Всі рубрики


Конституційний Суд України. Рішення від 4 вересня 2012 р. Справа № 1-1/2012. Справа про підсудність окремих категорій адміністративних справ.

У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України щодо конституційності положень ч. 4 ст. 18, ст. 1711, ч. 1 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, 50 народних депутатів України щодо конституційності положень ч. 4 ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 1711, ч. 2, 6 ст. 1831 Кодексу адміністративного судочинства України та 54 народних депутатів України щодо конституційності положень ч. 1 ст. 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453, ч. 4 ст. 18, ст. 1711 Кодексу адміністративного судочинства України.


Історія розгляду справи та її суть

Зазначеним Рішенням КСУ продовжив розгляд питань, пов’язаних з адміністративним судочинством. Так, наприклад, у Рішенні від 7 травня 2002 р. №8-рп/2002 КСУ розмежував компетенцію щодо розгляду окремих актів Президента та Верховної Ради України між КСУ та судами загальної юрисдикції. У Рішенні від 19 жовтня 2009 р. №26-рп/2009, серед іншого, було порушено питання стосовно можливості розгляду в порядку адміністративного судочинства окремих скарг, пов’язаних з процесом виборів Президента. Крім того, КСУ відніс до компетенції адміністративних судів земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності (Рішення від 1 квітня 2010 р. №10-рп/2010), визнав, зокрема, конституційною підсудність ВАСУ як суду першої інстанції актів Вищої ради юстиції (Рішення КСУ від 11 березня 2011 р. №2-рп/2011), а також визнав конституційними положення п. 1 ч. 5 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства (далі – Кодекс), що не допускають забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії (Рішення від 16 червня 2011 р. №5-рп/2011).

Оскільки у зазначених трьох клопотаннях порушуються питання щодо підсудності одних і тих самих категорій адміністративних справ, КСУ об’єднав конституційні провадження за цими поданнями в одне, причому це відбувалося двічі – у січні і жовтні 2011 р. Така обставина, а також надзвичайно складний характер справи, гострі дебати зумовили тривалий процес її розгляду. Після об’єднання провадження КСУ був змушений заново розпочинати передбачені законом процедури, а саме: повторно надсилати необхідні запити і досліджувати нові матеріали справи. Лише з моменту об’єднання трьох конституційних проваджень в одне у цій справі було проведено 6 засідань.

Порушені авторами клопотань питання вимагали ґрунтовного дослідження концептуальних проблем судочинства, глибокого аналізу наукових поглядів і практичних підходів державних, наукових і навчальних інституцій, предметної дискусії щодо позицій суддів стосовно концепції інстанційності розгляду адміністративних справ як принципу побудови системи судів адміністративної юрисдикції. У результаті розгляду справи КСУ прийняв Рішення, в основу якого покладено ключовий принцип судочинства – верховенство права – при законодавчому визначенні підсудності деяких категорій адміністративних справ, що служить гарантією захисту прав і свобод людини і громадянина.

Встановлення законом випадків, у яких не забезпечується апеляційне та касаційне оскарження, не є новим в українському адміністративному судочинстві. Такий порядок розгляду окремих категорій справ закріплено ще у 2005 р. в першій редакції Кодексу, за якою ВАСУ було наділено повноваженнями суду першої інстанції у справах щодо встановлення ЦВК України результатів виборів або всеукраїнського референдуму.


Мотивувальна частина

Мотивувальна частина цього Рішення містить багато нових правових позицій КСУ, що є обов’язковими як для законодавця, так і для органів та посадових осіб, які їх застосовують.

1. Суб’єкти права на конституційне подання стверджують, що положення ч. 1 ст. 89 Закону №2453, ч. 4 ст. 18, ч. 1, 2, 6 ст. 1711, ч. 1 ст. 180, ч. 2, 6 ст. 1831 Кодексу, що встановлюють випадки, в яких апеляційне або касаційне оскарження рішення суду не передбачене, суперечать низці положень Конституції України.
Розглядаючи це питання, КСУ зазначив, що одна з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім встановлених законом випадків, у яких таке оскарження не передбачено. Разом із тим Конституція України не містить конкретних вимог щодо підстав встановлення законом таких випадків, у яких не передбачено апеляційне та касаційне оскарження рішення суду загальної юрисдикції. Суд вважає, що в такому разі з метою забезпечення прав і свобод людини і громадянина законодавче регулювання зазначених питань має відповідати вимогам Конституції, насамперед принципу верховенства права. Наведені вимоги стосуються також справ, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, КСУ визначив важливу правову позицію, згідно з якою законодавче регулювання таких питань може здійснюватися виключно на підставі верховенства права.

2. Автори клопотання стверджують про невідповідність Конституції України оспорюваних положень Закону №2453 та Кодексу, згідно з якими Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції розглядає, зокрема, справи щодо актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог стосовно несумісності.

Юридичні форми реалізації повноважень Верховною Радою, Президентом, Вищою Радою юстиції та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України мають важливе значення для держави та суспільства, стосуються прав і свобод громадян, формування і функціонування суддівського корпусу.

За Конституцією України вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом; у разі невиконання вимоги стосовно такої несумісності повноваження народного депутата України припиняється достроково за рішенням суду.

КСУ вважає, що законодавче регулювання підсудності окремих категорій адміністративних справ, визначених оспорюваними положеннями Закону №2453 та Кодексу, забезпечує передумови для неупередженого здійснення правосуддя ВАСУ як судом першої інстанції протягом розумного строку, закріплює гарантії справедливого судового розгляду справи та встановлює порядок ухвалення судом обґрунтованого і законного рішення.

Таким чином, оспорювані положення Закону № 2453 та Кодексу щодо підсудності вказаних категорій адміністративних справ не суперечать Конституції України.

3. Суб’єкт права на конституційне подання – 50 народних депутатів – стверджують про невідповідність Конституції ч. 2, 6 ст. 1831 Кодексу щодо підсудності апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції та Вищому адміністративному суду України як суду апеляційної інстанції справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, в особи-власника з мотивів суспільної необхідності.

КСУ виходить з того, що відповідно до Конституції законом може бути визначено окремі категорії адміністративних справ, у яких не передбачено касаційне оскарження рішення суду. Отже, законодавчі положення щодо підсудності апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції та Вищому адміністративному суду України як суду апеляційної інстанції зазначеної категорії адміністративних справ не суперечать Конституції України.

4. Суб’єкти права на конституційне подання звертаються з проханням перевірити оспорювані положення Закону №2453 та Кодексу на відповідність окремим положенням ст.ст. 22, 24, 55, 64 Конституції.

За приписами Конституції допускається встановлення законом випадків, в яких апеляційне та касаційне оскарження рішення суду не передбачено. Правове регулювання Законом №2453 та Кодексом питань підсудності окремих категорій адміністративних справ відповідно до зазначеного конституційного припису гарантує дотримання прав і свобод громадян, які реалізують їх в адміністративному судочинстві.

З огляду на це встановлення законом підсудності окремих категорій справ ВАСУ як суду першої інстанції, апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції та Вищому адміністративному суду України як суду апеляційної інстанції гарантує право на судовий захист та не обмежує його, не звужує змісту та обсягу вже закріплених законом прав та свобод, не порушує рівності громадян перед законом. Отже, оспорювані положення Закону №2453 та Кодексу не суперечать Конституції України.

5. Автори клопотання – 49 народних депутатів – стверджують, що положення ч. 4 ст. 18, ч. 1, 2, 6 ст. 1711, ч. 1 ст. 180 Кодексу суперечать ч. 2 ст. 125 Конституції.
Основним Законом України встановлено, що Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції (ч. 2 ст. 125); його повноваження як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції визначаються законодавцем (п. 14 ч. 1 ст. 92).

КСУ дійшов висновку, що встановлення законодавцем окремих категорій адміністративних справ, в яких апеляційне та касаційне оскарження рішення суду не передбачено, не позбавляє Верховний Суд статусу найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції. Таким чином, оспорювані положення Кодексу не суперечать частині другій статті 125 Основного Закону України.

6. Суб’єкти права на конституційне подання – 49 та 54 народних депутатів – порушують питання щодо неконституційності ч. 3, 4, 5 ст. 1711 Кодексу, які стосуються процесуальних аспектів розгляду ВАСУ як судом першої інстанції окремих категорій справ, однак не наводять правового обґрунтування їх невідповідності Конституції України.

Вказане є підставою для припинення конституційного провадження у справі в цій частині згідно з п. 2 ст. 45 Закону «Про Конституційний Суд України» – невідповідність конституційних подань вимогам, передбаченим Конституцією, Законом «Про Конституційний Суд України ».


Резолютивна частина

Виходячи з наведеного КСУ вирішив:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції, положення:

  • ч. 4 ст. 18, ч. 1, 2, 6 ст. 1711, ч. 1 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно підсудності Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції справ про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, а також справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
  • ч. 1 ст. 89 Закону «Про судоустрій і статус суддів» №2453–VI стосовно підсудності ВАСУ як суду першої інстанції справ щодо оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді місцевого чи апеляційного суду;
  • ч. 2, 6 ст. 1831 Кодексу адміністративного судочинства стосовно підсудності апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції та Вищому адміністративному суду України як суду апеляційної інстанції справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

2. Припинити конституційне провадження у справі в частині перевірки на відповідність Конституції ч. 3, 4, 5 ст. 1711 КАСУ на підставі п. 2 ст. 45 Закону України «Про Конституційний Суд України» – невідповідність конституційних подань у цій частині вимогам, передбаченим Конституцією, Законом «Про Конституційний Суд України».

3. Рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________