На процесуальному роздоріжжі

Юридичну громадськість сколихнуло Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 р. № 8-рп/2010 (далі – Рішення). Цим документом єдиний орган конституційної юрисдикції дав офіційне тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган» та «касаційне оскарження», що їх містять ст. 125, 129 Конституції України. В аспекті конституційного подання КСУ, зокрема, вирішив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції. Різне бачення однієї проблеми Передусім такий висновок КСУ зачепив господарське судочинство, оскільки положення розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України визначають порядок перегляду рішень Вищого господарського суду України як суду касаційної інстанції в касаційному порядку ВСУ як «повторну касацію». Так, згідно зі ст. 111-14 ГПКУ сторони у справі та Генеральний прокурор мають право оскаржити в касаційному порядку постанову ВГСУ, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу ВГСУ про повернення касаційної скарги (подання) до ВСУ. Адміністративного судочинства це славнозвісне Рішення стосується меншою мірою, адже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість перегляду рішень Вищого адміністративного суду України ВСУ лише за винятковими обставинами (глава 3 розділу IV). Водночас, як прокоментував суддя КСУ – доповідач у справі В’ячеслав Джунь, Рішенням КСУ лише розтлумачив поняття «касаційне оскарження», що його містить Конституція України, але не визнав неконституційними положення ГПКУ і КАСУ, а також Закону «Про судоустрій України», які передбачають повторне оскарження до ВСУ в касаційному порядку рішень вищих спеціалізованих судів, оскільки це не було предметом конституційного подання. Таким чином, за словами пана Джуня, КСУ лише визначив для законодавця шлях реформування інституту касаційного оскарження. Проте юристи опинилися на процесуальному роздоріжжі. З одного боку, голова Судової палати у господарських справах ВСУ Валентин Барбара вважає, що ВСУ може переглядати рішення ВГСУ і ВАСУ (докладніше читайте про це у № 12–13 «Правового тижня» від 23 березня 2010 р.). Більше того, Судова палата у господарських справах ВСУ продовжує перегляд рішень ВГСУ в касаційному порядку. А з іншого – президія ВГСУ своєю постановою рекомендувала суддям: по-перше, у постановах, ухвалах, прийнятих за результатами розгляду касаційних скарг, зазначати, що згідно зі ст. 125 Конституції України та Рішенням постанова або ухвала ВГСУ касаційному оскарженню не підлягає; по-друге, касаційні скарги на постанови, ухвали ВГСУ повертати заявникам з відповідним повідомленням та довідкою про повернення сплаченого державного мита (що знайшло відображення і в Інструкції з діловодства в господарських судах України). 26 березня ц.р. Міністерство юстиції України видало лист за підписом міністра юстиції Олександра Лавриновича, яким, розглянувши колективне звернення Верховної Раді України та нардепів, роз’яснило ситуацію, що виникла у зв’язку із прийняттям КСУ Рішення. Загальний висновок цього документа зводиться до того, що з моменту прийняття КСУ Рішення ВСУ не має права переглядати в касаційному порядку рішення ВГСУ. До речі, про існування цього листа Мін’юст проінформував усіх суддів ВГСУ. Юристи коментують Аби пролити світло на цю ситуацію, Комітет з процесуального права Асоціації правників України своє перше засідання, яке відбулося 20 квітня ц.р. в офісі АО «ЮФ «Василь Кісіль та Партнери», присвятив обговоренню ролі та місця ВСУ в системі судочинства України до і після 11 березня 2010 р. Суддя ВАСУ Василь Юрченко вважає, що статус ВСУ після 11 березня 2010 р. жодним чином не змінився. «КСУ лише висловив свою точку зору щодо двох касаційних інстанцій, але положення процесуальних кодексів – ГПКУ і КАСУ – залишаються чинними. ВСУ має виконувати свою роботу відповідно до чинного законодавства», – зазначив пан Юрченко. Суддя ВГСУ Олексій Муравйов заявив, що судді були втягнуті в боротьбу за владу, яка взагалі не має їх стосуватися. «Щодо правомірності Рішення я, як юрист, не маю права висловлювати свою думку. Оскільки конституційний орган, якому надані відповідні повноваження, висловив своє бачення і воно є остаточним», – сказав суддя. Крім того, пан Муравйов повідомив, що зараз серед суддів триває дискусія щодо змісту фрази про неоскарження постанов ВГСУ та її місце в постанові. Адже в ГПКУ, на відміну від Цивільно-процесуального кодексу України і КАСУ, немає вказівки на те, що судове рішення господарського суду першої, другої чи касаційної інстанції має містити фразу про порядок набрання рішенням законної сили та порядок його оскарження. Сам Олексій Муравйов її до своїх рішень не додає. Коментарі фахівців Партнер ПГ «Павленко і Побережнюк» Олександра ПАВЛЕНКО: – Не треба розцінювати Рішення КСУ як необґрунтоване чи занадто зухвале. На мій погляд, якщо практикуючі юристи абстрагуються від політичної складової, яку чомусь обговорюють гучніше, ніж саму суть Рішення, то Рішення буде визнане очевидним та логічним. Будь-яка судова реформа в Україні, ким би вона не запроваджувалась, має розпочинатись із приведення структури судової системи та її ієрархії до однакового вигляду. Керуючий партнер АК «Правочин» Олександр ОНІЩЕНКО: – Рішення не вплине на можливість перегляду ВСУ рішень вищих спеціалізованих судів. Звертаю увагу на те, що в ухвалі від 30.10.2007 р. № 59-у/2007 КСУ зазначив, що визначення процедури оскарження рішень судів загальної юрисдикції не належить до повноважень КСУ, а є предметом законодавчого регулювання. Таким чином, стає очевидним, що народні депутати, звертаючись до КСУ з поданням щодо офіційного тлумачення, готували підґрунтя для успішної законодавчої ініціативи стосовно внесення змін до положень про можливість звернення до ВСУ, які містять ГПКУ та КАСУ. Головний юрисконсульт Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАНУ Сергій КОВАЛЕНКО: – Оскільки подвійна касація в рамках ВСУ щодо вищих спеціалізованих судів суперечить засадам Конституції України, виникає цілком логічне запитання: чому КСУ своїм Рішенням не визнав неконституційними ч. 1 п. 2 ст. 47 Закону «Про судоустрій України», розділ XII-2 ГПКУ, деякі норми глави 3 КАСУ тощо, беручи до уваги те, що вони допускають подвійну касацію? З цього випливає, що до моменту винесення Рішення норми Основного Закону систематично порушувались. Міністр юстиції опозиційного уряду Олену ШУСТІК: – Вільне трактування парламентарями Рішення щодо забезпечення одноразового касаційного оскарження судових рішень стало черговим приводом позбавити ВСУ конституційного статусу найвищого судового органу. Для втілення давньої мрії певної категорії політиків було обрано старий законопроект № 0893. Однак при ближчому ознайомленні з проектом кожен зрозуміє, що він дуже далекий від декларованого наміру – імплементації Рішення КСУ. Згідно із законопроектом у вищому спеціалізованому суді, крім касаційного, запроваджується ще один перегляд – за винятковими обставинами пленумом ВГСУ з мотивів неоднакового застосування одного і того самого положення закону. Водночас пленум безпідставно наділяється не властивими йому функціями здійснення правосуддя, тобто фактично з’являється ще одна судова ланка. Пропозиції проекту здаються ще абсурднішими, якщо згадати ст. 44 Закону «Про судоустрій України», згідно з якою пленум вищого спеціалізованого суду України діє у складі всіх суддів цього суду та голів апеляційних спеціалізованих судів. В тему Законодавчі ініціативи Не забарилися з ініціативами і народні депутати. 18 березня ц.р. Андрій Портнов і Володимир Пилипенко запропонували парламенту позбавити ВСУ права переглядати в касаційному порядку рішення вищих спеціалізованих судів. Про це йдеться в законопроекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо приведення повноважень Верховного Cуду у відповідність з Конституцією» № 6211. Водночас законопроект залишає за ВСУ право переглядати в касаційному порядку рішення спеціалізованих судів, якщо вони оскаржені у зв’язку з тим, що міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана в Україні, встановила порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. У проекті Закону «Про внесення змін та доповнень до окремих частин ГПКУ (щодо удосконалення та приведення у відповідність з процесуальним законодавством України)» № 6225 народний обранець Григорій Смітюх запропонував викласти розділ XII-2 ГПКУ в новій редакції, передбачивши можливість оскарження до ВСУ рішень ВГСУ за винятковими обставинами, а також можливість звернення до ВСУ осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов’язків. Величезного розголосу набули законодавчі пропозиції, які містить проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» № 0893 (далі – законопроект № 0893), підготовлений до другого читання і 31 березня ц.р. рекомендований Комітетом ВРУ з питань правосуддя до прийняття парламентом. Нагадаємо, що цей законопроект був направлений на друге читання ще 12 лютого 2008 р. Намагання реанімувати цю ініціативу змусили Валентина Барбару звернутися з листом до народних депутатів. «Замість удосконалення господарського процесуального законодавства відповідно до Конституції України та рішень КСУ, створення законодавчих передумов для правильного й однакового застосування закону, ефективного захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб шляхом застосування різних форм перегляду судових рішень автори законопроекту фактично всупереч конституційним приписам пропонують кардинальну зміну системи судоустрою України, правового статусу ВСУ та ВГСУ», – говориться в листі.