Всі рубрики


Договірні відносини між нареченими

Прийшла осінь – золота пора, історично призначена українським народом для весіль. Перш за все слід зазначити, що процедура оформлення шлюбу в Україні, як правило, складається з двох частин, а саме: з підготовчої, тобто подання чоловіком та жінкою заяви про реєстрацію шлюбу до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором, після чого вони відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Сімейного кодексу України стають нареченими, та приготування до реєстрації шлюбу, і з основної частини – реєстрації шлюбу та проведення весілля. У деяких державах реєстрації шлюбу передує укладення договору про майбутній шлюб. Однак такі договори – про витрати, пов’язані із приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля, – останнім часом зустрічаються і в Україні. Ідеться не про усний договір, який завжди укладається між сторонами до весілля, а про договір у письмовій чи нотаріальній формі. І хоча згідно з чинним законодавством в Україні немає такого виду договорів, відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦКУ на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин за її участі може бути нотаріально посвідчений. Також відповідно до п. З ч. 1 ст. 208 ЦКУ правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, потребує простої письмової форми. Сторонами в таких договорах можуть бути не лише наречені, але й їхні батьки, родичі, тобто особи, які здійснюють відповідне фінансування весілля. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Оскільки сімейне законодавство не містить умов, які можна було б визначити як обов’язкові до даного договору, усі умови договору можна вважати такими, що визначаються на розсуд сторін та погоджуються ними. Таким чином, можна визначити, що предметом договору є передусім питання про фінансування підготовки до весілля та його святкування. Як правило, такі договори укладаються між сторонами з метою врегулювання суперечок у ході підготовки до весілля, адже в договорі сторони можуть чітко визначити всі права та обов’язки сторін з підготовки до весілля, фінансові витрати на неї, а також порядок врегулювання суперечок та відповідальність у разі невиконання умов договору. Також наречені до реєстрації шлюбу можуть укласти між собою шлюбний договір, який посвідчується нотаріально. Для цього при укладенні шлюбного договору нареченими необхідно надати нотаріусу доказ того, що особи подали заяву про реєстрацію шлюбу до органу РАЦС (ст. 28 СКУ). Цей договір набирає чинності в день реєстрації шлюбу. Слід також зауважити, що, незважаючи на широкі можливості сторін щодо формування змісту шлюбного договору, існує низка умов, які не можуть включатися до договору. До таких умов належать:
  1. Особисті відносини між подружжям, а також особисті відносини між ними та дітьми (наприклад, релігія, мова, методи виховання дітей тощо).
  2. Шлюбний договір не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені СКУ, а також ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище (наприклад, позбавляти дітей права на аліменти).
  3. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Крім зазначених умов, які прямо передбачені чинним законодавством України (чч. 3, 4, 5 ст. 93 СКУ), до договору не можуть включатися й інші умови, що порушують загальні норми договірного права. До таких умов, наприклад, належать заборони звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, заборони на укладання договорів тощо. Також чинним законодавством України нареченим надано право встановити чинність шлюбного договору або окремих його умов не лише на період існування шлюбу, але й після його припинення, оскільки певні права та обов’язки, що виникли за договором за час шлюбу, можуть зберігати свою чинність і після його розірвання. Зокрема, це стосується сплати аліментів. Трапляються в Україні і випадки відмови наречених від майбутнього весілля. Її наслідками для наречених відповідно до чч. 3, 4 ст. 31 СКУ можуть бути:
  1. Відшкодування затрат, понесених у зв’язку із приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
  2. Повернення шлюбних дарунків.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 СКУ особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були понесені нею у зв’язку із приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Однак в більшості випадків добровільно такі затрати не відшкодовуються, тому другій стороні потрібно звернутися за захистом свого порушеного права до суду, де треба довести, які саме затрати були понесені. Доказами в таких справах можуть бути: чеки, квитанції та інші документи, які підтверджують витрати саме на весілля, а також показання свідків. Однак у цьому разі відшкодовуватимуться тільки реальні збитки, а не упущена вигода. Також потрібно звернути увагу на те, що згідно з абзацом 2 ч. 3 ст. 31 СКУ затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). За таких обставин друга сторона не лише відмовляється від шлюбу, але й звільняється від обов’язку щодо відшкодування понесених другою стороною або іншими особами, які діяли в інтересах другої сторони, витрат. Однак ці обставини також мають бути підтверджені відповідними доказами (наприклад, довідкою від лікаря).  Що ж стосується повернення подарунків, то відповідно до ч. 4 ст. 31 СКУ в разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов’язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася – відшкодувати її вартість. У таких випадках, якщо подарунок не буде повернений добровільно або не буде відшкодована його вартість, необхідно звертатися до суду, де також потрібно надати докази купівлі такого подарунку (наприклад, чек із магазину) і факт передачі такого подарунку (показання свідків). Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити, що в більшості випадків суди в них відмовляють, оскільки закон не встановлює санкцій за відмову від шлюбу. Тому норми СКУ не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з такою відмовою одного з наречених. Відповідно, не можна покладати обов’язок з відшкодування моральної шкоди на особу, яка реалізувала своє право на відмову від укладення шлюбу. Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства шлюб не є цивільно-правовою угодою, і умови його реєстрації та наслідки їх порушення нормами ЦКУ не регулюються. Отже, нареченим до моменту укладення шлюбу необхідно не тільки приділити увагу підготовці до весілля, але й зважити на норми чинного сімейного законодавства України.  Батьки і діти  Нові зміни до Сімейного кодексу України дозволять всиновлювати дітей людям літнього і навіть похилого віку, якщо ті того забажають.   Депутати Верховної Ради вирішили зняти віковий ценз, прийнявши нещодавно Закон «Про внесення змін до Сімейного кодексу України». Раніше особа, яка має намір всиновити дитину, не могла бути старшою за свого вихованця більш як на 45 років. Проте після тривалих обговорень депутати  вирішили за краще вилучити це положення. І відтепер усиновлювачем може бути особа, яка старша за дитину, яку вона бажає всиновити, не менш як на 15 років. Автори законопроекту пояснюють такі зміни тим, що раніше норма у 45 років створювала додаткові перешкоди для всиновлення дитини і порушувало її право на виховання у сім’ї.  На думку експертів, відміна високої вікової межі є правильним рішенням, лише суд дає право всиновлювати дитину, контролювати та вирішувати у кожному конкретному випадку, хто стане батьками дитини і чи відповідає це інтересам усиновленого. Втім, серед самих законотворців знайшлися, як прихильники, так і противники таких нововведень у Сімейному кодексі. Позитив вбачають у тому, що люди літнього віку, як правило, більш забезпечені і більш виважені у своїх рішеннях. Але очікують від таких громадян і негативних проявів поведінки. Оскільки  усиновлювач похилого віку може мати меркантильні мотиви і взяти дитину лише для того, аби зробити його доглядальником.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________