Всі рубрики


Підлітки й відповідадьність

Зміни, що відбуваються на сучасному етапі розвитку української держави у політичній, економічній і соціальній сферах, а також духовно-моральні труднощі сучасного життя стали чинником, що дестабілізує традиційні сімейні відносини. Зниження рівня життя, збільшення кількості неблагополучних родин, втрата моральних цінностей призвели до того, що підлітки найчастіше «витісняються» на вулицю, наслідком чого стає небачене зростання злочинності серед неповнолітніх. Ця стаття спрямована на обґрунтування необхідності зниження загального віку, з якого може наставати адміністративна відповідальність, виявлення причин та умов вчинення правопорушень неповнолітніми, а також вироблення рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства та його застосування, зокрема щодо доцільності запровадження додаткових заходів виховного впливу до осіб, які не досягли 18-річного віку.  Згідно зі ст. 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку. Проте дані статистики дозволяють зробити висновок, що з кожним роком адміністративних правопорушень, вчинюваних зазначеною категорією осіб, більшає. Так, згідно зі статистичними даними Державної судової адміністрації, у першому півріччі 2010 р. порівняно з першим півріччям 2009 р. кількість неповнолітніх, щодо яких було застосовано заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП, зросла на 60,3% і становила 13,8 тис. осіб, тоді як показник за аналогічний період 2009 р. був значно меншим і складав 8,3 тис. осіб. Хоча ч. 2 ст. 13 КУпАП і передбачає, що неповнолітні 16–18 років за окремі види адміністративних проступків несуть відповідальність на загальних підставах, проте і в цих випадках з урахуванням характеру вчиненого порушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 241 КУпАП. Це, безумовно, є негативною тенденцією, оскільки неповнолітній порушник фактично уникає покарання, в результаті чого у нього з’являється відчуття вседозволеності, і, як наслідок, неповнолітній вчиняє нові, суспільно шкідливіші правопорушення. Ось чому саме в цьому віці важливо закласти підвалини, які спонукали б неповнолітнього поважати, дотримуватись і не порушувати норми права. Проте перш за все слід виявити, які саме причини підштовхують цю категорію осіб до вчинення адміністративних правопорушень. По-перше, значна частина конституційних прав має скоріше декларативний, ніж практичний характер. Це призвело до того, що законодавство про права дитини здебільшого не реалізується, а то й порушується. Погіршення економічного та соціально-демографічного становища в державі довели не тільки її безсилля у вирішенні проблем неповнолітніх, але й те, що сьогодні діти залишені сам на сам зі своїми проблемами, методи і шляхи розв’язання яких вони обирають самостійно. Прямий наслідок цього – збільшення кількості неповнолітніх осіб, які у своїй поведінці виходять за межі моральних і правових норм і пізніше стають об’єктом нагляду правоохоронних органів. По-друге, не менш важливою причиною вчинення правопорушень є швидка акселерація підлітків. Оскільки в основу встановлення віку, з якого може наставати відповідальність, покладені вікові межі соціалізації неповнолітніх, вчені виокремлюють три групи підліткового віку, з яких особливий інтерес становить саме друга (14–15 років). Саме в цей період відбувається інтенсивний фізичний і психологічний розвиток неповнолітнього. Він починає розуміти і об’єктивно оцінювати суспільну небезпеку тих чи інших дій. Психолог Тарарухін вважає, що прискорений фізичний, статевий та інтелектуальний розвиток сучасних підлітків створює можливості для швидшого засвоєння соціальних норм і відповідальності за вчинення правопорушень. Пропозиція щодо зниження віку адміністративної відповідальності обґрунтовується також даними психології. Так, педагоги та психологи вважають: якщо раніше підлітковим віком вважався вік від 12–13 до 16 років, то в наш час підлітком слід вважати особу до 14–15 років. Додатковим аргументом на користь доцільності зниження віку адміністративної відповідальності є застарілість чинного КУпАП, який був прийнятий наприкінці 80-х років ХХ століття, за часів Радянського Союзу, коли були зовсім інші пріоритети і цінності. Хоча до чинного КУпАП внесли чимало змін, Загальна частина все ж таки не зазнала істотних перетворень. Зокрема, це стосується віку, з якого може наставати адміністративна відповідальність. При створенні КУпАП вчені-правознавці керувалися умовами, що існували на той час, коли функціонувало чимало культурно-оздоровчих закладів, відповідних організацій, що займалися роботою з молоддю, коли проводилася ідеологічна та пропагандистська робота. Крім того, була налагоджена взаємодія між соціальними організаціями і міліцією. Більшість інспекторів міліції у справах неповнолітніх мали педагогічну освіту. Молодь активно залучали до «суспільно корисної праці», а також до членства у громадських формуваннях з охорони громадського порядку. Перелічені умови зайвий раз переконують у необхідності внесення кардинальних змін до КУпАП, який має відповідати реаліям сьогодення.  По-третє, ще однією причиною правопорушень є сучасні умови життя суспільства, за яких швидкими темпами розвивається наука і техніка, зокрема мережа Інтернет, телебачення і радіо. Саме із цих продуктів інформатизації населення неповнолітній отримує негативну інформацію, яка пропагує насильство, безтурботність та іншу (з погляду традиційної моралі) негативну поведінку.  Слід наголосити ще на одній мотивації до протиправної поведінки, а саме на впливі і домінуванні негативних стереотипів поведінки в молодому середовищі (різноманітних антисоціальних течіях, рухах, «бандитській романтиці», «наркотичній» субкультурі), завдяки яким ця категорія осіб починає знаходити підтримку в компаніях однолітків. Досить часто такі компанії є проблемними з погляду законослухняності, у результаті чого можна спостерігати чимало випадків вуличного насильства. Вказані причини є лише підтвердженням того, що чинна стаття КУпАП, яка встановлює відповідальність за адміністративний проступок, є застарілою і неефективною. Навіть чинний Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність з 14 років за деякі тяжкі злочини. Тому доцільно зменшити загальний вік, з якого може наставати адміністративна відповідальність, до 14 років. Це дозволить одразу встановити відповідальність за всі правопорушення, передбачені КУпАП, і уникнути постійного внесення змін у разі поширення нового правопорушення серед підлітків чи визначення його таким, який має підвищену суспільну шкідливість.  Оскільки чинне законодавство має на меті не покарати неповнолітнього правопорушника, а попередити вчинення ним нового проступку і виховати його, крім зниження віку адміністративної відповідальності доцільно розширити кількість заходів виховного впливу, які застосовуються до неповнолітніх. Так, не завадило б встановити особливі вимоги до поведінки неповнолітнього (наприклад, заборону відвідувати певні заклади і місця, заборону використовувати певні форми дозвілля, обмеження перебування поза домом після певної години). Будуть ефективними і такі заходи впливу, як покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, обов’язку відшкодувати заподіяні майнові збитки, а також висування вимоги до особи-правопорушника повернутися до освітнього закладу або працевлаштуватися за допомогою спеціального державного органу. Усі перелічені обмеження мають захистити підлітка від шкідливого впливу мікросередовища, а також за допомогою контролю нормалізувати його поведінку. Також, на думку вченого Ковальчука, враховуючи такі негативні соціальні явища, як алкоголізм, наркоманія та токсикоманія серед неповнолітніх, слід дати суду (судді) можливість застосовувати до підлітків-правопорушників ще один виховний захід – направлення до центрів медико-соціальної реабілітації. Зараз Законом «Про органи і служби в справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» передбачено, що питання про перебування неповнолітнього у відповідному центрі розглядає лише керівництво центру на підставі прохання, поданого батьками чи опікунами за згодою неповнолітнього. Вказані, а також передбачені ст. 241 КУпАП заходи впливу доцільно було б закріпити в окремому розділі Загальної частини КУпАП, який слід цілком присвятити особливостям відповідальності неповнолітніх, заходам впливу та стягненням, які можуть бути застосовані в разі порушення адміністративного законодавства цієї категорією осіб. Отже, адміністративні проступки, які є найпоширенішим видом деліктів серед неповнолітніх осіб, становлять негативне соціальне явище, а оскільки до цього виду відповідальності з кожним роком притягають усе більше підлітків, зниження віку відповідальності та запровадження додаткових заходів впливу дозволять у майбутньому уникнути рецидиву проступків та навіть тяжчих правопорушень – злочинів.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№13-18 | 30 вересня
Тема тижня:
Міжнародний арбітраж
Тема тижня
  • Ефективний арбітраж: який він?
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________