Всі рубрики


Арбітражний керуючий повинен сидіти за ґратами?

22 грудня 2011 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон).

Згідно зі ст. 4 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про його призначення до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Завдяки цій нормі прокуратура отримала зелене світло для притягнення арбітражного керуючого до кримінальної відповідальності. Не секрет, що кожний судовий процес банкрутства ретельно відслідковують органи прокуратури. І наразі кожен крок арбітражного керуючого може кваліфікуватися як невиконання або неналежне виконання ним своїх обов’язків.

Достатньо не знайти коштів на погашення заборгованості по заробітній платі колишнім працівникам боржника – і ти вже порушив закон. При цьому недостатність активів чи їх низька оборотоздатність не є пом’якшувальною обставиною.

А майно, щоб добре продати, треба гарно зберігати. Згідно з п. 2 ст. 41 Закону ліквідатор зобов’язаний забезпечити інвентаризацію та зберігання майна. Крім того, новий Закон вводить для ліквідатора зобов’язання зберігати документи і передати їх до архіву (ст. 46, 48 Закону). А реалії є такими, що жодна компанія, яка себе поважає, не виконуватиме роботи та не надаватиме послуги на безоплатній основі, усвідомлюючи свою перспективу стати поточним кредитором і не отримати оплату в повному обсязі.

Узагалі нестача активів у процесі банкрутства, що є звичайною справою, призводить до недотримання арбітражним керуючим норм законодавства. Вартість довідок державних органів, які повинен отримати арбітражний керуючий у процесі банкрутства, є абсурдною. А от вартість оголошень в офіційних виданнях часто може коштувати більше, ніж саме майно, яке виставляється на продаж. Можливо, завдяки новій редакції Закону вже не доведеться сплачувати за офіційне оприлюднення оголошення, оскільки передбачене його розміщення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду в мережі Інтернет.

І на оцінку майна згідно зі ст. 43, 57 Закону тепер не доведеться витрачатися. Ліквідатор сам оцінює вартість майна для продажу. Тільки це положення Закону не тішить, бо є органи прокуратури, які, як і завжди, будуть не задоволені низькою вартістю майна. Отже, виникає запитання: як арбітражний керуючий, який не є суб’єктом професійної оціночної діяльності, зважаючи на з норму ст. 5, 6 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не маючи відповідної освіти, знань та кваліфікаційного сертифікату, має догодити органам?

Стаття 20 Закону закріплює право арбітражного керуючого на визнання недійсними правочинів, які були вчинені боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. Ця стаття також містить перелік підстав для відповідних дій. Враховуючи судову практику, органи податкової інспекції та прокуратури вважають це право зобов’язанням і нерідко оскаржують дії арбітражного керуючого. Так, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва у справі 44/480б, Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва звернулася до Апеляційного суду м. Києва з проханням скасувати ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та зобов’язати вжити заходів, спрямованих на пошук та витребування майна з чужого незаконного володіння. Податкові органи навіть не обтяжують себе необхідністю доказування факту незаконного володіння і проблемою ліквідатора знайти будь-яку інформацію про договори, укладені до процедури. У цій справі арбітражний керуючий направив запит до ДАІ з проханням надати будь-яку інформацію про майно, реалізоване до початку процедури банкрутства, але відповідь не дала належної інформації. Ні чинний Закон, ні його нова редакція не містить обов’язку державних органів та установ надавати відповіді на запити арбітражного керуючого. Крім того, органи влади нівелюють рішення комітетів кредиторів, які скеровують рух судової справи.

Цікавою новелою є п. 6 ст. 26 Закону, що закріплює право кредитора, який має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включатися до складу комітетів кредиторів. Враховуючи великий відсоток справ про банкрутство за участю органів ДПІ як найбільшого кредитора, їх недбале ставлення до участі в комітеті кредиторів призведе до затягування процесу, а отже, і до порушень арбітражним керуючим норм Закону.

Порушень, що дозволяють податковим органам скаржитись, а прокуратурі робити рішучіші кроки, можна навести безліч. Тільки хочеться бути впевненим у тому, що твою наполегливу працю не оцінять у квадратний метр залізних ржавих ґрат.

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________