Зайві клопоти Закон України «Про захист персональних даних» (далі – Закон) потребує ґрунтовної переробки, оскільки не відповідає ні європейським стандартам, ні українським реаліям. У цьому переконана більшість представників юридичної громадськості та, зокрема, експерти Інституту медіаправа, які на спеціальній прес-конференції «Перший рік закону про захист персональних даних: проблеми та перспективи 2012 р.» піддали цей документ критиці.
На думку юриста Інституту Ігоря Розкладая, Закон із самого початку мав захистити сферу приватного життя українця і наблизити вітчизняне законодавство до європейського, а натомість країна отримала зовсім інше, адже якість тексту залишає бажати кращого. По суті, це банальний і неякісний переклад окремих положень директиви Європейського Союзу «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» 1995 р., терміни якої не адаптовані до української правової системи і не прописані чітко. Так, за словами пана Розкладая, однією з найбільших проблем застосування Закону є відсутність чіткого визначення, до якої ділянки приватного життя його слід застосовувати і які саме данні вважати персональними. Це не прописано чітко, що відображається на судовій практиці.
Зокрема, судді здебільшого відмовляють у задоволенні позовів щодо неправомірних дій органів державної влади, які подаються на підставі Закону «Про доступ до публічної інформації», посилаючись на Закон «Про захист персональних даних» у контексті захисту приватного життя загалом, а не обробки даних.
Наразі потрібно чіткіше прописати, яка саме інформація є персональними даними і на яких суб’єктів в обов’язковому порядку поширюються норми документа. Задля цього медіаюрист Дмитро Котляр звернувся до практики країн Заходу. Наприклад, аналогічний закон у Польщі говорить про те, що дані не вважатимуться персональними, якщо на процес ідентифікації особи потрібно витратити багато часу, зусиль чи коштів. Згідно із канадським законом персональними даними не є прізвище, посада, бізнес- та візитна картка, тобто інформація, яка не є важкодоступною. В українському ж Законі, на думку фахівців, це поняття є досить розмитим і недеталізованим, воно формулюється просто як сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек.
Ще один великий клопіт для володільців баз – згода суб’єкта на збереження його персональних даних у базі. Крім того, потрібно ще отримати офіційну форму на внесення інформації про людину до бази персональних даних, яку надають уповноважені державними органами ліцензовані юридичні особи. Для цього потрібен електронний ключ, який може коштувати до 500 грн. на рік, а це вельми обтяжливо для невеликих підприємств, резюмують експерти.
Загалом усі ці клопоти зайві, переконаний директор Інституту медіаправа Тарас Шевченко. На його думку, реєстрація баз даних є беззмістовною, тому що реєструється не вміст бази даних, а лише її факт. Тобто особа не зможе дізнатися, яка саме база і які відомості про неї містить. Вона може лише дізнатися, що в певного розпорядника є певна база даних, і все.
Такий стан речей суперечить європейським нормам, переконаний Тарас Шевченко. У Європейському Союзі реєстрація персональних даних – це лише нотифікація, повідомлення, зроблене за добровільним заявочним принципом.
У вітчизняному ж Законі такий принцип теж прописаний, але реєстрація персональних даних в Україні – це, по суті, дозвільна процедура, яка виконується в обов’язковому порядку, має конкретні строки й умови. Через це потерпає і Державна служба реєстрації персональних даних, яка стала заручницею непродуманих законодавчих ініціатив, адже подання на обов’язкову реєстрацію набуло лавиноподібного характеру і службу буквально засипали заявками. Тільки у грудні на адресу організації надійшло майже 150 тис. реєстраційних заявок.
Зрозуміло, що служба з малочисельним штатом фізично не впорається з таким обсягом роботи. Тому Інститут медіаправа звертатиметься до народних депутатів із пропозицією відтермінувати процес реєстрації і внести до Закону зміни, які передбачали б скасування обов’язкової реєстрації бази даних.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|