Конституційна реформа: як і коли?

Посольство Німеччини в Україні та Німецький фонд міжнародного правового співробітництва вирішили привернути увагу населення України до її досить складних внутрішніх проблем, запросивши провідних юристів на міжнародну правову бесіду «Конституція та конституційна реформа». Цей захід, який відбувся 18 травня ц.р. в Посольстві Німеччини в Україні, став платформою для німецько-українського обміну досвідом. У своєму вітальному слові керівник проектів і представника в Бєларусі, Молдові, Україні Фонду міжнародного правового співробітництва д-р Штефан Хюльсхьорстер наголосив, що Конституції України та Федеративної республіки Німеччина, як і конституції інших правових держав Європи, є основою всіх дій держави. Він нагадав, що минулоріч виповнилося 60 років з дня проголошення німецького Основного Закону. Хоча його змінювали вже понад 50 разів, він зарекомендував себе як стабільна та надійна основа для розбудови правової держави. Водночас Конституція України 1996 р. була також змінена наприкінці 2004 р. Але ці зміни відбулися почасти під великим політичним тиском, тому стали перешкодою для сталих і стабільних конституційно-політичних відносин в Україні. Часто критика з боку іноземних колег допомагає побачити те, чого не хочуть бачити власні очі, та виокремити справжні проблеми. Саме тому Посол Федеративної республіки Німеччина д-р Ганс-Юрґен Гамзьот констатував, що Конституція України у її нинішньому вигляді сприяє виникненню суперечностей і, відповідно, є знаряддям політичних баталій. «Реформи не мають бути самоціллю. Адже завдяки реформуванню, у тому числі конституційному, Україна зможе забезпечити демократичний вплив, збільшити свою політичну роль у світі та підняти рівень життя своїх громадян», – наголосив пан посол. Як свідчить досвід Німеччини, забезпечити реформи можна, тільки якщо вони є справою всього суспільства. Тому пан Гамзьот порадив створити раду мудреців, яка розробила б концепцію конституційної реформи. Але яким має бути Основний Закон, щоб створити основу для загальновизнаних демократичних правил гри і забезпечити збалансованість конституційних органів? Це запитання стало лейтмотивом подальшого обговорення. Свої думки щодо можливої конституційної реформи в Україні висловив професор Гамбурзького університету, доктор Отто Лухтергандт. За його словами, будь-які зміни мають враховувати реальні суспільно-політичні відносини в Україні. Він ратує за створення в Україні сильної парламентської республіки. Хоча цю ідею не підтримав директор Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, який вважає її небезпечною. «Парламентська республіка може функціонувати за наявності сильної судової влади, яка є в Німеччині, але, на жаль, відсутня в Україні», – пояснив він. Далі з доповіддю виступила перший заступник міністра юстиції України Інна Ємельянова, яка розповіла про нинішній стан та перспективи реформування української Конституції. «Прогрес людства обумовлює і зміни до Конституції, від якої залежать усі реформи», – наголосила пані Ємельянова. Водночас вона назвала конституційну реформу 2004 р. кроком назад, який порушив баланс влади. Аби визнати нечинними зміни до Конституції 2004 р. та повернутися до Конституції 1996 р., суддя Конституційного Суду України у відставці Іван Тимченко запропонував провести референдум. Також він вважає за доцільне встановити на 20 років мораторій на зміни до Конституції, «інакше стабільності у нас не буде». Своєю чергою, завідувач кафедри державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя КСУ у відставці, д. ю.н., професор, заслужений юрист України Микола Козюбра переконаний, що перш ніж реформувати Конституцію, потрібно навчитися її дотримуватись. «На жаль, 14 років, які ми прожили з Конституцією, ми не прожили за Конституцією», – зауважив пан Козюбра. Більше того, на його переконання, будь-які зміни до Конституції можливі за умови якщо не консенсусу, то принаймні компромісу, якого сьогодні немає ні в суспільстві, ні серед провідних політичних сил.