Про драйв у професії

Поспілкуватись із розумною людиною завжди приємно. Особливо якщо ця людина – фахівець у своїй справі. Вітчизняний юридичний ринок, розвиток на ньому практики міжнародного арбітражу та особистісний розвиток юриста стали темою нашої зустрічі з арбітром, партнером ЮФ «Саєнко Харенко» Тетяною СЛІПАЧУК – Що може стимулювати успішного юриста до змін у кар’єрі, зокрема до зміни партнерів по юридичному бізнесу? – Причинами змін у житті можуть бути два типи мотивів. Негативні мотиви ­– це коли розумієш, що, в принципі, становище може бути і кращим, і, відповідно, шукаєш цього покращення. А позитивні мотиви – це пошук нових можливостей для реалізації цікавих проектів та саморозвитку. Тобто, щоб розвиватися, слід освоювати нові горизонти. – Якою для вас є ідеальна структура юридичного бізнесу? І як ви бачите роль партнера в ньому? – В основі будь-якого юридичного бізнесу лежить концепція партнерства, розроблена, детально продумана і впроваджена на Заході задовго до появи вітчизняного ринку юридичних послуг. Для мене партнерство – це передусім єдине розуміння цілей, яких слід досягти. Зокрема, однаковість поглядів на розвиток практик, бізнесу та самих себе як професіоналів, партнерів, людей. Звісно, хтось може з часом піти в політику чи науку, але, коли ти партнер, у першу чергу маєш розвиватися як професіонал у рамках бізнесу. На Заході стандарт партнерств ширше: там партнери відповідають і за якість послуги з погляду її представлення на ринку. Тобто активне позиціонування стандартів якості юридичної послуги – одне із завдань партнерів, для виконання якого витрачають значні часові і фінансові ресурси. – Наскільки практика міжнародного арбітражу цікава юридичному бізнесу з економічного погляду та як ви оцінюєте її перспективність? – Це молода практика для України. Фахівців у ній раніше не було, їх взагалі не готували. З погляду фірми це цікава практика, бо є інтелектуально ємною та має високу додану вартість. Але, щоб працювати на серйозному рівні, слід починати з проектів меншого масштабу, в які більше вкладаєш, ніж отримуєш. А складний проект є нагородою за здобутий досвід та репутацію. Водночас поки у вітчизняних арбітражних інституціях великих справ немає. Усі вони зосереджені в іменитих західних арбітражах – Стокгольмі, Відні, Парижі. Але це явище тимчасове. І нам, юридичній громадськості, законотворцям, суддям, правникам, слід зробити все для того, щоб вітчизняний арбітраж став популярним, адже це вигідно всім. Адвокати також зацікавлені у розвитку арбітражу, бо попри відносну дешевизну самого процесу їхні гонорари доволі пристойні. – Де адвокату цікавіше працювати: в арбітражі чи в державному суді? – Мені особисто – в арбітражі, бо там я маю ширший інструментарій для юридичної творчості. Маю більший вибір доказів, можливість звернутися до торгових звичаїв, порівняльного аналізу, доктринальних джерел, міжнародної судової практики. Усім цим я можу підкріпити власні позиції. Крім того, в арбітражному процесі часто стикаєшся з представниками різних правових культур, і твоє завдання – представити ним свою позицію на загальнозрозумілій мові юриспруденції. Це дуже складне і водночас цікаве, творче завдання для юриста. – Вам особисто цікавіше здійснювати функції  арбітра чи адвоката? – Обидві можливості цікаві. Але, мабуть, відповім, що в функціях  адвоката  на сто відсотків більше драйву. А арбітр – це вже вираз довіри до тебе як професіоналу з боку колег. Це дещо інша відповідальність, яка стосується і арбітражу в цілому, оскільки непрофесійний чи упереджений арбітр компрометує арбітраж як такий. – Готові пожертвувати драйвом і зосередитися на функціях арбітра? – Я не замислювалась над цим. Мої  західні колеги дійсно часто  йдуть з юридичного бізнесу і зосереджуються на здійсненні функцій арбітра. Для цього, як правило, є певні об’єктивні та суб’єктивні причини  Щодо мене, то своє найближче професійне майбутнє я пов’язую із втіленням амбіційних планів щодо розвитку практики міжнародного арбітражу і торгівлі, а також їх позиціонування в Україні та закордоном. – Що сприятливіше для розвитку арбітражу: стале економічне зростання чи стагнація? – Безумовно, для арбітражу привабливіший такий стан економіки, за якого внаслідок браку фінансових криз виникають і непорозуміння в договірних правовідносинах. Тобто наявність зовнішніх чинників, таких як економічна криза, «позитивно» впливає на кількість звернень до арбітражних інституцій. Стабільна економіка цьому, на жаль, так не сприяє. – Нещодавно ви мали нагоду брати участь  в конгресі ІBА в Дубаї. Розкажіть про це, будь ласка. – Цей захід був цікавий з кількох причин: він дозволив спокійно і предметно поспілкуватися із представниками різних юрисдикцій, організувати зустрічі за інтересами та послухати доповіді про найгостріші питання юридичної практики. Коли опиняєшся там, починаєш вагатися: як все встигнути? Приємно зазначити, що попри невелику чисельність нашої делегації серед доповідачів були й українські правники. Тобто ми взяли не чисельністю, а якістю і допомогли західним колегам оцінити рівень нашої юриспруденції, після чого вони сміливо можуть радити своїм клієнтам працювати в Україні. А це дуже важливо. – Що треба для того, щоб провести такий форум в Україні? – Це гіперскладне питання, над яким має подумати юридична спільнота. Починати треба з тематичних конференцій, присвячених тому ж міжнародному арбітражу чи податкам тощо. Крім того, це складний організаційний процес, який потрібно розпочинати задовго до самого заходу. Утім зрештою успіх подібних заходів залежить від того, чи будуть вони цікаві українським юристам, адже вони будуть складати основну аудиторію для такої професійної конференції. – Завдяки таким заходам в Україну можуть вийти потужні і знані у всьому світі юридичні компанії. Чи готовий до цього вітчизняний ринок? – Вони вийдуть на український ринок і без міжнародних юридичних заходів. У багатьох юрисдикціях, як і в нашій, існує надлишок юридичних послуг з погляду попиту. Але не слід боятися появи відомих конкурентів, якщо надаєш конкурентноздатні послуги. Для тих же, хто не звик працювати за високими професійними стандартами, це виклик. Але це правильно, бо високі стандарти і висока конкуренція – запорука розвитку. Та й український ринок має нарешті зрозуміти, що професійна юридична послуга несумісна з неетичною поведінкою адвоката та неякісною послугою. – Чому ж іноземні юридичні фірми не прийшли раніше? – Раніше їм було нецікаво, бо умови бізнесу були непрозорі. Зараз же, коли ситуація виправляється, з’являється інтерес ззовні. Є й інший чинник. Довгий час українське і російське законодавство ішло паралельними курсами, і офіси іноземних юридичних компаній, що зайшли в Росію, спокійно задовольняли українські потреби. Зараз же шляхи розійшлися. – Що, на вашу думку, є вершиною юридичної кар’єри? І як її краще закінчити? – Пік кар’єри – це коли в тебе є власні учні, які переймають у тебе досвід, позиції та стандарти практики. А закінчувати кар’єру слід тоді, коли ти вичерпався, не розвиваєшся і не можеш вигадати нічого нового. Коли мені захочеться залишити юридичний бізнес, можливо, займуся викладацькою діяльністю. Гадаю, у мене це вийде. – А амбіції в політиці, громадській діяльності маєте? – Маю гарні громадянські амбіції: побудувати в Україні правову державу. І буду щиро рада, якщо для цього знадобляться мої знання та досвід.