Всі рубрики

Деякі пропозиції стосовно конструкції судового рішення

Підвищення ефективності судочинства можливе лише за умови безальтернативного впровадження новацій, запозичених ззовні та напрацьованих у результаті вдосконалення чинного законодавства. В умовах проголошеного Президентом України курсу на комплексне реформування судової системи постає питання про можливу оптимізацію судового процесу з метою налаштування судової системи на конструктивний лад. Правове регулювання процесуальних питань, пов’язаних із винесенням судового рішення, є відносно однорідним у чинному законодавстві України. В умовах надмірної завантаженості судів і недоцільності подальшого збільшення кількості суддів, необхідності дотримання процесуальних строків, прискорення господарського обороту, своєчасного врегулювання спорів, переданих на розгляд судів, і підвищення ефективності судочинства очевидна потреба у вдосконаленні законодавчого регулювання процесуальних аспектів, пов’язаних з винесенням рішень судами різних ланок та спеціалізацій. Правові позиції судів Як відомо, справи в судах розподіляються за певними категоріями, у процесі здійснення судочинства в суддів формуються правові позиції з окремих питань, які в більшості спорів, враховуючи досвід касаційної інстанції, складають сталу судову практику. У провадженні суддів, як правило, перебувають різні за своєю сутністю справи. Деякі з них можна віднести до типових. Відповідним прикладом у господарському судочинстві може бути спір про стягнення заборгованості, вичерпно підтвердженої документальними доказами. Зважаючи на чинні норми щодо процесуальних строків, права апеляційного та касаційного оскарження, вирішення такого спору з моменту звернення до суду до моменту фактичного стягнення спірної суми в порядку виконавчого провадження, як правило, потребує значного часу. Звісно, з погляду інтересів суб’єкта господарювання це можна вважати лише негативним явищем. Людина з державницьким мисленням може сприймати неефективну судову систему лише в одному аспекті, а саме як загрозу національній безпеці. Форма судового рішення Статистичні показники свідчать про велику кількість типових судових рішень, які приймаються судами в певних категоріях спорів, а також судових рішень, які взагалі не оскаржуються. Враховуючи викладене, необхідно поставити питання про наділення суддів при розгляді справ правом викладення рішень у вигляді лише вступної та резолютивної частин, тобто за відсутності описової та мотивувальної. Наразі можна передбачити певний порядок, відповідно до якого питання щодо форми судового рішення вирішуватиме суддя (колегія суддів) з урахуванням складності, категорії та предмета спору. Рішення може викладатись суддею у вигляді повного тексту (зі вступною, описовою, мотивувальною та резолютивною частинами) та у скороченому вигляді, який передбачає лише вступну та резолютивну частини. Доцільне втілення такої правової конструкції в господарських судах, а згодом, у разі успішного застосування, розповсюдження її на всю судову систему. У разі оскарження рішення, прийнятого судом у скороченому вигляді, або надходження до суду клопотання зацікавленої сторони про надання повного тексту рішення слід передбачити чіткий порядок та кореспондуючий обов’язок суду відносно викладення повного тексту рішення в певний термін. Безумовно, дискусійним є питання про можливість впровадження такого порядку для всіх категорій спорів, а також розповсюдження його на судові акти апеляційної та касаційної інстанцій. Проте більшість аргументів, як-от: підвищення ефективності вирішення спорів, суттєве прискорення розгляду справ судами, розвантаження судів, можливість приділити більше уваги складним категоріям спорів, а отже, підвищення загального рівня здійснення судочинства – свідчить на користь впровадження такої новації. Не нова новація Наведена модель правового регулювання процесуальних питань, пов’язаних із винесенням судового рішення, не є новою для сучасного світового досвіду: окремі елементи такої юридичної конструкції зустрічаються у процесуальному законодавстві різних країн. До того ж втілення таких положень у вітчизняному законодавстві кореспондуватиме з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які наполягають на розгляді справи щодо прав та обов’язків цивільного характеру у розумний строк. Отже, розвинені демократичні країни мають багато надбань у галузі права та можуть запропонувати досконалі юридичні конструкції, виникнення яких пов’язане з послідовними, сукупними інтелектуальними зусиллями, вдосконаленням норм права в умовах демократії та стабільності. Запозичення таких надбань слід здійснювати з урахуванням вимог розумності, виважено та на постійній основі.
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№15-20 | 03 грудня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • 60-річна історія успіху Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.
  • Про проблемні питання виведення банків з ринку.
  • Права дітей на належне утримання: новації законодавства та судової практики.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________