Йти вперед – як обов’язок

Вітчизняне державотворення в умовах сьогодення неможливе без подальшої модернізації і розвитку адміністративної сфери. Тобто країні конче необхідно провести комплексні структурно-організаційні, функціональні та кадрові перетворення в системі державного управління. І підходити до таких перетворень потрібно не похапцем, а системно і продумано, спираючись на науковий підхід. Тим більше що для таких цілей наукового потенціалу у вчених-адміністративістів вистачить з лишком. Таких висновків могли дійти ті, хто відвідав VI Міжнародну науково-практичну конференцію «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи розвитку», що відбулася наприкінці вересня в Інституті держави та права ім. В. М. Корецького.  Захід, організований за підтримки Інституту правової політики, ЮФ „Салком” та Міжнародної громадської організації „Диалог-Мир”, об’єднав провідних вчених та практиків у галузі адміністративного права з України та близького зарубіжжя. За мету вчені поставили видати на-гора нові підходи та погляди на розвиток адміністративного права як ключового інструменту демократизації українського суспільства та оптимізації системи державного управління. Була й інша, лірична мета: науковці згадали теплими словами постать, знакову для галузі адміністративного права, – відомого українського вченого Вадима Авер`янова, збірка наукових праць якого була презентована учасникам конференції. На життєве кредо Вадима Авер`янова «не йти вперед ­– значить рухатись назад», винесене в епіграф книги, учасники заходу відреагували належно, взявшись до роботи – виступів, дискусій, наукового пошуку. Критично про сьогодення Відкрив конференцію директор Інституту держави та права ім. В. М. Корецького Юрій Шемшученко, який здійснив короткий, проте глибокий екскурс у проблематику сучасної адміністративістики. Науковець зауважив, що за останні роки сфера адміністративного права продемонструвала позитивну динаміку. Зокрема, було запроваджено інститут адмінюстиції, прийнято Кодекс адміністративного судочинства та низку важливих документів, що регулюють сферу державного управління. Але загалом стан справ у галузі незадовільний, з жалем зазначив пан Шемшученко. Відверто буксує адміністративно-правова реформа, а адміністративні норми надто розрізнені та потребують кодифікації. Крім того, явно застарілим є Кодекс про адміністративні правопорушення. Існують проблеми й адміністративно-правового характеру, що стосуються системи та компетенції органів державної влади, державної служби, адміністративного судочинства. Окрему увагу пан Шемшученко звернув на предмет адміністративного права і те, як він має змінюватися в умовах демократизації суспільних процесів. Адже вітчизняне адміністративне право довгий час розглядалося під кутом зору організації державного управління та забезпечення громадської безпеки. Зараз же мають посилюватися функції адміністративістики, спрямовані на забезпечення прав і свобод людини та захист їх від порушень з боку державної машини. Тож науковцям є над чим працювати, особливо зважаючи на те, що країна невдовзі може отримати нову Конституцію, а отже, нові правила суспільно-владного договору. Нові виклики Проблеми державного управління та його взаємодії із суспільством, які виникли із площини адміністративного права, мають вирішуватися на академічному рівні. І перш за все потрібно визначити місце адміністративного права з погляду викликів, які виникають в умовах сьогодення, вважає президент ЮФ «Салком», член-кореспондент НАПрНУ Євген Кубко. Сьогодні і на предмет адмінправа, і на розвиток галузі загалом чиниться вплив двох типів. Національний вплив скеровує основне завдання амінправа у площину підвищення якості державного управління та його окремих ланок. Проте в глобалізованому світі щодня виникають нові загрози і виклики, на які наука і практика адміністративного права мають реагувати належним чином, – це міжнародний вплив. Сьогодні адміністративне право у всьому світі в першу чергу вирішує питання про ефективне державне адміністрування, адже проблеми у всіх однакові: нестача ресурсів, корупція, злочинність. Враховуючи і національний, і міжнародний аспект, можна по-новому поглянути на предмет адміністративного права. Якщо раніше ішлося про його дуалізм, то сучасні тенденції дозволяють говорити про його триєдність, вважає пан Кубко. Адже адмінюстиція теж стала окремим предметом адміністративного права. Саме за її допомогою можна встановити баланс між державними інтересами та правами людини. І допомога адмінюстиції в цій нелегкій місії є справою честі для науковців, переконаний пан Кубко. Адмінюстиція вчора і сьогодні Співпраця науковців та суддів адміністративних судів – явище не нове, навіть попри відносну молодість останніх. Палата в адміністративних справах Верховного Суду України, яка існувала до судової реформи, будувала власну судову практику, рахуючись із науковою спільнотою та завжди реагуючи на її зауваження, наголосив суддя цієї палати, а нині очільник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін. Детальнішу про сучасну практику адмінсудочинства розповів його керманич Олександр Пасенюк. Зокрема, очільник Вищого адміністративного суду України повідомив, що зараз суди відіграють вагому роль у процесі дерегуляції в країні (на всіх рівнях), жорстко контролюють виконання Закону «Про доступ до публічної інформації», тримають руку на пульсі земельних відносин. Пан Пасенюк звернув увагу і на вдосконалений реформою адміністративний процес, визнавши при цьому існування й певних проблем. Так, однією з явних проблем адмінсудочинства є невиконання його рішень з боку держави, що програла справу власним громадянам. Загалом же громіздкий і бюрократичний державний апарат потребує реформування та пильної уваги адміністративістів, а адміністративна юстиція, як індикатор, вже демонструє, які державні органи є найпроблемнішими. Як підсумок Науковці – люди практичні і завжди дбають про результат, а йти вперед – їх обов’язок. Результатом конференції стали рекомендації, у яких адміністративісти визначили подальші напрями роботи для себе і перспективи для адміністративного права як галузі. Зокрема, науковці вважають за доцільне:

• визначити подальший розвиток адміністративного права України як пріоритетне завдання вітчизняної юридичної науки з урахуванням нових політичних, правових та соціально-економічних реалій сьогодення;
• розширити фундаментальні дослідження проблем реформування адміністративної сфери в Україні, вдосконалення організації та правового регулювання державного управління, модернізації виконавчої влади та її інститутів;
• посилити науково-концептуальний супровід найважливіших законодавчих (передусім кодифікаційних) актів, спрямованих на ефективне правове забезпечення функціонування адміністративної сфери