Гострі питання реформи професії

Багато років в Україні триває обговорення реформи адвокатури, у правових колах точаться нескінченні дискусії, всі очікують прийняття нового Закону «Про адвокатуру». Уже розроблено декілька законопроектів. Адвокатура – це правовий інститут, покликаний захищати права і свободи, а також представляти законні інтереси людини, громадянина і юридичних осіб. Особливість адвокатури полягає в тому, що вона є єдиним недержавним інститутом, основним завдання якого є надання правової допомоги та захисту фізичним та юридичним особам. Згідно з Конституцією Україна є суверенною і незалежною, демократичною,соціальною і правовою державою. Правовий статус інституту адвокатури визначений в Основному Законі. Так, у ч. 2 ст. 59 Конституції України зазначено: «Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура». Належне функціонування інституту вільної адвокатури та виконання адвокатами функцій захисту громадянина та юридичної особи фактично є єдиною можливістю юридичного захисту. Виходячи з цього важко переоцінити значення інституту адвокатури. В ідеалі реформа української адвокатури має усунути всі колізії та заповнити всі прогалини в законодавстві, посилити та укріпити адвокатуру як незалежний інститут, основна функція якого регламентована Конституцією України. Сильна та незалежна адвокатура є складовою демократичного суспільства та правової держави. Останні тенденції в суспільному житті країни, численні зміни та новації в українському законодавстві свідчать про сталу тенденцію до посилення впливу держави та її органів. Доречно згадати слова Людовика ХІV: «Держава – це я». Що таке держава та яка її сутність? Існує багато визначень і чимало підходів до розуміння ролі, сутності та функцій держави. Не заглиблюючись у дискусії, скажемо, що держава – це політична організація, основною метою та завданням якої є захист її громадян. Ми з’ясували, що держава створена для захисту громадян (це її сутність), але чиї інтереси вона захищає? Існують дві відповіді на це запитання. Згідно з першою сутність держави є класовою (захист панівних класів), згідно з другою – загальносоціальною (захист інтересів усього суспільства). Прийнято вважати, що сучасна держава є надкласовою та захищає інтереси всіх громадян. Ш. Л. Монтеск’є запропонував принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Діяльність адвокатури пов’язана із судовою гілкою влади: «Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону» (ст. 7 Закону « Про судоустрій та статус суддів»). Участь адвоката у судовому процесі надзвичайно важлива. Без неї суд може виконувати свою функцію лише формально: виносити рішення. На практиці ж без належної участі адвоката (захисника) судовий процес може перетворитися на щось непристойне. Отже, невипадково в Конституції України є згадка про адвокатуру. Чинний Закон «Про адвокатуру» був прийнятий 19 грудня 1992 р. і відтоді не зазнав значних змін. Минає час, суспільство розвивається, рухається вперед. Не є винятком і адвокатська діяльність. Отже, цілком зрозуміло, що у законодавстві виникають прогалин. Розглянемо особливості регулювання діяльності адвокатури та заявленої реформи останньої. Від кого ж іде ініціатива і який варіант реформи пропонується? Ініціатив достатньо, хоча одразу зауважимо, що не всі вони мають на меті розбудову та зміцнення адвокатури. Деякі проекти Закону «Про адвокатуру» написані з бажанням поставити останню в залежне становище, перетворити її на добровільно-примусову організацією з обов’язковим членством, причому членство має бути контрольованим і за певних умов може бути припинене. Винятки передбачені у виняткових випадках, а наслідком припинення членства є втрата адвокатського свідоцтва. Гарна перспектива для правової держави, чи не так? Паралельне існування двох професій: бути чи не бути? Одна з найактуальніших проблем, яку має вирішити новий Закон, – паралельне існування професій адвоката та юриста. Деякі законопроекти пропонують, щоб правову допомогу надавали лише адвокати. Зокрема, у ст. 4 законопроекту № 1430 (із пропозиціями від Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права) зазначено: «Надання професійної допомоги, захисту та представництва прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб здійснюється лише адвокатами» Тобто із прийняттям цього документа всі практикуючі юристи муситимуть пройти певну спрощену процедуру і стати адвокатами. Фактично законопроект пропонує злиття двох професій в одну: адвоката. Ця концепція є дещо ідеалістичною, адже сьогодні в Україні дуже багато практикуючих юристів, і далеко не всі вони бажають стати адвокатами, а решта просто не має потрібного стажу. Тому вважаємо за доцільне законодавчо закріпити виключне право адвокатів на надання правової допомоги в судах. Таким чином, залишаться дві професії, але інтереси в судах зможуть представляти лише адвокати. Сьогодні така преференція адвокатів існує лише в кримінальному та адміністративному процесі, але є рішення Конституційного Суду України у справі Солдатова, яке дозволяє участь у процесі й інших фахівців у галузі права. Практика існування двох професій уже використовується у світі, зокрема у Польщі. Там правову допомогу в певному обсязі надають представники двох юридичних професій: адвокати та правові радники. Сьогодні статус цих професій практично однаковий. Різниця лише в тому, що адвокати мають виключне право на надання правової допомоги у кримінальних справах. Тобто захисником може бути лише адвокат. Адвокатське самоврядування чи Міністерство адвокатури? Не менш актуальне питання про адвокатське самоврядування. Автори деяких законопроектів пропонують створити систему самоврядування, на чолі якої стоятиме Всеукраїнська палата (або Рада) адвокатів. Зокрема, у ч. 1 ст. 54 законопроекту, запропонованого Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті міністрів України, зазначено: «Національна асоціація адвокатів України – незалежна, самоврядна організація, що об’єднує всіх адвокатів України». Цей, а також інші законопроекти пропонують створити такий орган адвокатського самоврядування, до якого мають увійти всі адвокати. Деякі законопроекти за несплату членських внесків передбачають позбавлення адвоката свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. Необхідно зрозуміти, що адвокатура – це незалежний інститут, а не Міністерство адвокатури на чолі з головним адвокатом і його заступниками. Така норма суперечить законодавству – як внутрішньодержавному, так і міжнародному. Частина 4 ст. 36 Конституції України зазначає: « Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян». На адвоката покладене завдання надавати правову допомогу, адвокат є незалежним при здійсненні своєї професійної діяльності. Створення такого органу фактично призведе до підпорядкування адвокатів і уможливить тиск на них. Отже, слід створити адвокатське самоврядування, але на засадах добровільного членства. Оскільки як адвокат, так і будь-яка інша особа не може бути змушена до вступу у те чи інше об’єднання. Якщо адвокат вважає за потрібне, він може стати членом такого органу. Кому представляти і захищати інтереси в суді? Якщо запроваджувати виключне право адвокатів на надання правової допомоги в судах, необхідно передбачити період, протягом якого практикуючі юристи, які відповідають встановленим вимогам і бажають стати адвокатами, зможуть отримати відповідне свідоцтво за спрощеною процедурою та за символічну платню. Можливо, таким кандидатам не завадить також прослухати курс адвокатської етики. Новий Закон має врегулювати й інші питання, що стосуються: організаційних форм, умов набуття статусу адвоката, складання кваліфікаційних іспитів, страхування професійної відповідальності, дисциплінарної відповідальності адвокатів тощо. Страхування професійної відповідальності Страхування професійної діяльності адвоката є вимогою сьогодення. У багатьох європейських країнах ця норма є обов’язковою. Слід зазначити, що і в Україні чимало адвокатів страхують свою відповідальність. Це не є принциповим нововведенням, адже відповідна послуга вже надається і продиктована вимогами ринку та замовників. Кожне із зазначених питань важливе для майбутнього адвокатури. Адвокатура має бути сильною та незалежною, щоб виконувати покладене на неї завдання: надавати правову допомогу і, зокрема, захищати права та свободи фізичних та юридичних осіб. Адвокат – це захисник, він не зможе здійснювати свій обов’язок, якщо не матиме гарантій незалежності. Як вже зазначалось, адвокатура – єдиний недержавний інститут, що спрямований на захист прав та свобод людини і громадянина. Практика свідчить про те, що сьогодні порушення прав, свобод та законних інтересів (у тому числі державними органами) є масовими. Тому від того, наскільки сильною, незалежною, неупередженою і законодавчо захищеною буде адвокатура, залежить впевненість кожного у захисті своїх прав, свобод та законних інтересів.