Всі рубрики
Непрямий позов як нетрадиційний механізм захисту прав та інтересів акціонерів.

В Україні більшає внутрішніх корпоративних конфліктів, що пов’язані з відчуженням майна акціонерного товариства (далі – АТ), наслідком якого є значне зменшення балансової вартості чистих активів останнього. Отже, необхідно запровадити дієвий механізм захисту як загального корпоративного інтересу, так і індивідуального корпоративного інтересу акціонера, що можна зробити шляхом легалізації інституту непрямого позову в чинному акціонерному законодавстві.

Спроба фрагментарно запровадити інститут непрямого позову була тимчасово реалізована законодавцем у ч. 2 ст. 72 Закону «Про акціонерні товариства». Проте Законом «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств» від 03.02.2011 р. № 2994-VI (2994-17) вказана стаття була викладена в новій редакції, що скасувала елементи інституту непрямого позову, тим самим зробивши крок назад на шляху захисту прав та законних інтересів учасників корпоративних відносин. 

Поняття непрямого позову походить із системи права США, у правовій доктрині якої отримало назву «об’єднаний позов акціонерів» (Shareholder’s Derivative Action). З огляду на відмінність континентальної системи права від американської правової сім’ї, у європейських країнах непрямий позов отримав дещо іншу інтерпретацію та особливості.

На нашу думку, непрямому позову притаманні такі основні ознаки:

  • позивачем є акціонер без спеціального на те уповноваження АТ, в силу прямої вказівки закону. В цьому контексті необхідно чітко розмежовувати інститут представництва та інститут непрямого позову;
  • позивач повинен бути акціонером саме АТ, в інтересах якого подається позовом, на момент як звернення до суду, так і винесення судового рішення;
  • позивачем може бути лише один акціонер (який водночас опосередковано захищає інтереси інших учасників), оскільки чинне господарсько-процесуальне законодавство не передбачає інституту множинності на стороні позивача. В цьому контексті необхідно розмежовувати непрямий і груповий позов;
  • акціонер діє з метою захисту в першу чергу загального корпоративного інтересу (хоча ця точка зору є доволі дискусійною в господарсько-правовій доктрині), що опосередковано порушує індивідуальний корпоративний інтерес акціонера, проте з процесуального погляду акціонер діє в інтересах АТ, оскільки присудження в цій категорії справ здійснюється на користь юридичної особи, а не її учасника. Порушення загального корпоративного інтересу полягає у протиправному зменшенні балансової вартості чистих активів АТ внаслідок незаконного відчуження свого майна. Водночас корпоративний майновий інтерес акціонера опосередковано порушується, оскільки обмежується номінальною вартістю акцій, розміром виплачуваних дивідендів, а також ліквідаційної квоти, тобто перебуває у прямій пропорційній залежності від загального корпоративного інтересу;
  • акціонер звертається від свого власного імені, проте в інтересах АТ;
  • предметом непрямого позову є вимога про визнання недійсним договору, укладеного АТ з іншим контрагентом, та відшкодування збитків (моральної шкоди), завданих таким договором інтересам АТ;
  • право на непрямий позов реалізується акціонером, якщо уповноважені законом та (або) статутом органи АТ не реалізували право на захист прав та інтересів АТ;
  • відповідачами в цій категорії справ виступають посадові особи АТ (як правило, виконавчий орган), що діяв від імені АТ при укладенні договору, та (або) власне контрагенти за договором;
  • при легалізації цього інституту в чинному акціонерному законодавстві з метою уникнення зловживання міноритаріями своїми корпоративними правами необхідно передбачити можливість подання позову акціонером, що є власником більше ніж 10% простих акцій АТ.

Цікаву позицію у вирішенні проблеми розмежування інтересів АТ та акціонера займає судова практика, насамперед Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004. У Мотивувальній частині Рішення акцентовано увагу на тому, що порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів АТ, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається Законом. Проте, оскільки законами України не передбачено можливості звернення з непрямим позовом, акціонер може звертатися до суду з позовом в інтересах АТ лише на основі відносин представництва.

Таким чином, непрямий позов – це нетрадиційний механізм захисту порушеного корпоративного права чи інтересу АТ і власне індивідуального опосередкованого корпоративного майнового інтересу акціонера, що у звичайній ситуації не уповноважений виступати від імені юридичної особи, яка звертається в силу прямої вказівки закону до суду з позовом про вирішення спору про право.

Вважаємо необхідним поступово легалізувати елементи інституту непрямого позову в чинному законодавстві шляхом доповнення ст. 72 Закону «Про АТ» ч. 3 такого змісту: «Акціонер, який є власником більше ніж 10% простих акцій товариства, має право вимагати в судовому порядку визнання правочину, укладеного з порушенням вимог ст. 71 цього Закону, недійсним і відшкодування збитків та (або) моральної шкоди, завданих товариству».


 

 

 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№9-14 | 24 вересня
Тема тижня:
Банкрутство
Тема тижня
  • Урахування процесуальних нюансів допоможе боржникам і кредиторам уникнути зайвих витрат.
  • Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________