ВАСУ як останній рубіж

Для того аби процес позбавлення «не гідних» суддівської мантії був результативним, його слід було зробити замкнутим. Саме з цією метою «недопущення зловживань правом на оскарження» підсудність адміністративних справ щодо оскарження актів, дій та бездіяльності Верховної Ради, Президента та Вищої ради юстиції віднесено виключно до компетенції Вищого адміністративного суду. Рішення Суду у цих справах є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку. Вершити судочинство покликана спеціально створена п’ята судова палата ВАСУ. В її складі п’ять суддів: Тетяна Розваляєва, Юрій Рецебуринський, Раїса Ханова, Юрій Черпак, Світлана Головчук. Четверо з них переведені з інших палат, один зарахований до штату ВАСУ вже після створення палати. Виконання обов’язків голови палати покладено на Миколу Сороку, що теж раніше працював у другій судовій палаті ВАСУ. Серед непростих справ, що прийняті до провадження палатою, – позови до ВРЮ та Комітету ВР з питань правосуддя суддів Верховного Суду Олександра Волкова та голови Окружного адміністративного суду м. Києва Олега Бачуна, звільнених в червні ц.р. Тож увага суддівського корпусу нині, у відпускну для більшості пору, була прикута до діяльності палати, яка наприкінці липня видала на-гора своє перше рішення. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог Володимиру Корзаченку, екс-судді Носівського районного суду Чернігівської області, до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення ВРЮ від 7 червня ц.р. про внесення подання Президенту про його звільнення зв’язку з порушенням присяги. Цікавим є той факт, що відповідач по справі, представник ВРЮ, заявив, що рішення конституційного органу, яким є ВРЮ, можна ревізувати тільки з процедурних питань та що вирішувати питання про порушення суддею присяги – прерогатива ВРЮ, і суд не може ревізувати подання в цій частині. Тільки ВРЮ наділена правом установлювати факти порушення суддею присяги – такою є позиція представника цього органу. Враховуючи, що у суддів цієї палати відсутня практика з даної категорії справ і що лише на свою практику їм доведеться орієнтуватися надалі, за результатами розгляду кількох наступних справ можна буде зробити певні висновки щодо реальної можливості оскарження звільнення за порушення присяги. Проте допоки розгляд більшості справ, що знаходяться в провадженні палати, з різних причин явно затягується. Тож відповідь на запитання, чи може суддя повернути собі мантію, ми, найпевніше, отримаємо вже восени