Всі рубрики


Рішення Конституційного Суду України.

Справа № 1-11/2012 від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012

Обставини справи:
Суб’єкт права на конституційне подання – правління Пенсійного фонду України – звернувся до КСУ з клопотанням дати офіційне тлумачення положень ст. 1, чч. 1, 2, 3 ст. 95, ч. 2 ст. 96, пп. 2, 3, 6 ст. 116, ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з окремими положеннями Конституції в аспекті таких питань:

  • чи повноважна держава встановлювати зміст та обсяг соціальних виплат залежно від її соціально-економічних можливостей;
  • чи має право держава змінювати порядок і розміри існуючих соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України;
  • чи є обов’язковими для застосування судами України нормативно-правові акти Кабінету міністрів України з питань соціального захисту громадян, видані на виконання вимог БКУ, Закону про державний бюджет на відповідний рік та інших законів України.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні наведених положень Конституції, БКУ, КАСУ правління ПФУ обґрунтовує неоднозначністю їх застосування судами загальної юрисдикції під час вирішення справ про визначення розмірів соціальних виплат.

Суд встановив:

Україна як соціальна держава визнає людину найвищою соціальною цінністю, розподіляє суспільне багатство згідно з принципом соціальної справедливості та піклується про зміцнення громадянської злагоди у суспільстві. Згідно з Конституцією держава забезпечує соціальну спрямованість економіки, що є основою для реалізації соціальних прав громадян, зокрема на соціальний захист та достатній життєвий рівень.

У Рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 КСУ зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 р., згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. встановлює загальний обов’язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі „Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 р.

Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які держава здійснює в межах її соціально-економічних можливостей.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов’язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов’язку здійснюється органами державної влади відповідно до їхніх повноважень.

Ефективне здійснення КМУ своїх повноважень є основою для вжиття ним заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики.

Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно із Законом „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ державні соціальні стандарти – це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії – це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами. 

Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами КМУ.

У Рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 КСУ також зауважив, що невід’ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов’язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.
КСУ виходить із того, що надання Верховною Радою України права КМУ встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, пов’язується з його функціями, визначеними в пп. 2, 3 ст. 116 Конституції.

Отже, КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, пп. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту Закону про державний бюджет та забезпечення виконання відповідного Закону пов’язані з його функціями, у тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 147, 150, 153 Конституції, ст. 51, 62, 66, 67, 69, 95 Закону „Про Конституційний Суд України“,

Суд вирішив:

1. В аспекті конституційного подання положення ст. 1, чч. 1, 3 ст. 95 Конституції у системному зв’язку з положеннями ст. 3, ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 22, ст. 46, 48 Основного Закону треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги – принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, пп. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції треба розуміти так, що повноваження КМУ щодо розробки проекту Закону про державний бюджет та забезпечення виконання відповідного Закону пов’язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 95, ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 129 Конституції, п. 5 ч. 1 ст. 4 БКУ та п. 2 ч. 1 ст. 9 КАСУ в системному зв’язку з положеннями ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 117 Конституції треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів КМУ, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання БКУ, Закону про державний бюджет на відповідний рік та інших законів України.

4. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________