Інтелектуалка та судова експертиза

В Україні створений державний департамент інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України, підпорядковується йому та забезпечує: реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності, організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Створений також Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, основними завданнями якого є: проведення наукових досліджень у сфері інтелектуальної власності, участь у розробці проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності, підготовка експертних висновків Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), яка зі вступом України до Світової організації торгівлі 16 травня 2008 р. стала частиною національного законодавства України, передбачено, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, не мають бути безпідставно ускладнені, вартість їх здійснення не має бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» регулюють питання охорони інтелектуальної власності. Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає об’єкт і суб’єкт відносин інтелектуальної власності та способи захисту порушених прав у сфері інтелектуальної власності. Також цей документ встановлює, що порушення авторського права і (або) суміжних прав дає підстави для судового захисту своїх інтересів у порядку господарського, цивільного, кримінального судочинства. Захист прав інтелектуальної власності – це перш за все заходи, які застосовують у випадках, коли права на той чи інший об’єкт інтелектуальної власності порушені чи оскаржені. Відповідно до норм чинного законодавства України він передбачає діяльність уповноважених державних органів із визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що стають на заваді реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності. Ця діяльність здійснюється у встановленому законодавством порядку, тобто із застосуванням належної форми, засобів і способів захисту. Загальні способи захисту права інтелектуальної власності прописані в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Частиною 1 ст. 432 ЦКУ передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 ЦКУ. Найдієвішим є захист прав інтелектуальної власності в судовому порядку. Звертаючи увагу на практику, слід зазначити, що ефективний захист прав інтелектуальної власності та судова експертиза – неподільні поняття. У вирішенні питань про призначення судової експертизи господарські суди перш за все керуються Господарським процесуальним кодексом України, Законом «Про судову експертизу» та роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 11.11.1998 р. № 02-5/424. Вищий господарський суд України видав інформаційний лист «Про деякі питання призначення і проведення судових експертиз у справах, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 15.12.2008 р. № 01-8/724 (далі – лист). Питання про призначення судової експертизи має вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо дійсної необхідності такого призначення. Зважаючи на конкретні обставини справи, не виключається можливість вирішення господарським судом питань, які виникають під час розгляду справи, з позиції споживача без призначення судової експертизи. Також у листі зазначається: судам необхідно враховувати, що недотримання порядку призначення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи впродовж розумного строку. Строки проведення експертних досліджень та порядок встановлення цих строків передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5. В Інструкції строки проведення експертизи встановлюються залежно від складності дослідження і можуть становити від десяти днів до трьох місяців. У виняткових випадках, якщо експертиза є особливо складною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які передбачають декілька досліджень, налічує більше п’яти томів матеріалів справи або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом або особою, який призначив експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Існують також проблеми, пов’язані з постановкою питань для розгляду судової експертизи, методологією та організацією наукових досліджень. Основними недоліками, що спостерігаються при призначенні господарськими судами експертиз із питань інтелектуальної власності, є недоліки підготовки матеріалів справи, а також недоліки оформлення ухвал про призначення експертизи. У разі призначення судової експертизи у справах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, суди частіше ставлять судовим експертам питання про відповідність об’єкта інтелектуальної власності умовам правової охорони, тобто правове питання замість питання встановлення факту. Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності розроблено посібник для суддів і слідчих «Судова експертиза прав інтелектуальної власності: збірник питань», у якому зазначається, що судовому експерту слід ставити не питання правового характеру, вирішення яких є прерогативою суду, а питання, які стосуються відповідної галузі спеціальних знань і пов’язані з предметом дослідження, тобто належать до компетенції судового експерта. Також основною проблемою судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності є призначення повторних експертиз із тих самих питань, висновки яких є діаметрально протилежними. Одна з можливих причин такої ситуації – відсутність методик проведення судових експертиз із питань інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 42 ГПКУ повторна експертиза призначається «у разі потреби», а згідно зі ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України підставами для призначення повторної експертизи є: необґрунтованість висновку, наявність протиріччя між висновком та іншими матеріалами справи, інший сумнів у правильності висновку. Якщо первинна експертиза завжди одна, то кількість повторних експертиз не може бути обмежена. На практиці часто призначають до шести-семи повторних експертиз. Відповідно до ст. 75 КПКУ підставою для призначення повторної експертизи є інший сумнів у правильності висновку експерта. Тому проведення повторної експертизи доручається іншому експертові або іншим експертам Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів, вказуючи осіб, яким присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. На даний час в Україні продовжується розвиток у сфері інтелектуальної власності та відбувається гармонізація відповідного законодавства із законодавством ЄС і міжнародними стандартами, посилюється правове забезпечення захисту прав інтелектуальної власності та формуються правові засади для створення національної інноваційної системи.