Таке незрозуміле право на справедливий розгляд

Нещодавно в Академії адвокатури України відбувся майстер-клас новообраної судді Європейського суду з прав людини від України Ганни Юдківської (на фото) «Право на справедливий суд». Близько трьох години пані Юдківська розповідала адвокатам та студентам старших курсів Академії про важливі практичні питання застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка гарантує право кожного на справедливий судовий розгляд. Цивільні права і обов’язки Далеко не всі права і обов’язки, які національне право класифікує як цивільні, будуть такими з погляду Конвенції. Визначаючи цивільний характер прав і обов’язків, Суд зважає, по-перше, на наявність предмету спору в національному праві; по-друге, на вагомість спору стосовно прав і обов’язків (тобто наскільки результат цієї справи є важливим для заявника). Зважаючи на ці критерії, Суд назвав цивільними низку прав і обов’язків, які підпадають під сферу публічного права. Наприклад, цивільними були визнані процедури щодо отримання дозволу на будівництво, ліцензування, соціальні питання, питання щодо звільнення з приватної компанії тощо. До речі, донедавна зі сфери дії ст. 6 Конвенції були виключені спори державних службовців із державою. Суд обґрунтовував це тим, що між державою і державним службовцем, який виконує певні державні повноваження, існують особливі зв’язки довіри і лояльності. Кримінальне обвинувачення Конвенція надає державі право визначати те чи інше порушення кримінальним, але держава без контролю Конвенції не може виключити правопорушення зі сфери кримінального провадження, тобто позбавити особу, яка обвинувачується у правопорушенні, важливих процесуальних гарантій. Аби визначити, чи є обвинувачення кримінальним, Суд розробив наступні критерії. Так, якщо правопорушення класифікується за національним правом як кримінальне, безумовно, воно буде кримінальним і з погляду Конвенції. Якщо ж в національному праві певне правопорушення є адміністративним чи дисциплінарним, то Суд зважає на характер діяння та суворість покарання. Зокрема, якщо за правопорушення передбачено позбавлення волі хоча б на декілька днів, штраф або позбавлення прав обіймати певні посади чи займатися певним видом діяльності, воно буде кримінальним обвинуваченням з точки зору Конвенції. Тобто, більшість правопорушень, які за українським правом належать до адміністративних, є кримінальними з точки зору Конвенції. «Це клондайк для адвокатів, тому що при розгляді таких справ мають бути дотримані всі гарантії, передбачені у ст. 6 Конвенції. Зокрема, в Україні у справах про адміністративні правопорушення ніколи не дотримуються строки, необхідні для підготовки свого захисту», – підкреслила пані Юдківська. До речі, під сферу кримінального обвинувачення з точки зору Конвенції підпадають правопорушення у сфері дорожнього руху, за які передбачені великі штрафи і позбавлення посвідчення водія.