ВРЮ «всемогутня» Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» (далі – Закон) нещодавно прийнятий Верховною Радою України, викликав неабиякий резонанс у юридичних колах. Перше читання проект цього Закону, який містив, зокрема, положення щодо порядку оскарження актів Вищої ради юстиції (далі – ВРЮ, Рада), пройшов. Проте на момент прийняття документ зазнав значних змін. Внесені поправки розширили текст Закону кількісно (з двох до семи сторінок) та якісно. Зокрема, внесено зміни, які стосуються розширення повноважень ВРЮ, до Кодексу про адміністративне судочинство, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону «Про Вищу раду юстиції».
Відтепер підсудність адміністративних справ про оскарження актів, дій та бездіяльності ВРУ, Президента та ВРЮ належить до компетенції Вищого адміністративного суду України. Його рішення в цих справах є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку. Судочинство здійснюватиме спеціальна палата ВАСУ, яку, до речі, лише планують створити.
Низка змін до Закону «Про Вищу раду юстиції» значно розширює повноваження цього органу та вносить корективи до регламенту його діяльності. Так, зменшено кворум, необхідний для прийняття рішень. Відтепер для цього потрібна проста більшість – 11 голосів. Раніше рішення приймалося двома третинами складу ВРЮ. Розширено також можливості ВРЮ щодо отримання інформації, необхідної для здійснення її повноважень. Органи державної влади, суб’єкти господарювання, громадські об’єднання зобов’язані надавати інформацію, що її вимагає ВРЮ, у десятиденний строк. Слід зазначити, що тепер Рада може навіть витребувати копію справи, що перебуває в судовому розгляді.
Значних змін зазнало і положення про подання на звільнення судді. Правом ініціювати таке подання окрім відповідної кваліфікаційної комісії суддів наділили і членів ВРЮ. Крім того, розширено інструментарій, за допомогою якого суддя може бути притягнутий до відповідальності і звільнений. Для цього було розширене і конкретизоване поняття «порушення суддею присяги». «Порушенням присяги є: вчинення суддею дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім’ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді», – зазначено в Законі.
Голова Верховного Суду України звернувся до Президента з проханням ветувати цей Закон. У своєму листі Василь Онопенко звернув увагу на те, що документ був прийнятий з порушенням процедури, а низка його положень суперечать Конституції України. Проте Президент підписав Закон.
Впроваджувати його норми в дію ВРЮ розпочала одразу. Так, 17 травня ц.р. на засіданні ВРЮ було прийняте рішення про внесення до парламенту подання про звільнення з посади голови окружного адміністративного суду Олега Бачуна. Підставою для цього є «порушення присяги, а саме морально-етичних принципів поведінки судді».
Коментарі фахівців
Суддя судової палати у господарських справах ВСУ Іван ШИЦЬКИЙ:
– Не слід розглядати витребування копії справи, що перебуває на розгляді, лише як механізм тиску на суддю. Адже в цьому разі страждають інтереси сторін, які звернулися до суду та прагнуть отримати справедливе та неупереджене рішення. Зараз, не провівши системний аналіз причинно-наслідкових зв’язків, неможливо стверджувати, що прийняті нововведення мають негативний характер для судової системи. Очевидно, що, вносячи відповідні зміни до нормативно-правової бази, законодавець не прогнозував негативні явища, які можуть виникнути в майбутньому. Подібна фрагментарність народних обранців у прийняті рішень є шкідливою для законодавства. Що стосується доцільності змін до механізму оскарження рішень ВРЮ, це питання суто процесуального характеру.
Заступник міністра юстиції України Юрій ПРИТИКА:
– Міністерство юстиції України загалом підтримувало відповідний законопроект. Адже необхідність реформування законодавства, яке регулює діяльність ВРЮ, виникла досить давно. У якості прикладу, який підтверджує цю тезу, можна навести проблему зриву засідань ВРЮ через відсутність кворуму, оскільки в раніше чинному законодавстві (стара редакція ст. 24 Закону «Про Вищу раду юстиції») вимога до кворуму була занадто високою – 2/3 її конституційного складу, тобто 14 осіб. Із прийняттям Закону засідання ВРЮ вважається правомочним, якщо на ньому присутня більшість членів ВРЮ від її конституційного складу, тобто 11 осіб. На мою думку, ця зміна дуже позитивна. Тепер членам ВРЮ немає сенсу «торпедувати» засідання, бо кожний голос став менш цінним.
Однією із ключових новацій є вдосконалення механізму притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. На це спрямовані зміни до ст. 32 та 46 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Так, законодавець конкретизував поняття «порушення присяги» та чітко виписав пов’язані з ним підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Крім того, передбачений механізм, згідно з яким повторне нез’явлення судді на засідання ВРЮ є підставою для розгляду питання за його відсутності. Адже судді часто навмисно не з’являлися на засідання, на якому розглядалося питання про їхню дисциплінарну відповідальність, а потім апелювали до судових органів, оскільки їхня позиція не була представлена.
Що ж стосується повноваження ВРЮ витребувати в суддів копії судових справ, внесеного до ст. 25 Закону, то загалом ідея непогана. Хоча можна висловити і певне застереження, адже провадження у цих справах ще не завершені і справи не розглянуті до кінця, а отже, немає предмета для такого дослідження. Утім можливість витребувати саме копії судових справ не призведе до зупинення процесу. У будь-якому разі суддя вільний винести рішення на свій розсуд відповідно до вимог Закону. Цей механізм, на мій погляд, застосовуватиметься вкрай рідко і матиме превентивний характер, але все ж таки він збільшує можливості ВРЮ щодо реалізації її конституційних повноважень.
Раніше законодавство дозволяло оскаржувати акти ВРЮ, але не встановлювало чітко підвідомчість та підсудність справ про оскарження цих актів, що, своєю чергою, призводило до зловживання правом на судове оскарження. Загалом в Україні ідеалізують конституційне право на оскарження, розуміючи його як можливість оскаржувати до судів усі рішення з обов’язковим проходженням усіх інстанцій. В адміністративному судочинстві інших країн суд першої інстанції може виступати останньою ланкою в розгляді певної адміністративної справи. Тож у цьому контексті нововведення, згідно з яким оскаржити рішення ВРЮ можна лише до ВАСУ, по-перше, конкретизує підсудність та підвідомчість справ, а по-друге, дозволяє швидко вирішити це питання в одній інстанції.
Старший юрист АК Arzinger Олена БРАЖИНЕНКО:
– Згідно з нормами Закону до п. 5 ст. 117 КАСУ було внесено зміни, згідно з якими не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів ВРУ, Президента, ВРЮ та встановлення для них заборони вчиняти певні дії. До набрання чинності Законом заборона щодо забезпечення адміністративного позову розповсюджувалася тільки на зупинення рішень Національного банку України про призначення та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідацію банку, заборону проводити певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або НБУ при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Слід зауважити, що Закон доповнив ст. 171-1 КАСУ «Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції». Норми цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента, актів ВРЮ, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України та ВРЮ. Крім того, були внесені зміни до п. 1 ст. 171 КАСУ в частині розгляду адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету міністрів України, постанов ВР АР Крим. З цього пункту було виключено розгляд адміністративних справ щодо законності постанов ВРУ, указів та розпоряджень Президента. Зазначений Закон також вніс зміни та доповнення до КАСУ та Закону «Про Вищу раду юстиції». Станом на сьогодні акти ВРЮ можуть бути оскаржені виключно до ВАСУ в порядку, встановленому КАСУ.
Керуючий партнер ЮФ «Гвоздій та Оберкович» Валентин ГВОЗДІЙ:
– Закон наділив ВРЮ правом витребувати із судів копії судових справ, розгляд яких не закінчений, що в деяких випадках може призвести до порушення принципу незалежності суддів. Зазначені зміни суперечать рішенням КСУ від 19.05.1999 р., від 11.04.2000 р. та від 20.03.2002 р., у яких зазначено, що Конституція і закони України гарантують незалежність і недоторканність суддів, а також забороняють будь-який вплив на суддів. Відповідно до Рішення КСУ від 21.05.2002 р. ознайомлення ВРЮ з матеріалами судових справ, розгляд яких не закінчений, можливе лише в рамках здійснення перевірки в конкретній справі з питань дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів або звільнення судді за порушення присяги.
Зазначений Закон визначив підсудність адміністративних справ про оскарження актів, дій та бездіяльності ВРУ, Президента та ВРЮ. Такі справи розглядатиме ВАСУ, рішення якого є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку. До однієї з основних засад судочинства п. 8 ст. 129 Конституції України відносить забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, Конституція передбачає можливість недотримання згаданої засади судочинства, якщо про це вказано в законі. Законодавець правомірно визначив виключну підсудність справ у сфері зазначених публічно-правових відносин. Однак важко сказати, чи зробив він це із благими намірами, хоча не думаю, що це сприятиме захисту прав фізичних та юридичних осіб. Загалом обговорюваний Закон, на мій погляд, має низку новел, негативних для українського правосуддя.
Старший юрист ЮК Jurimex Катерина МУРАВЙОВА:
– Як передбачає назва Закону, він має завадити зловживанням правом на оскарження. Чесно кажучи, перша думка була така: невже депутатів зацікавила проблема затягування розгляду судових справ, зокрема шляхом направлення скарг до вищих інстанцій без достатніх для того підстав, а часто і взагалі за їх відсутності та відсутності відповідних процесуальних норм? Але, на жаль, цей Закон стосується лише окремих справ, предметом яких є акти ВРЮ.
Крім того, Закон врегулював й інші питання діяльності ВРЮ. Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею, що передбачає відповідальність за невиконання законних вимог ВРЮ. Зміни до Закону «Про Вищу раду юстиції» також говорять, що ВРЮ зможе приймати не лише подання та рішення, як зараз, але й інші акти відповідно до своїх повноважень. Проте незрозуміло, про які акти йдеться і яка мета внесення такої неконкретної норми. На підставі внесених змін ВРЮ може витребувати в судів копії судових справ, розгляд яких не закінчений, крім справ, розгляд яких відбувається в закритому судовому засіданні. Попередня редакція передбачала одержання судових справ, а не їх копій. Зазначені нововведення є позитивними з огляду на те, що витребування копії справи не впливає на строки вирішення справи і не перешкоджає її подальшому розгляду. Крім того, зміни визначають процедуру надання справи, зокрема його строки, що прискорить виконання запитів ВРЮ.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|