Всі рубрики


Недопустимі докази

Тема «недопустимих доказів», яку підняв у минулому номері «Правовий тиждень» викликала чималий резонанс у юридичній спільноті. Нагадаємо, на прикінці жовтня Конституційний Суд обнародував рішення у справі за конституційним поданням Служби безпеки України про те, що обвинувачення у скоєнні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом. Ми запитали у юристів, якими будуть наслідки цього рішення та як зміниться на практиці кримінальний процес. Тож продовжуємо публікувати думки фахівців з цього приводу. Юрист ЮК «Волков і Партнери» Олег ШЕХОВЦОВ: Це рішення не змінить кримінальний процес, бо, по-перше, не для того воно писалось, а по-друге, нічого епохального і геніального КСУ не написав. Будь-який суддя при здоровому глузді і без того прекрасно розуміє, що оперативно-розшукова діяльність, проведена з порушенням визначеного законом порядку або не уповноваженою на це особою, буде незаконною і не матиме доказового значення. Інша справа, що в рутинному потоці кримінальних справ, у ході яких вирішуються долі дрібних, нікому не потрібних людей, суддя не знаходить ані змоги, ані бажання з’ясувати, чи уповноважено конкретного оперативника СБУ чи Міністерства внутрішніх справ на той чи інший оперативно-розшуковий захід. Як правило, до матеріалів кримінальної справи на досудовому слідстві додається лише постанова про проведення ОРД, санкціонована прокуратурою обласного рівня, а все інше – секретна інформація, яка не підлягає розголошенню. Хто і як здобував початкові оперативні дані – не предмет судового розгляду. Для чого ж тоді писалось це рішення? У його мотивувальній частині (п. 3.4) КСУ прямо вказує, що діяльність різних громадських, приватних організацій та фізичних осіб, яка ззовні нагадує оперативно-розшукову і спрямована на збір певних даних про особу чи про дії цієї особи, не лише не має доказового значення (це ще було б півбіди), але й становить суспільну небезпеку, бо порушує конституційні права і свободи людини і громадянина на недоторканність приватного життя, повагу до гідності особи тощо. Здається, КСУ дещо вийшов за межі питань, які ставились в поданні, але таке теоретизування, мабуть, має влаштувати замовника тлумачення. Діяльність, яка формально відповідає ознакам ОРД, але здійснюється в порядку приватної ініціативи, важко не ототожнити з таким загальновідомим явищем, як журналістське розслідування. Рішення КСУ – це щось на зразок науково-практичного коментаря, наприклад, до Кримінального кодексу України. Але написаний цей коментар не колективом вчених, а єдиними органом конституційної юрисдикції, що автоматично збільшує його правозастосовну цінність. Дотепер суди та правоохоронні органи майже не зважали на журналістські розслідування (бо вони справді не мали доказового значення). А зараз завдяки КСУ авторів цих розслідувань можна вважати мало не злочинцями, чи як? Утім, жодних наслідків, принаймні резонансних, може й не бути. Було ж свого часу прийнято рішення про те, що Леонід Кучма насправді перебуває на посаді Президента України вперше, а не вдруге, але до втілення цієї ідеї в життя у вигляді третьої каденції другого президента справа не дійшла.
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________