Кримінальна реформа по-українському. 9 лютого ц.р. український Парламент прийняв за основу законопроект «Про проект Кримінально-процесуального кодексу України» № 9700, ініційований Президентом України. На разі документ обговорюється та допрацьовується. Та що ж чикає на українців після його прийняття? Шлях реформи Як відомо, чинний КПКУ був введений в дію ще в далекому 1961 р., що, безумовно, свідчить про його невідповідність сучасним потребам суспільства та держави. Найбільші зміни до КПКУ були внесені Законом України від 21.06.2001 р. Загалом зміни до Кодексу вносили 152 рази. Усього було здійснено вісім спроб підготувати проект КПКУ. Однак більшості з них бракувало чіткої концепції оновлень кримінального процесу, які забезпечили б його відповідність міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини з одного боку та ефективну, неформалізовану роботу правоохоронних органів з іншого. Але, незважаючи на велику кількість удосконалень чинного законодавства, змінити систему кримінального права не змогли ні депутати, ні виконавці Закону. Стимулом до реформування Кодексу стала можливість підписання довгоочікуваної угоди щодо вступу України в Європейський Союз, і держава взяла на себе зобов’язання прийняти новий КПКУ. Міжнародні експерти в один голос критикують чинний Кодекс. Вони вказують на: авторитарність та бюрократичність процесу, в якому власне судове засідання відіграє дуже обмежену роль, на практично повну відсутність змагальності, усунення сторони захисту від участі у збиранні та фіксації доказів, відсутність ефективних гарантій належного судочинства, надмірність та неврегульованість повноважень прокуратури, яка відповідає переважно за забезпечення законності, а не за проведення розслідування. Ідеться про відсутність судового контролю за діяльністю слідчих органів та міліції, сильний інституційний тиск щодо винесення обвинувального вироку та залежність суддів, порушення демократичних стандартів щодо остаточності судового рішення та поваги до суду. В Адміністрації Президента цей законопроект охарактеризували як революційний у багатьох процесуальних аспектах. На думку представників Адміністрації, ухвалення КПКУ в новій редакції є зобов’язанням України перед Радою Європи, яке було взяте ще у 1995 р. Крім того, документ нібито пройшов три експертизи Ради Європи та увібрав понад 90% зауважень і поправок європейських експертів. Маючи достатню кількість голосів та ініціативу самого Президента, Україна вже цього року почне користуватися новими правилами розслідування та розгляду кримінальних справ. Що позитивного у КПК Серед переваг законодавчих новел слід виокремити дебюрократизацію досудового провадження, яка полягає, зокрема, у відмові від стадії порушення кримінальної справи. На практиці в межах процедури розслідування слідчі витрачають 90% часу на підготовку процесуальних документів замість безпосереднього проведення слідчих дій і пошуку винних у скоєнні злочину. Також суттєвим прогресом є відмова від інституту повернення справи на додаткове досудове слідство, оскільки ця процедура порушує презумпцію невинності осіб, передбачену ст. 69 Конституції. На думку авторів, якщо Кодекс буде прийнятий, поменшає випадків безпідставного затримання підозрюваних громадян, адже документ передбачає процедуру схвалення судом попереднього рішення про затримання. Також новим документом збільшено кількість запобіжних заходів, які можуть застосовуватися до підозрюваних. Із запровадженням КПКУ буде скасовано порушення кримінальної справи. Щойно правоохоронці отримають заяву про злочин (або самі його виявлять) і внесуть інформацію про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як почнеться розслідування, без процедури порушення справи. Стандартний термін розслідування – два місяці, у разі неважких злочинів його можуть продовжити до шести місяців, у разі важких – до 12 місяців. Крім того, скасовується спрямування судом справи на дорозслідування. Вироки будуть лише двох видів: виправдувальні й обвинувальні. У Законі зрівняють права захисників та обвинувачення. Адвокати і слідчі отримають однакове право збирати докази і представляти їх суду. Що є доказом, а що ні, вирішуватиме суд. Допуск до участі в суді отримають лише адвокати, які матимуть відповідні свідоцтва. Запроваджується Єдиний реєстр правозахисників. Отже, припиниться практика, згідно з якою захисником обвинуваченого може виступати будь-хто, навіть його родичі. Ще одною новелою кримінального документа буде запровадження поняття «угода з правосуддям». Якщо обвинувачений надасть слідству всі факти, необхідні для розкриття злочину, йому можуть офіційно пом'якшити покарання. Запроваджується домашній арешт. Він може супроводжуватися електронними браслетами, які сигналізуватимуть про місце перебування підсудного. Крім того, як додаткова міра буде передбачене вилучення закордонного паспорту. Самі судові засідання перетворять на шоу за склом. У судах приберуть клітки з металевих жердин і натомість встановлять бар'єри з оргскла. Також там з'явиться обладнання для проведення відеоконференцій. Якщо не йдеться про особливо важкі злочини (вбивство, зґвалтування), то суд, навіть якщо арештував людину, має вказати в постанові розмір застави, під яку обвинувачений може вийти на волю. Недоліки, яким не місце Незважаючи на численні переваги законотворчості, слід звернути увагу і на суттєві недоліки, які призведуть до антиреформування кримінального процесу. Попри конституційну норму автори Закону вперто відмовляються від суду присяжних. Натомість запроваджується імітація інституту народних засідателів, який при розгляді справ щодо довічного ув'язнення складатиметься із двох професійних суддів і трьох присяжних. Враховуючи вкрай малу довіру до судової влади, запровадження повноцінного суду присяжних могло б, зокрема, збільшити прихильність до неї суспільства та підвищити рівень довіри до органів правосуддя. Але, зважаючи на текст законопроекту, цього не відбудеться. Далі ідеться про порушення презумпції невинності осіб. Новий проект містить положення, якими передбачена можливість призначення додаткової експертизи в процесі судового розгляду або проведення додаткових слідчих дій. Надання суду таких повноважень може спричинити тиск на обвинувачуваних. А за наявності підстав для виправдання особи не виключене призначення додаткових експертиз та проведення слідчих дій, які врешті-решт призведуть до засудження. Це пряме порушення ст. 62 Основного Закону, згідно з якою «всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь». Отже, в цьому разі суди мали б виправдовувати таких осіб саме через сумніви щодо доведеності їхньої вини. Ще однією сумною новиною є нечіткий розподіл повноважень між слідчими та прокурорами. По суті, законопроект передбачає наділення органів Міністерства внутрішніх справ та прокуратури невластивими їм з погляду європейської практики повноваженнями. Так, згідно з новим проектом КПКУ слідчі мають право визначати певні факти як докази, складати обвинувальні акти, контактувати із судом шляхом подання клопотань, здійснювати виклики та примусові приводи підозрюваних для проведення слідчих дій тощо. Проте перераховані повноваження мають реалізовуватися виключно прокурорами або судовими органами. А завдання та обов’язки слідчих мають обмежуватися збиранням необхідної інформації про вчинення правопорушень і причетних до цього осіб. Майже не зазнає змін система досудового провадження, у якому одночасно беруть участь аж три керівники, а саме: прокурор, слідчий і керівник органу досудового розслідування. Це суперечить принципам європейських країн, що ґрунтуються на Рекомендації Ради Європи про роль прокурорів у системі кримінальної юстиції. А причетність до однієї справи кількох зацікавлених осіб із відносно однаковими повноваженнями здатне не лише загальмувати слідство, але й призвести до утворення корупційних схем. Також у новому проекті КПКУ немає положення про незмінність фігури прокурора між досудовим і судовим провадженням. А отже, розслідування може проводитись одним прокурором, а в судовому засіданні братиме участь інший представник прокуратури. Новий КПКУ в частині визначення статусу захисника не відповідає Основному Закону. Згідно з Рішенням Конституційного Суду від 16.11.2000 р. захисником обвинуваченого може бути як адвокат, так і інший фахівець у галузі права. Проте новий документ передбачає участь у захисті лише адвокатів. Була проігнорована пропозиція, яку містив попередній проект КПКУ, підготовлений Національною комісією. Вона передбачала визнання захисниками крім адвокатів інших фахівців у галузі права, які мають науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук. Цей крок дозволив би позбавити права на захист тисячі фахівців, які не мають свідоцтва про провадження адвокатської діяльності, але продовжують працювати. Президентським проектом КПКУ в порушення міжнародних зобов'язань України не передбачено права обвинуваченого допитувати свідків. Хоча це право прямо закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною як членом Ради Європи. Очевидним недоліком законопроекту є залишення без змін доказового права. Річ у тому, що в проекті є положення, згідно з якими слідчий або прокурор має право «оцінювати докази». У європейській практиці докази можуть бути надані лише в суді, а на досудових стадіях може йтися лише про відомості. Запровадження аналогічної норми в новій редакції Кодексу позбавило б працівників міліції сенсу застосовувати тортури, необґрунтовані затримання та інші види маніпуляцій із метою отримання зізнавальних свідчень та «вибивання» потрібних доказів. Проект, як і чинний КПКУ, декларує принцип змагальності, який передбачає змагальний характер кримінального процесу (ст. 22). Наведені положення цього проекту вже ставлять зазначений принцип під сумнів. А повністю його нівелює норма, згідно з якою суд у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2 ст. 89). На практиці це може означати, що, які б докази не шукала та не подавала сторона захисту, для когось вони можуть бути «очевидно недопустимими». У новому КПКУ запроваджене поняття «кримінальний проступок», визначення якого дотепер немає. Згідно зі старим варіантом Кодексу це неважкий кримінальний злочин, за який не можуть бути передбачені ні домашній арешт, ні застава, ні утримання під вартою в якості запобіжного заходу. А це означає, що близько ста складів злочинів із КПКУ мають бути перенесені до нового законодавчого акта і за ці злочини не буде більше покарань у вигляді позбавлення волі й утримання в СІЗО. Зі збільшенням повноваження Служби безпеки України останню остаточно перетворять на «поліцейську» державу. Президент запроваджує прихований надзвичайний стан у країні: СБУ отримає додатково 76 складів злочину і ще 22 альтернативні склади злочину. Фікцію у вигляді нормальної норми про запровадження двох можливих вироків – обвинувального та виправдувального, знову перетворять на спосіб відпускати злочинців за гроші через сфальшовану недбалість слідчих. Прокуратура, податкова міліція й інші офіційні органи «державного рекету» озброюються новими правами та можливостями. Великим запитанням для нинішньої опозиції та Ради Європи є декриміналізація ст. 364 та 365 чинного КПКУ, які не відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Але в новому документі політичні статті залишаються. Замість висновку Більшість депутатів, навіть опозиційних, визнає: новий КПКУ справді непоганий, відсотків на 80%. Решту можна доопрацювати. Депутати хочуть впоратися за один місяць, але, зважаючи на одну із законодавчих новел, яка передбачає порушення кримінальної справи навіть проти самого законотворця, вносячи зміни, спішити не варто. Адже кожен із нас стикається із проблемами, вирішення яких залежить не тільки від діяльності прокуратури, міліції та судів. Новий КПКУ має насамперед відповідати демократичним критеріям і моральним принципам.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|