Інтернет-страхування в Україні: правовий аспект

Страхування як фінансова послуга, що має нематеріальний характер, – об’єкт, придатний для продажу без прямого контакту між продавцем та покупцем. У першу чергу це стосується тих видів страхування, які не вимагають фізичної присутності представника страховика для оцінки майнового інтересу, що підлягає страхуванню. Отже, йдеться про види страхування з невисокими страховими преміями, фіксованими страховими тарифами та страховими виплатами. У період економічної кризи, коли учасники страхового ринку активно шукають способи заощадження, дистанційне обслуговування через Інтернет стає дедалі популярнішим. Інтернет-страхування допомагає економити, а ще воно дозволяє страховику та страховим посередникам обслуговувати найбільшу кількість клієнтів у найменші строки. Утім, незважаючи на поширення технологій прямих продажів на продаж страхових послуг через Інтернет, ці процеси майже неврегульовані нормативно. Розглянемо деякі питання інтернет-страхування, які потребують детальнішого законодавчого врегулювання. Цифровий підпис Інтернет-страхування передбачає укладення та обслуговування договорів страхування за допомогою дистанційних засобів зв’язку. І хоча сучасні технології дозволяють здійснити всі дії з укладення договору без фізичної присутності сторін правочину, використання паперових бланків і форм у страховому процесі не піддається швидким змінам. Очевидно, проблема пов’язана із правовим регулюванням, яке не дозволяє використовувати новітні технології повною мірою. Імперативна вимога законодавства (ст. 981 ЦК, ст. 16 Закону „Про страхування”) щодо письмової форми договору страхування дозволяє здійснити цей правочин дистанційно, лише із застосуванням електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП). Відповідно до закону використання ЕЦП не змінює порядку підписання договорів, встановленого для вчинення правочинів у письмовій формі. Водночас ЦК закріплює, що використання ЕЦП допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін (ст. 207 ЦК), яка має містити зразки відповідного аналога власноручних підписів. Оскільки в законодавстві про страхування немає вказівки на допустимість використання ЕЦП під час укладення договорів страхування, необхідна письмова згода сторін. Але процедура надання такої згоди не зовсім зрозуміла: чи буде вимога щодо її надання виконаною, наприклад, при обміні електронними листами із зразками ЕЦП? Законодавство не роз’яснює це питання, а відповідної практики укладення договору страхування в Україні, на жаль, немає. Недостатньо врегульованим є також статус паперових копій електронних документів і порядок їх посвідчення. Нотаріусам надано повноваження посвідчувати ЕЦП за наявності в них відповідної технічної можливості для роботи з електронними документами. Центри сертифікації мають право засвідчувати наявність електронного документа на певний момент часу. Але хто і в якому порядку має посвідчувати паперові копії документа, законодавство не пояснює. Зазначені прогалини спричиняють низький попит на послуги ЕЦП. Недивно, що відносини щодо використання цифрового аналогу власноручного підпису розвиваються в Україні дуже повільно. Зокрема, Закон «Про електронний цифровий підпис» і Закон «Про електронні документи та електронний документообіг» набрали чинності 1 січня 2004 р., а перший центр сертифікації ЕЦП було відкрито лише в січні 2006 р. В Україні зареєстровано 35 суб’єктів, які надають послуги, пов’язані з ЕЦП. Це засвідчувальні центри та центри сертифікації, з яких лише 20 акредитовані. А щоб ЕЦП можна було прирівняти за правовим статусом до власноручного підпису, потрібно користуватися послугами виключно акредитованих центрів. Не менш важливо й те, що вартість програмного забезпечення для користування ЕЦП з посиленим сертифікатом відкритого ключа, що може використовуватися без обмеження відповідно до законодавства України, становить близько 500 грн. Небезпідставними є сумніви щодо великої кількості бажаючих придбати таке програмне забезпеченням для укладення договору страхування. Викладене дозволяє зробити висновок про необхідність удосконалення законодавства у сфері електронного документообігу для підвищення довіри потенційних користувачів ЕЦП до електронного документообігу та популяризації дистанційного укладення договорів. Позитивним прикладом є популяризація подання електронної податкової звітності платниками податків, ініційована органами податкової служби. Електронні гроші Укладення договору страхування через Інтернет вимагає дистанційної виплати страхової премії. Страховики вже декілька років інтегрують у власні сайти інтерфейс для розрахунку за страхові послуги електронними грошима, незважаючи на те, що їх використання майже неврегульоване в Україні. Держфінпослуг займає позицію невтручання в регулювання цих процесів, посилаючись на відсутність повноважень (лист Держфінпослуг від 15.04.2004 р. № 397/08-11), а Національний Банк України регулює виключно діяльність банків, пов'язану з випуском електронних грошей, та її моніторинг (Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою правління НБУ від 25.06.2008 р. № 178). Залишається чекати на прийняття Закону «Про електронну комерцію», який закріпить взаємні права, обов’язки та відповідальність користувачів електронних грошей та торговців товарами і послугами. Захист прав споживачів Дистанційне надання страхових послуг вимагає і посиленої уваги до питань захисту прав споживача – сторони договору, менш поінформованої щодо споживаної послуги і через це менш захищеної, ніж продавець. Недостатній рівень захисту прав споживачів зменшує їхню довіру до ринку страхових послуг, скорочує попит на них та погіршує інвестиційний клімат на ринку. Для подолання таких негативних наслідків уряд проводить активну роботу із врегулювання сфери захисту прав споживачів. Так, у 2009–2010 рр. було розроблено Концепцію захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг (далі – Концепція) і План заходів щодо її реалізації. Концепція передбачає приведення українського законодавства у відповідність до законодавства ЄС, зокрема – до Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС про дистанційну торгівлю та фінансові послуги споживачам від 23.09.2002 р. № 2002/65/ЄС. Серед напрямів захисту прав споживачів, які Україні бажано запозичити з європейського досвіду, можна виокремити захист від нав’язування послуг споживачу, а також заходи щодо захисту від шахрайського використання пластикової карти. Персональні дані Окремої уваги потребує захист персональних даних споживача. Інтернет-страхування нерозривно пов’язане зі збереженням інформації про страхувальника в базах даних страховика. На даний час в Україні немає спеціального закону, який би чітко визначав, що є персональними даними і який режим доступу на них поширюється. Конституція закріплює загальну заборону на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Закон «Про інформацію» декларує, що інформація про особу охороняється законом, але не класифікує таку інформацію як конфіденційну. Згідно із Законом «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» захищається інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом. У сфері страхування Держфінпослуг вимоги щодо забезпечення конфіденційності та захисту даних в інформаційних системах встановлено тільки для страховиків, що здійснюють страхування життя. Очевидно, що неузгодженість термінів і прогалини в регулюванні відносин щодо захисту персональних даних спричиняють потребу в уніфікованому акті у цій сфері. 1 січня 2011 р. має набрати чинності Закон «Про захист персональних даних», проект якого було зареєстровано у ВР ще 25 березня 2008 р., а прийнято парламентом лише 1 червня 2010 р. Оцінка цього нормативно-правового акта не може бути однозначною і заслуговує на окрему статтю. Зауважимо лише, що цей Закон є новим кроком України до європейської інтеграції та забезпечення основоположних прав людини. Проте вже зараз юристи та представники бізнес-кіл дискутують з приводу недоцільності та практичної неможливості виконання положень нового документа. Інтернет-страхування є технологією продажу страхових послуг, вигідною як для їх продавців, так і для їх споживачів. Страховики економлять на адміністративних витратах та швидше обслуговують клієнтів. Споживачі отримують рівний доступ до максимально широкого асортименту страхових послуг. Водночас використання цієї технології потребує детальнішого та чіткішого правового регулювання електронного документообігу в цивільному обороті, нормативного закріплення статусу користувачів електронних грошей, приведення законодавства про захист прав споживачів у відповідність до актів європейського законодавства.