Крокуючи назустріч земельній реформі Сумнівів немає: в Україні найближчим часом таки торгуватимуть землею сільськогосподарського призначення. Фахівці кажуть, що мораторій парламенту на продаж земель порушує конституційні права громадян на володіння, користування і розпорядження власною землею. Запевняють, що його продовження зашкодить економічному розвитку держави та її політичному іміджу на міжнародній арені. Соціологічні дослідження засвідчують інше: більшість громадян проти купівлі-продажу землі. Та поки в суспільстві точаться дискусії щодо того, чи дійсно потрібно продавати український чорнозем, влада діє. Президент уже підписав прийнятий Верховною Радою Закон «Про земельний кадастр». Для запуску земельного ринку владі необхідно прийняти ще один основоположний Закон – «Про ринок земель». Про основні труднощі земельної реформи «Правовому тижню» розповів президент Земельної спілки України Андрій КОШИЛЬ.
– Андрію Григоровичу, чому виникла тема земельної реформи? Можливо, потрібно було продовжити мораторій на продаж землі?
Земельна реформа в Україні триває близько 20 років, а мораторію уже – десять років. Держава чотири рази обіцяла своїм громадянам, бізнесу, світовим міжнародним спільнотам скасувати його, проте досі не зробила цього. Якщо ж Україна не виконає обіцянки у п’яте, це виглядатиме щонайменше дивно. Крім того, мораторій прямо суперечить ст. 41 Конституції Україні, у якій йдеться про те, що громадяни мають право володіти, користуватися і розпоряджатися землею як і іншим майном. Не зважаючи на закріплені права, власники земельних ділянок сільськогосппризначення через мораторій не можуть сьогодні розпоряджатися своєю ж землею. Отже, основна мета земельної реформи – привести нинішню ситуацію у відповідність до Конституції.
До того ж, якщо продовжити мораторій, не буде покращення інвестиційного клімату. Зараз іноземні інвестори не розуміють, які правила гри діють в Україні, оскільки в Конституції написане одне, а в законах – інше. Тому скасувати мораторій вкрай необхідно вже зараз.
– Але чимало соціологічних опитувань свідчать про те, що значна частина українського населення не хоче ринку землі. Із чим це пов’язано?
– По-перше, багато українців майже нічого не знають про земельну реформу. По-друге, реформаторський шлях, яким Україна пішла, на мою думку, був не зовсім правильний. Земельні ділянки роздані 6,9 млн. громадян із 48 млн. населення країни. Це навіть не всі громадяни, які проживають у сільській місцевості. Землю отримали лише працівники сільськогосподарських підприємств. Виходить, що започаткована раніше реформа мала дискримінаційний характер, адже одні отримали землю, а інші - ні. По-третє, багато соціологічних опитувань не враховують реальну ситуацію, адже ґрунтуються на думках людей, які не володіють і ніколи не володіли земельними ділянками.
– Чому ж українські громадяни так мало знають про реформу? Можливо, держава не забезпечує належну інформаційну політику в цій сфері?
– Тривалий час такої інформаційної політики взагалі не було. Багато років у держави не було чіткого бачення щодо основних напрямів земельної реформи. Крім того, в Україні саме поняття «ринок землі» дещо заполітизоване. Довгий час багато політичних сил нарощували на цій темі політичний капітал. Саме такі популістські маніпуляції сформували різко негативне ставлення українського суспільства до можливості купівлі-продажу сільгоспземлі.
Зараз же ситуація змінюється. Держава визначила для себе чіткішу мету проведення земельної реформи. Сьогоднішня влада веде досить насичену інформаційну кампанію. Для прикладу можна порівняти інформаційне наповнення засобів масової інформації трирічної давнини і сьогоднішнє. Раніше згадок про реформу майже не було – напевне, пересічний громадянин й не знав, що вона існує. А за останній період інформаційна робота держави в цій сфері значно активізувалася. Можливо, на фоні інших політичних чи економічних проблем ця тема виглядає другорядною, та все ж робота ведеться, і суттєва.
– Як ви оцінюєте Закон «Про земельний кадастр»? Чи можна вже сьогодні говорити про його переваги та недоліки?
– Звичайно, він неідеальний і не може бути таким. Взагалі Закон «Про земельний кадастр» та проект Закону «Про ринок земель» – деякою мірою політичні документи. Вони узгоджують компроміси між різними політичними та економічними силами. А коли є компроміс, неможливо сформувати цілісний структурний підхід до вирішення проблеми. Сам же факт прийняття цього Закону, безумовно, позитивний крок на шляху формування ефективного ринку земельних відносин в Україні. Загалом прийнятий документ має скоріше технічний характер і стосується не стільки земель сільськогосподарського призначення, скільки всіх земельних відносин в державі. Це базис, без якого просто неможливо будувати цивілізовані відносини в земельні сфері.
– Як цей Закон забезпечить прозорість земельних відносин, якщо він не передбачає публікацію в Державному земельному кадастрі прізвищ власників земель?
– Я вважаю, що кожна людина має право на збереження таємниці персональних даних. До речі, з приводу цього в Україні діє відповідне законодавство. Узагалі весь світ прагне забезпечити приватність людського життя. На мій погляд, інформації, яка публікуватиметься в Інтернеті, достатньо для забезпечення відкритості та прозорості. Звісно, державні органи матимуть доступ до персональних даних. Саме на них буде покладено контроль за дотриманням земельного законодавства. І це нормальна світова практика розвинених держав. Оприлюднення персональних даних може стати підґрунтям для махінацій з боку шахраїв, які зможуть ошукувати людей, займатися вимаганням, здійснювати незаконні забудови тощо.
– Чому Київ не увійшов до Державного земельного кадастру?
– У столиці функціонували, по суті, два кадастри – державний та комунальний. Прийнятий Закон залишив один із них – комунальний, і це вірно із тієї точки зору, що не може бути двох «паралельних» органів. Сьогодні саме київський комунальний кадастр є найкращим в Україні. У 2020 р. планується його ліквідація та передача його функцій до загального державного кадастру. Звісно, якщо за цей час не будуть внесені зміни до законодавства.
– Дайте оцінку проекту Закону «Про ринок земель» від 19.07.2011 р. № 9001-1.
– У нас дуже довго існує мораторій і завдяки цьому накопичився великий обсяг відкладеної пропозиції земельних ділянок. Крім того, існує досить сильна світова тенденція скупки сільгоспземель деякими іноземними державами і корпораціями. Я вважаю, що законопроект № 9001-1 враховує ці основні моменти та за містом є досить вдалий. Можна виділити декілька його суттєвих переваг. Перша – неможливість купівлі земель сільськогосподарського призначення іноземцями. Друга – неможливість придбання сільгоспземель юридичними особами. Ці два пункти взаємопов’язані. Так, пункт щодо неможливості купівлі земель юрособами розроблений у тому числі з метою підсилення першого. Якщо цього не передбачити, іноземний капітал легко обійде заборону та скуплятиме землі через українських юридичних осіб.
Третя перевага – обмеження площі земель, якими володіє одна особа, до 2100 га. Четверта – запровадження механізму проведення земельних аукціонів. Насправді земельні аукціони відбувались і раніше, проте були не зовсім легітимними. Вони проводилися постановами Кабміну. Я вважаю, що механізм їх проведення має бути прописаний саме в законі.
Позитивом можна, звичайно, вважати і запровадження державного мита на продаж ділянок сільськогосподарського призначення, яке сплачуватиметься перший час після її придбання. Якщо власник земельної ділянки продає її в тому ж році, у якому купив, він має сплатити державі 100% нормативної оцінки вартості цієї землі. Якщо продає наступного року – 90% і т. д. Це зроблено для того, щоб зменшити ризик спекулятивного скуповування земельних ділянок. Також законопроект передбачає, що громадяни при купівлі землі підтверджуватимуть свій дохід. Тобто обхідних шахрайських схем у проекті практично не залишилося.
– Але якщо ми чекаємо інвестицій від іноземців, то треба скасувати норму про заборону іноземцям купувати українські чорноземи?
– Я вважаю, що іноземців не можна пускати на український ринок землі щонайменше десять років. Адже сума, за яку можна буде придбати земельну ділянку при старті, дуже невелика за світовими мірками. Конкурувати із заможними країнами та корпораціями українці просто не зможуть.
Що стосується інвестиційного клімату, то я вважаю, що він не постраждає. Після 1 січня 2012 р. іноземці, як і сьогодні, зможуть орендувати земельні ділянки на строк до 50 років. А це чималий період часу. В Україні зараз активно розвивається аграрний сектор. Сьогодні на її території працює дуже багато великих компаній, які нарощують своє виробництво за чинного законодавства. Зараз навіть вигідніше взяти в оренду землю та вкладати гроші у виробництво, ніж витрачати величезні кошти на придбання земельних ділянок.
– Юристи кажуть, що зараз земельні аукціони не завжди проходять у правовому полі. Як же їх проводитимуть після реформи?
– Сама процедура проведення аукціонів для України не нова. Вона здійснюється щодо багатьох об’єктів. Проект Закону «Про ринок земель» не запропонував нічого особливого в цьому плані. Думаю, процедура проведення аукціонів в нашій державі, звичайно, неідеальна, але загалом може застосовуватися до земель. Ті ж, хто говорить про її недоліки, мають запропонувати свій, досконаліший варіант.
– Чи передбачений у проекті Закону захист дрібних фермерів та осіб, які нещодавно вирішили займатися виробництвом сільгосппродукції? Адже дуже ймовірно, що декілька заможних осіб скуплять усю землю сільськогосподарського призначення
– За найоптимістичнішими прогнозами гектар сільськогосподарської землі коштуватиме близько 1 тис. доларів. Це відносно невеликі гроші і в Україні достатньо людей, які зможуть купити не один десяток гектарів землі. Звичайно, не всі зможуть придбати тисячі гектарів, але достойний прибуток можна отримувати і з декількох гектарів. Тому я не погоджуюсь із думкою про те, що земля буде недоступною для пересічних громадян. Українці просто отримають можливість вибору: купувати авто, квартиру в обласному центрі чи земельну ділянку, яка в майбутньому може приносити прибуток.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|