Всі рубрики


Рішення від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010

Конституційний Суд України
Рішення від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010
Cправа № 1-30/2010  Рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Суботи Артема Анатолійовича щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду)  (подається зі скороченням)  Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Суботи Артема Анатолійовича щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПКУ. КСУ установив Заслухавши суддю-доповідача Василя Бринцева та вивчивши матеріали справи, КСУ установив: 1. Громадянин Субота Артем Анатолійович у конституційному зверненні порушив питання про офіційне тлумачення положень п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПКУ щодо забезпечення апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Автор клопотання обґрунтовує своє звернення наявністю неоднозначного застосування судами загальної юрисдикції названої процесуальної норми і як приклад наводить факти, коли в одних випадках суди допускали оскарження в апеляційному порядку ухвал про відмову в забезпеченні позову, а в інших – приймали рішення про відмову в їх перегляді. Посилаючись на п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України‚ Субота А. А. вважає, що в апеляційному порядку можна оскаржити будь-яку ухвалу щодо забезпечення позову‚ у тому числі про відмову в забезпеченні позову. 2. Проведені КСУ дослідження матеріалів справи, системний аналіз положень Конституції України та інших правових актів дають підстави для таких висновків. 2.1. Відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується (ст. 1,
ч. 2 ст. 3, ч. 1‚ 3 ст. 8). Згідно з чч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З цього приводу КСУ в Рішенні від 25.12.1997 р. № 9-зп у справі за зверненням жителів міста Жовті Води зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо ущемляються права і свободи громадян, інакше це було б порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене. Встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. 2.2. Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень. У ст. 293 ЦПКУ наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зокрема, згідно з п. 2 зазначеної статті оскаржуються ухвали щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову. Аналізуючи ці норми ЦПКУ у взаємозв’язку з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, КСУ дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони такого оскарження. Отже‚ системний підхід до розуміння змісту п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПКУ дає підстави зробити висновок‚ що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як ухвали про забезпечення позову і скасування забезпечення позову‚ так і ухвали‚ якими відмовлено в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з положенням п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України‚ яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до правової позиції КСУ «положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали, за винятком випадків, коли таке оскарження заборонене законом» (абзац 7 п/п 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 27.11.2010 р. № 3-рп/2010 у справі про апеляційне оскарження ухвал суду). Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПКУ у взаємозв’язку з положеннями пп. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і скасування забезпечення позову, так і про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. КСУ вирішив Виходячи з наведеного та керуючись ст. 147, 150, 153 Конституції України, ст. 51, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України «Про Конституційний Суд України», КСУ вирішив: 1. В аспекті конституційного звернення положення п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПКУ стосовно можливості апеляційного оскарження ухвал суду щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову у взаємозв’язку з положеннями пп. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України необхідно розуміти як такі, що передбачають право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і скасування забезпечення позову, так і про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. 2. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене… З окремої думки Суддя КСУ Володимир КАМПО: – В абзаці 1 п/п 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення КСУ зазначив, що «відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 8)». Фактично КСУ наголосив на тому, що верховенство права є принципом правової держави, що, на мою думку, не відповідає висновкам сучасної правової доктрини з огляду на таке. У країнах англосаксонської правової сім’ї принцип верховенства права та його похідні (справедливість, гуманність, пропорційність тощо) більшою мірою реалізуються у сфері правосуддя. Правова держава в країнах романо-германської правової традиції нерозривно пов’язана із принципами верховенства закону та конституції. Отже, між метою правової держави та верховенства права немає принципових відмінностей, але засоби її досягнення в обох випадках різні. В Україні діє правова система, у якій одночасно функціонують механізми правової держави і верховенства права. Чітке правове визначення місця і ролі кожного з цих механізмів у правовій системі є одним з основних завдань нормотворчої та правозастосовної практики, не останню роль у якій відіграє КСУ. Однак у цій справі єдиний орган конституційної юрисдикції не тільки не спробував виявити відмінності між верховенством права та правовою державою, але й звів верховенство права до принципу правової держави. На мою думку, КСУ має врахувати цю помилку при дослідженні та вирішенні справ з аналогічних питань, що зрештою покращить якість його рішень. Коментар фахівця Юрист ЮФ ILF Анна ЖЕБЕЛЕВА: – Цим Рішенням КСУ розтлумачив положення п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПКУ, поставивши крапку в тривалій дискусії щодо можливості оскарження ухвал суду про відмову в забезпеченні позову. Особи, які беруть участь у справі, отримали право оскаржувати такі ухвали в апеляційному порядку. Передумовою винесення цього Рішення було Рішення КСУ від 27.01.2010 р. № 3-рп2010, яке фактично розширило вичерпний перелік ухвал суду, що підлягають апеляційному оскарженню (ч. 1 ст. 293 ЦПКУ). КСУ обґрунтовує свою позицію положеннями п. 8 ст. 129 Конституції України і доходить висновку, що в цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають усі ухвали суду, крім тих, оскарження яких заборонене законом. Але лишається актуальним питання щодо можливості оскарження ухвал про відмову в порядку господарського судочинства, на відміну від адміністративного, для якого право їх оскарження передбачене ч. 6 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, ст. 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачає прямо право на оскарження ухвал суду про відмову в забезпеченні позову. Це спричинило відповідну судову практику, згідно з якою суди відмовляють у прийнятті апеляційних скарг на такі ухвали. Однак, незважаючи на єдність теорії процесу і на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, застосування аналогії в процесуальному праві законом не передбачене. Тому можливим варіантом розвитку подій у цій ситуації може бути ініціювання питання про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 67 ГПКУ або прийняття закону про внесення відповідних змін до зазначеної статті. Безумовно, коментоване Рішення КСУ є підставою для зміни правозастосування в межах цивільного процесу та сприяє виникненню передумов для реформування інституту забезпечення позову в господарському процесі.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________