Земельні правопорушення: фактична безкарність. Юридична відповідальність за земельні правопорушення є однією з ефективних форм охорони земель та забезпечення земельного правопорядку загалом. Однак вивчення сучасного стану земельної деліктності в Україні дозволяє стверджувати про масовість земельних правопорушень та постійне зростання їхньої кількості. Це є свідченням низької ефективності існуючої правової регламентації охоронювальних правовідносин у сфері використання та охорони земель. У доктрині права відмічається, що однією з умов ефективності юридичної відповідальності є правотворча діяльність. Єдина, цілісна, внутрішньо й зовні несуперечлива система правових норм, що регламентують правовідносини у сфері юридичної відповідальності за земельні правопорушення, підвищить ефективність боротьби із цим масовим соціально негативним явищем. Аналіз існуючого інституту юридичної відповідальності за земельні правопорушення виявляє низку вад, пов'язаних передусім з недосконалістю юридичної техніки та неузгодженістю правових норм в актах земельного та інших галузей законодавства, що можуть бути усунуті шляхом удосконалення законодавства в цій сфері. За що карати По-перше, звертає на себе увагу проблема "розпорошеності" норм, що визначають види протиправної поведінки у сфері земельних відносин та юридичну відповідальність за неї. Це зумовлено тим, що земельні правопорушення належать до так званих складних правопорушень: вони передбачені як у ст. 211 Земельного кодексу України, так і в Особливій частині Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України тощо. Однак, зважаючи на те, що ст. 211 ЗКУ не розкриває складу земельного правопорушення, обґрунтованим є твердження, що "дана норма ніякого регулятивного та охоронного значення не має – нікого не можна притягнути до відповідальності на підставі ч. 1 ст. 211 ЗКУ. Не розкривається зміст даних видів земельних правопорушень і в ККУ та КУпАП, тому без звернення до інших нормативно-правових актів визначити об'єктивний бік окремих складів правопорушень у галузі земельного законодавства неможливо. Ідеться закони "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р., "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. тощо. Однак з погляду юридичної техніки з метою уникнення надмірного "блукання" по законодавству доцільніше було б розкривати зміст статті в тому ж нормативно-правовому акті, в якому встановлено юридичну відповідальність. По-друге, виникла ситуація, за якої різні нормативні акти по-різному формулюють однакові протиправні дії, що ускладнює застосування юридичної відповідальності. У зв'язку із цим науковці пропонують два шляхи вирішення цього питання: або узгодити існуючі переліки порушень земельного законодавства в обох законодавчих актах, або зібрати всі норми, що стосуються формулювання складів земельних проступків, в одному законодавчому акті. Крім того, має місце подвійне встановлення в КУпАП адміністративної відповідальності за одне земельне правопорушення та визначення різних санкцій за його вчинення. Так, адміністративна відповідальність за знищення або пошкодження захисних насаджень (п. "з" ст. 211 ЗКУ) передбачена одразу у двох статтях: ст. 53 та ст. 65-1 КУпАП, а встановлені в них санкції різні. Отже, тоді як за одне земельне правопорушення передбачено адміністративну відповідальність у двох статтях КУпАП, за деякі правопорушення відповідальність взагалі не передбачена. Так, п. 4 ст. 211 ЗКУ встановлено такий склад земельного правопорушення у сфері управління в галузі використаним, відтворення та охорони земельних ресурсів, як порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок. Однак у чинному законодавств України відсутня норма, яка передбачала б покарання за цей вид земельного правопорушення. Внаслідок порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок у заявника виникає право на оскарження в судовому порядку відмови у наданні земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду, а посадова особа у зв'язку з відсутністю адміністративної відповідальності за таке діяння нестиме в кращому разі лише дисциплінарну відповідальність. Проблематичним є здійснення правової оцінки дій суб'єкта і при ухиленні від державної реєстрації прав на земельну ділянку та подання недостовірної інформації, оскільки чинним адміністративним та кримінальним законодавством не передбачено відповідальності за таке правопорушення, яке визначене в п. "ї" ст. 211 ЗКУ. Таким чином, механізм реалізації цієї норми ЗКУ відсутній. Усунути дефекти Враховуючи зазначене, вважаємо за доцільне внести такі зміни до чинних нормативно-правових актів із метою підвищення рівня їхньої юридичної техніки. З погляду юридичної техніки доцільно розкривати склад земельного правопорушення, який передбачено в КУпАП або ККУ, в першу чергу його об'єктивну сторону, в диспозиції статті цих кодексів. В іншому разі неминуче "блукання" по різних законодавчих актах. Зважаючи на те, що ст. 211 ЗКУ не розкриває складу земельного правопорушення при кваліфікації останнього, посилання на зазначену норму не обов'язкове, а відтак, зазначену норму доцільно викласти у такій редакції: "Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України у сфері земельних відносин, несуть відповідальність згідно із законом. Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері земельних відносин, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства ". Приведення інституту юридичної відповідальності за земельні правопорушення в єдину, цілісну, внутрішньо й зовні несуперечливу систему дозволить усунути існуючі протиріччя та заповнити прогалини правового регулювання, а отже, підвищити його ефективність.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|