікування в офіційному друкованому виданні оголошення про відкриття ліквідаційної процедури. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, згідно із Законом не розглядаються і вважаються погашеними. – Минулого року пройшла хвиля судових процесів про визнання недійсними кредитних договорів, укладених в іноземній валюті. У зв’язку з цим НБУ запровадив обмеження на видачу кредитів у валюті. Чи вважаєте ви законними «валютні» кредити? – Дійсно, судова практика з цього приводу є неоднозначною. Це свідчить про складність розуміння правових положень, пов’язаних із валютним кредитуванням, фінансовими установами та споживачами їхніх послуг. Але слід пам’ятати, що кредитні відносини є в першу чергу договірними. Цивільний кодекс України має перевагу у правовому регулюванні таких відносин, а тому, виходячи з приписів ст. 524 ЦКУ, зобов’язання має бути виражене у гривні. Своєю чергою, це не позбавляє сторони можливості встановити його еквівалент у будь-якій іншій валюті. – Останнім часом почастішали випадки шахрайського укладення кредитних договорів на підставі втрачених паспортів. Що робити особі, від якої фінансові установи чи колекторські компанії вимагають повернення кредиту за кредитним договором, який вона не укладала? – Безперечно, договір, укладений на підставі такого документа, є недійсним згідно з положеннями ст. 203 ЦКУ, оскільки не посвідчує волевиявлення особи – власника паспорту. Як доводить судова практика, проблем із розірванням таких договорів майже не виникає. Щоб захистити свої інтереси, зокрема майнові, про вибуття паспорту з володіння власника слід повідомити правоохоронні органи. Однак не тільки шахрайські дії третіх осіб сприяють тому, що люди не платять за кредитами. Ринок необхідно стимулювати. Наша організація допомагає лише тим, кому не віддають ресурси, а не тим, хто їх сам не віддає. Тому не отримують від нас порад та консультацій клієнти банків, які звертаються з питаннями, як відстрочити або не віддавати кредит. – Чи сприяло захисту прав споживачів фінансових послуг внесення до законодавства України заборони на підвищення в односторонньому порядку процентних ставок за кредитними договорами? – Я вважаю це абсолютно правильним і законним нововведенням. Цивільне законодавство є диспозитивним і ґрунтується на принципі свободи договору. Своєю чергою, проценти за кредитним договором є його істотною умовою. Отже, зміна будь-яких умов договору без згоди іншої сторони, у цьому разі – споживача, є неприпустимою та такою, що суперечить положенням про договір і принципам цивільного права загалом. Якщо банк порушив вимоги чинного законодавства, споживач має право звернутися з письмовою претензією спочатку до банку, потім до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, а в разі невирішення проблеми – з позовною заявою до суду. Раніше суди, вирішуючи питання по суті, виходили із загальних засад цивільного права. Ситуація змінилася із внесенням до низки нормативно-правових актів заборони на зміну процентної ставки в односторонньому порядку, що, безперечно, є додатковою законодавчою гарантією для споживача. – Як покращити ситуацію, що склалася на ринку надання та споживання фінансових послуг? Які перспективи законодавчого врегулювання цього ринку? – Щоб відповісти на це запитання, слід визначити, із чим пов’язана ситуація на ринку фінансових послуг, які основні причини різкого погіршення якості обслуговування, ліквідності фінансових установ. На мою думку, ці причини пов’язані як із правовим полем, так і з політикою фінансових установ, а також з відсутністю надійних державних гарантій. Подальші зміни залежатимуть від того, яку економічну політику проводитиме держава на внутрішньому та міжнародному рівнях. Основним завданням законодавчого органу є розробка пакета законопроектів, які гарантують захист прав споживачів. Ідеться, зокрема, про збільшення гарантованої суми виплат, посилення державної підтримки фінансових установ, зменшення податкового тиску та посилення вимог для притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб фінансових установ. На мою думку, необхідно не лише вдосконалити доступ громадян до судового захисту, але й створити інші дієві механізми відновлення порушених прав споживачів фінансових послуг. Адже, на жаль, рішення судів нерідко не виконуються внаслідок недосконалості системи їх наступного оскарження та виконання судових рішень. Сьогодні необхідно законодавчо закріпити поняття «споживач фінансових послуг», встановити чіткі критерії для визначення випадків непоширення положень законодавства про захист прав споживачів на відносини щодо надання фінансових послуг, державної реєстрації прав довірителів фондів фінансування будівництва, фондів операцій з нерухомістю, учасників пайових інвестиційних фондів на об’єкти інвестування. Крім того, необхідно створити дієві механізми охорони та захисту прав споживачів фінансових послуг від недобросовісних дій керівників товариств, внаслідок яких заподіюється шкода учасникам (членам) таких товариств. Доцільно встановити режим цільового використання коштів, залучених від членів спілки, і контроль за таким використанням коштів – за аналогією з інститутами спільного інвестування. Слід сприяти й укрупненню фінансових організацій. Зокрема, поступово збільшувати розмір статутного капіталу фінустанов, встановлювати жорсткіші вимоги до нормативів достатності власних коштів (регулятивного капіталу) професійних учасників ринку фінансових послуг.  Розмову вела Катерина ФОМІНА
«Правовий тиждень»