Державна реєстрація суб'єктів господарювання є вкрай важливою процедурою, яка безпосередньо впливає на розвиток підприємництва. На жаль, із нею пов’язана безліч проблем. Процес реєстрації надто формалізований, що обмежує можливості особи, яка хоче створити той чи інший суб'єкт господарювання.
Підстави
Одним з найбільших ризиків, пов’язаних із державною реєстрацією суб’єкта господарювання, є можлива відмова в її проведенні. Статті 27 та 44 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачають виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації юридичної особи та фізичної особи–підприємця. Розглянемо їх детальніше. Так, підставами для відмови у проведенні державної реєстрації є порушення порядку створення юридичної особи, встановленого законом, зокрема:
- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи.
Законодавство України встановлює низку обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності. Так, не допускається здійснення її народними депутатами України, посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадовими особами органів прокуратури, суду, органів державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, які контролюють діяльність підприємств, нотаріусів (ст. 42 Конституції України, Закони “Про державну службу”, “Про міліцію”, “Про прокуратуру” тощо);
- наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, встановлених законом щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем.
Слід пам’ятати, що фізичні особи не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності, якщо існує заборона суду на зайняття такою діяльністю. Вказана заборона діє до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Наприклад, фізичні особи за вчинені правопорушення можуть бути позбавлені права здійснювати страхову діяльність (Закон “Про страхування”), банківську діяльність (Закон “Про банки і банківську діяльність”), космічну діяльність (Закон “Про космічну діяльність”) тощо. Крім того, особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть не лише бути зареєстровані як підприємці, але й виступати співзасновниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах, їх спілках (об'єднаннях) керівні посади та посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю;
- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містить Єдиний державний реєстр (далі – ЄДР).
В документації деяких фірм трапляються розбіжності між фактичними відомостями і даними, що їх містить ЄДР. Наприклад, в установчих документах зафіксоване ім'я Наталія, а в ЄДР – Наталя. Іншим випадком є, наприклад, надання установчих документів, у яких статутний капітал дорівнює 10 тис. грн., тоді як у ЄДР – 1000 грн. Через численні помилки в ЄДР реєструючий орган, не замислюючись, прийме рішення про відмову в реєстрації;
- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій.
Прикладом такого обмеження є заборона проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про її припинення;
- наявність в ЄДР найменування, тотожного найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися.
Так, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики “Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу” від 09.06.2004 р. № 65 встановлено, що в найменуванні юридичної особи мають зазначатися її організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади АР Крим) та назва. Найменування юридичної особи має викладатися державною мовою.
Часто постає питання про тотожність найменування юридичної особи, написаного великими та малими літерами. Відповідь на нього можна знайти в листі Держкомпідприємництва від 04.11.2009 р. № 13574, у якому зазначається, що найменування юридичної особи, написані великими та малими літерами, є тотожними, якщо ці літери повністю співпадають.
Слід звернути увагу на те, що, виходячи з вимог закону, такі назви, як приватне підприємство “Прогрес”, товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес” і приватне акціонерне товариство “Прогрес”, не є тотожними, і державний реєстратор не має права відмовити у реєстрації таких юридичних осіб, якщо до нього надійдуть відповідні установчі документи;
- використання в найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади, органу місцевого самоврядування, похідних від цих найменувань або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється КМУ.
Так, відповідно до постанови КМУ “Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України” від 03.03.2009 р. № 928 назва юридичної особи не може містити, наприклад, найменування “Обеліск Слави”, тому що це найменування пам’ятки, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- встановлена іншими законами заборона використання в найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.
У назві юридичної особи не може бути використане слово “національний” у всіх відмінках, крім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України згідно з Указом Президента України “Про Положення про національний заклад (установу) України” від 16.06.1995 р. № 45;
- невідповідність установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.
Мається на увазі, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи мають містити відомості, передбачені законом;
- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Документи для держреєстрації
Перш ніж подавати державному реєстратору документи для реєстрації юридичної особи, необхідно переконатися, що відомості в реєстраційній картці відповідають відомостям в установчих та інших документах суб’єкта підприємницької діяльності;
- наявність в ЄДР запису про те, що заявник є підприємцем (щодо фізичних осіб –підприємців).
Чинне законодавство України передбачає, що відмова в державній реєстрації юридичної особи з інших підстав не припускається. Крім того, така відмова може бути оскаржена в суді
Ні для кого не секрет, що українське законодавство доволі суперечливе. Як приклад можна згадати невідповідність норм ЦКУ та ГКУ Закону України “Про господарські товариства”, яка спричинила проблему, пов’язану із зазначенням в установчих документах місцезнаходження юридичної особи. Так, ст. 93 ЦКУ передбачає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. За аналогією це ж визначення прописане законодавцем у Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Але ч. 1 ст. 88 ЦКУ та ч. 4 ст. 57 ГКУ взагалі не містять вимоги щодо обов’язкового зазначення в установчих документах місцезнаходження юридичної особи, що не узгоджується з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, у якій передбачено, що установчі документи товариства мають містити відомості про місцезнаходження цього товариства.
Юрадреса
Розглянемо деякі ситуації, у яких державний реєстратор може відмовити в проведенні реєстрації. Одна з них – відмова в державній реєстрації юридичної особи з посиланнями на вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, на підставі відсутності в установчих документах інформації про місцезнаходження суб’єкта господарювання. З погляду юридичної практики така ситуація є неправомірною, оскільки в подальшому учасники змушені знову звертатися до юриста та нотаріуса, щоб повторно виготовити установчі документи, а на це витрачаються не лише додаткові кошти, але й час і нерви. Знайти винних за таких обставин, як правило, неможливо, адже у спірних ситуаціях питання про застосування суперечливих статей закону державний реєстратор вирішує на власний розсуд.
Досліджуючи питання про місцезнаходження суб’єкта господарювання, яке прийнято називати юридичною адресою, нагадаємо, що саме від зазначення цієї адреси залежить територіальне визначення органу реєстрації (відповідних територіальних підрозділів податкової служби, митної служби, пенсійного фонду тощо). Тому необхідно розуміти, що вибір місцезнаходження не є простою формальністю. На нього слід звернути особливу увагу, адже податковій інспекції треба буде впевнитися в тому, що суб’єкт господарювання існує і сплачуватиме податки.
Водночас місцезнаходженням суб’єкта господарювання є адреса, на яку податкова інспекція та інші контролюючі органи зможуть надсилати запити, підтвердження та іншу документацію. Побачивши, що компанія ігноруєте листи або що вони повертаються назад, органи податкової служби можуть застосувати заходи для встановлення її місцезнаходження, результатом яких є направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність суб’єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням. Наслідком цього є вжиття заходів, передбачених ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, а саме внесення до ЄДР запису про непідтвердження відомостей або про відсутність суб’єкта господарювання за певним місцезнаходженням.
Причиною відмови в державній реєстрації може бути й те, що суб’єкт господарювання подав документи, які не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством (ч. 1, 2, 4–7 ст. 8 та ч. 5 ст. 10 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”). Так, іноді державний реєстратор відмовляє у проведенні реєстрації через нерозбірливість чи погану видимість посвідчувального напису (підпису) нотаріуса або відмітки банку на квитанції (платіжному дорученні).
Під час державної реєстрації може виникнути і безліч інших проблем. Немає нічого дивного в тому, що, намагаючись зареєструвати суб’єкт господарювання вперше, чимало людей припускаються помилок. Щоб уникнути цих неприємностей, слід скористатися послугами юридичного консультанта, який, ґрунтуючись на багаторічному досвіді надання кваліфікованої допомоги, допоможе вам закласти надійний фундамент для ведення бізнесу.