Конституційний Суд України, рішенняя Рішення від 18.01.2012 р. Справа № 1-4/2012 № 1-рп/2012 Обставини справи: 1. Суб’єкт права на конституційне подання – 47 народних депутатів України – звернувся до КСУ з клопотанням визнати такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною), ч. 7 ст. 218 Кримінально-процесуального кодексу, яка передбачає у разі зволікання ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченим чи його захисником можливість визначення судом строку, протягом якого обвинувачений і його захисник повинні ознайомитися з матеріалами справи та заявити клопотання. Необхідність у зверненні до КСУ автори клопотання обґрунтовують тим, що оспорюваними положеннями КПКУ звужено обсяг права обвинуваченого на захист, встановленого у ч. 2 ст. 63 Конституції, порушено право захищати в суді свої права і свободи та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, передбачені чч. 1, 5 ст. 55 Конституції. На думку народних депутатів України, ч. 7 ст. 218 КПКУ суперечить чч. 2, 3 ст. 22, 64 Конституції, відповідно до яких: конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, ст. 55, 63 Основного Закону. 2. Суб’єкт права на конституційне подання – 50 народних депутатів України — звернувся до КСУ з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним), Закон, яким внесено зміни до ст. 218 КПКУ. Необхідність у зверненні до КСУ автори клопотання обґрунтовують тим, що Законом звужено обсяг конституційного права обвинуваченого на захист, встановленого у ч. 2 (у конституційному поданні – ч. 3) ст. 63 Конституції. На думку народних депутатів України, Законом порушено вимоги Основного Закону, зокрема ч. 3 ст. 22, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та ч. 1 ст. 64. Як зазначено у конституційному поданні, порядок ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи по-різному встановлено у Законі та у п/п b п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – Конвенція). 3. КСУ Ухвалою від 21.12.2011 р. № 53-уп/2011 об’єднав конституційні провадження у справах за вказаними поданнями в одне. Суд встановив: Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України обвинувачений має право на захист. Однією з основних засад судочинства є забезпечення обвинуваченому права на захист. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 92 Основного Закону виключно законами України визначаються, зокрема, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, основи організації та діяльності адвокатури. Згідно з ч. 1 ст. 218 КПКУ слідчий, визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку і виконавши вимоги ст. 217 КПКУ, зобов’язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом. Виконання вимог ч. 1 ст. 218 КПКУ стосовно оголошення слідчим обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи, гарантує реалізацію конституційного права обвинуваченого на отримання інформації, зокрема, щодо суті пред’явленого обвинувачення та стану розгляду справи, а також забезпечує обвинуваченому чи його захиснику можливість підготувати захист від пред’явленого обвинувачення. Отже, право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами справи та право на отримання інформації про закінчення розслідування у кримінальній справі є складовими конституційного права на захист. Ознайомлення обвинуваченого чи його захисника з матеріалами справи є елементом кримінального судочинства, і його порядок відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції визначається законами України. Відтак, право на таке ознайомлення не є абсолютним. Згідно з ч. 6 ст. 218 КПКУ обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи в розумні строки. КСУ вважає, що такі строки мають визначатися в кожній справі залежно від обсягу матеріалів справи та їх складності, кількості обвинувачених, дій або бездіяльності (поведінки) обвинуваченого чи його захисника та незалежних від волі обвинуваченого чи його захисника чинників (наприклад, хвороби) тощо. Ознайомлення обвинуваченого чи його захисника з матеріалами справи в межах розумних строків відповідає завданням кримінального судочинства, визначеним у ст. 2 КПКУ: охороняти права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидко і повно розкривати злочини, викривати винних та забезпечувати правильне застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Це, з одного боку, забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина, а з іншого – вимагає від особи відповідальної поведінки, зумовленої законними потребами, інтересами інших осіб (зокрема, потерпілого) та суспільства загалом. У ч. 7 ст. 218 КПКУ передбачено можливість встановлення строків для ознайомлення обвинуваченого чи його захисника з матеріалами справи незалежним та неупередженим судом, який виносить постанову, а також визначено, що на цю постанову суду може бути подана апеляція. У такий спосіб гарантуються права обвинуваченого на захист його прав і свобод судом і на апеляційне оскарження рішення суду. КСУ вважає, що вимоги ст. 218 КПКУ узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) та з п/п b п. 3 ст. 6 Конвенції, відповідно до якого кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право мати час і можливості для підготовки свого захисту. Так, Європейський суд неодноразово зазначав, що право на захист не є абсолютним, а за змістом ст. 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (Рішення від 23.04.1997 р. у справі „Ван Мехелен та інші проти Нідерландів“, від 25.09.2008 р. у справі „Полуфакін і Чернишов проти Росії“). Як зауважив Європейський суд, п/п b п. 3 ст. 6 Конвенції гарантує обвинуваченому „мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту“, а це означає, що така підготовка охоплює все, що є необхідним для підготовки розгляду справи судом. Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення – для цілей підготовки свого захисту – з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Однак питання адекватності часу і можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (Рішення від 21.10.2010 р. у справі „Корнєв і Карпенко проти України“). Так, у Рішенні від 18.02.2010 р. у справі „Гаважук проти України“ Європейський суд визнав, що можливість обвинуваченого ознайомитися з матеріалами справи протягом п’яти днів є достатнім часом у цій справі в розумінні п/п b п. 3 ст. 6 Конвенції. Наведене дає підстави вважати, що внесеними до ст. 218 КПКУ змінами не звужено закріплене у ч. 2 ст. 63 Конституції право особи на захист, а встановлено порядок ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи в межах змісту та обсягу цього права, що не суперечить ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 64 Основного Закону України. Суд вирішив: Враховуючи викладене та керуючись ст. 147, 150, 153 Конституції України, ст. 51, 61, 63, 65, 67, 69, ч. 1 ст. 73 Закону України „Про Конституційний Суд України“, КСУ вирішив: 1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення ч. 6, 7 ст. 218 КПКУ в редакції Закону України „Про внесення змін до ст. 218 Кримінально-процесуального кодексу України щодо ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи“ від 08.04.2011 р. № 3228–VI. 2. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Коментар юриста LCF LAW GROUP Олексія СТЕПАНЕНКО: Необхідність звернення до КСУ автори подання обґрунтовують неконституційністю положень ч. 6, 7 ст. 218 КПКУ та Закону «Про внесення змін до ст. 218 Кримінально-процесуального кодексу України щодо ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи» (далі – Закон). Так, відповідно до ч. 6 ст. 218 КПКУ обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи в розумні строки. Проте в ч. 7 ст. 218 КПКУ закріплено, що в разі зволікання ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченим чи його захисником слідчий за погодженням із прокурором або прокурор вносить до суду за місцем провадження слідства подання, яке суддя розглядає і своєю постановою може визначити строк, протягом якого обвинувачений і його захисник повинні ознайомитися з матеріалами справи та заявити клопотання. Після закінчення цього строку обвинувачений і його захисник вважаються ознайомленими з матеріалами справи. На думку авторів звернення, оспорювані положення КПКУ звужують обсяг права обвинуваченого на захист, встановленого у ч. 2 ст. 63 Конституції України, та порушують права, передбачені чч. 1, 5 ст. 55 Основного Закону України. Проте в коментованому рішенні КСУ вказав, що зазначені зміни жодним чином не звужують право особи на захист, а встановлюють лише порядок ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи в межах змісту та обсягу права особи на захист. КСУ зауважив, що строки ознайомлення з матеріалами справи мають визначатися в кожній справі окремо, залежно від обсягу матеріалів справи, її складності, кількості обвинувачених, дій або бездіяльності обвинуваченого тощо. Аналізуючи вказані зміни, внесені Законом до КПКУ, в першу чергу необхідно зауважити, що встановлення конкретного строку для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи є необхідним, адже такий строк сприятиме попередженню зловживань з боку учасників процесу та забезпечить своєчасне вирішення справи. Проте слід пам’ятати, що при визначенні такого строку суд має виходити із конкретних обставин справи, категорії її складності, кількості томів тощо. Адже на практиці суд нерідко призначає настільки короткий строк для ознайомлення з матеріалами справи, що здійснити останнє стає фактично неможливо. Така ситуація може призвести до зловживань і тиску на учасників процесу. На жаль, сьогодні ні рішеннями КСУ, ні законодавчими актами не визначено поняття «зволікання», на яке законодавець спирається у ч. 7 ст. 218 КПКУ. Це суттєво знижує ефективність наведеного положення, адже спричиняє неоднакове розуміння вказаного поняття органами прокуратури та судовими інстанціями, що, своєю чергою, призводить до неоднакового застосування законодавства.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|