Всі рубрики


Третейське самоврядування: проблеми та шляхи їх вирішення.

Важливим напрямом демократичної модернізації суспільства, умовою соціальної стабільності та національної безпеки є розвиток громадянського суспільства, що, як основа стабільного демократичного режиму й авторитетної влади, уможливлює існування правової держави.

Одним із показників розвитку громадянського суспільства є дотримання в державі конституційного права громадян на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів.

Про право громадян на свободу об’єднання, їх самоорганізацію, участь у вирішенні державних проблем і, зокрема, про таку тонку матерію, як третейське самоврядування, його проблеми та шляхи їх вирішення «Правовий тиждень» розмовляв з головою Третейської палати України Юрiєм Михальським

Як ви оцінюєте чинне законодавство про об’єднання громадян, чи вiдповiдає воно вимогам часу?

Чинне законодавство про об’єднання громадян, прийняте ще на початку 90-х рр., давно не відповідає сучасним умовам і потребам громадянського суспільства. Зокрема, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Корецький та інші проти України” визнано, що український Закон «Про об’єднання громадян» не відповідає критерію якості, що його висуває Європейська конвенція, а певні обмеження не є необхідними в демократичному суспільстві. Саме тому невідкладною вимогою часу є створення належної правової основи для діяльності організацій громадянського суспільства.

Окремі закони України закріплюють громадське самоврядування як одну з форм участі громадян в управлінні державними справами, у вирішенні питань їх соціального захисту, корпоративного життя тощо. Зокрема, громадське самоврядування запроваджене в територіальних громадах (ч. 6 ст. 140 Конституції України, ст. 8, 9, 13, 14 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»), освітній сфері (ст. 16, 17 Закону «Про освіту») та вищій школі (ст. 37, 38 Закону «Про вищу освіту»).

А як вiтчизняне законодавство визначає правовий статус третейського самоврядування?

Однією з форм громадського самоврядування є третейське самоврядування, яке відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону «Про третейські суди» (далі також – Закон) створюється для представництва та захисту інтересів третейських суддів постійно діючих третейських судів. Оскільки питання третейського самоврядування стосується закріплення гарантій прав і свобод такої групи фізичних осіб, як третейські судді постійно діючих третейських судів, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції Верховна Рада України наділена правом його законодавчого регулювання.

До прийняття Закону у травні 2004 р. третейське судочинство в Україні здійснювалось на підставі законодавчих актів колишнього Радянського Союзу. Було створено належну правову основу формування та діяльності третейського суду в Україні як внутрішньонаціональної інституції, закладено законодавче підґрунтя нового методу вирішення приватноправових спорів. Як і Закон «Про міжнародний комерційний арбітраж», Закон «Про третейські суди» був прийнятий на підставі Типового закону, розробленого Комісією ООН із права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). У Законі питання третейського самоврядування було висвітлене в абзаці 11 ст. 2, п. 9 ст. 4, ст. 58, 59. Новація, що з’являється у ст. 59 Закону, – ТПУ, яка є постійно діючим органом третейського самоврядування, що представляє та захищає соціальні і професійні права та інтереси третейських суддів і третейських судів, здійснює методичну та видавничу роботу, аналізує практику правозастосування третейських судів, здійснює інші повноваження, визначені вищим органом третейського самоврядування (З’їзду третейських суддів).

Чи достатньо такого законодавчого визначення для повноцінного функціонування ТПУ?

Закон передбачає, що інші повноваження та компетенція ТПУ, умови матеріально-технічного, інформаційного забезпечення її діяльності визначаються Положенням про Третейську палату України, що затверджується Всеукраїнським з’їздом третейських суддів. Таким чином, перелік повноважень, що їх містить Закон, не є вичерпним. Повноваження ТПУ можуть бути ширшими, якщо рішення щодо наділення її такими повноваженнями буде прийняте З’їздом і не суперечитиме загальним засадам законодавства України.

Матеріально-технічне забезпечення можливе лише за наявності рахунків у банківських установах, але для цього ТПУ повинна мати статус юридичної особи. Однак з тексту Закону не випливає, що ТПУ є юридичною особою, не визначений і порядок її державної реєстрації.

Тобто проблеми третейського самоврядування закладенi на рiвнi профiльного законодавства. А про що свідчить практика діяльності ТПУ?

Практика діяльності ТПУ засвідчує низку проблем: обмеженість реалізації права громадських організацій представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах, зокрема в суді; обмеженість права здійснювати господарську діяльність; відсутність законодавчого визначення підстав і меж контролю та перевірок діяльності третейських судів.

Наприклад, у Законі Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участі посередника (процедурі медіації)» від 27.07.2010 р. № 193-ФЗ передбачене створення саморегулівної організації у формі асоціації (союзів) або некомерційного партнерства (ст. 18). Така організація з обов’язковим членством професійних медіаторів створюється з метою розробки і встановлення стандартів і правил професійної діяльності медіаторів, а також порядку здійснення контролю за дотриманням вимог вказаних стандартів і правил медіаторами, які здійснюють діяльність на професійній основі, та організаціями, які здійснюють діяльність із забезпечення проведення процедури медіації.

Чи iснують вiтчизнянi приклади професійного самоврядування?

Цікавою є пропозиція щодо професійного самоврядування адвокатів (адвокатського самоврядування), передбаченого проектом Закону «Про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру" (щодо системи адвокатського самоврядування)» від 24.12.2008 р. № 3549. Цим законопроектом утворюється Національна асоціація адвокатів України з метою забезпечення незалежності адвокатури, належного виконання адвокатурою її конституційних завдань, забезпечення умов для ефективного виконання адвокатами своїх професійних обов’язків, розширення можливостей корпоративного впливу адвокатури на стан фахового захисту прав і свобод в Україні, захисту професійних прав адвокатів, представництва адвокатів України у відносинах з державними органами та органами місцевого самоврядування, а також між державними і закордонними організаціями та установами, залучення адвокатури до законотворчого процесу.

Національна асоціація адвокатів України утворюється установчим З’їздом адвокатів України з обов’язковим членством кожного адвоката. Вона є юридичною особою, реєструється Міністерством юстиції України, має свої штампи, печатку, бланки, розрахункові рахунки в банківських установах як в національній, так і в іноземній валюті.

А якою є позиція законотворців в питанні самоврядування третейських судів?

Свого часу суб’єкт права на конституційне подання (народні депутати України) вважав, що унормування Законом самоврядування третейських судів (ст. 2, 4, 58 та 59) фактично є спробою законодавчого врегулювання діяльності окремої громадської організації – ТПУ, що не належить до конституційних повноважень ВРУ.

Конституційний Суд України в Рішенні від 10.01.2008 р. № 1-рп/2008 зазначив, що, аналізуючи положення Конституції України, а також оспорювані положення Закону, дійшов такого висновку: третейське самоврядування є формою громадського самоврядування, тоді як громадські організації є формою добровільних громадських формувань. Відмінності цих правових інститутів обумовлені особливостями законодавчого закріплення порядку утворення, системи, повноважень тощо органів третейського самоврядування та громадських організацій.

Чи може третейське самоврядування органiзовуватися на зразок суддівського?

Третейське самоврядування не є тотожним суддівському, оскільки третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а третейські судді не наділені статусом професійних суддів. Третейське самоврядування як одна з форм громадського самоврядування слугує самоорганізації третейських суддів постійно діючих третейських судів, тоді як суддівське самоврядування належить до системи конституційного устрою держави і є формою самоорганізації професійних суддів.

Як можна вирiшити проблеми органiзацiї третейського самоврядування?

З огляду на наведене необхідно в першу чергу ініціювати внесення змін до Закону саме в частині статусу ТПУ. На нашу думку, вона повинна мати статус юридичної особи з обов’язковим представництвом кожного постійно діючого третейського суду в даному органі. Це дозволить органу третейського самоврядування дійсно представляти та захищати соціальні, професійні та інші права й інтереси третейських суддів.
 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________