Всі рубрики


Запровадження біометричних документів в Україні.

На початку листопада ц.р. відбувся круглий стіл «Введення біометричних документів в Україні: доцільність, актуальність та перспективи», організований Громадською радою при Міністерстві юстиції спільно із Громадською радою при Державній службі з питань захисту персональних даних за участі представників громадськості, церкви, представників Уповноваженого ВР України з прав людини, Державної служби з питань захисту персональних даних, Державної міграційної служби, експертів, юристів та автора Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» народного депутата Василя Грицака.

Присутні на круглому столі експерти висловилися за те, що Закон не може існувати в такій редакції і не має бути підписаний Президентом України.
Так, представник Уповноваженого ВР з прав людини Олександр Павліченко прокоментував Закон так: «Цей Закон повністю не відповідає тому, що називається європейськими стандартами. І не може існувати в такій редакції».

Голова Громадської ради при Державній службі з питань захисту персональних даних Валентин Калашник відзначив, що «перш за все Закон повинен передбачити співвідношення між правами людини і біометрією, збалансувати можливі переваги та недоліки для приватного життя суб’єкта даних виходячи з поставлених Законом цілей і, звичайно ж, мати альтернативи, які є менш нав’язливими для приватного життя. Про це йдеться і в Конвенції № 108 про захист фізичних осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру».

Голова Громадської ради при Міністерстві юстиції Данило Курдельчук підкреслив: «Ми формуємо громадянське суспільство, і насамперед Закон повинен захищати інтереси суспільства і людини. Сьогоднішня наша спільна акція спрямована на те, щоб ще раз уголос, професійно, демократично заявити, що ми проти такого Закону. Ми за розумні закони. Але ці закони не повинні прийматися з наскоку, особливо такі, що мають доленосний характер для кожної людини».

Перший заступник голови Державної служби з захисту персональних даних Лілія Олексюк вказала на те, що «зміст Закону порушує принцип ненадмірності і пропорційності збору персональних даних – основних вимог міжнародного законодавства».

Експерт Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук наголосив, що цей Закон створює нові проблеми для громадян як споживачів адміністративних послуг. Зокрема, впроваджуючи нові форми документів («внутрішнього» паспорта, посвідчення водія), автор законопроекту залишає паспортну систему нереформованою змістовно. Нові внутрішні документи стають дорогими у виготовленні та експлуатації (адже для зчитування інформації з чіпів потрібне спеціальне обладнання на кожному робочому місці у державному та приватному секторі, де необхідне підтвердження особи та її місця проживання. У Законі не врегульовані процедури видачі документів; питання оплати паспортних документів. Закон зберігає централізовано-мілітаризовану систему видачі паспортних документів, що не відповідає стандартам демократичних країн.

Представник громадської організації соціальних ініціатив «Просвіта» Дмитро Йовдій, звернув увагу на проблему створення так званої «мегабази». «У Законі не визначено конкретну мету створення Єдиного демографічного реєстру – глобальної мегабази персональних даних. Не визначається й власник бази, який має відповідати за збереження і нерозповсюдження цих даних. Набуття чинності цим Законом може викликати реальну загрозу несанкціонованого доступу невизначеного кола осіб до персональних даних мільйонів осіб в Україні», – зазначив правник.

Представник Священного Синоду Української Православної Церкви Геннадій Таранюк до всього сказаного додав: «Якщо Закон набуде чинності, то по суті держава через систему електронного біометричного обліку – Єдиний державний демографічний реєстр – за формальними ознаками і фактично набуває права власності на права і свободи громадянина, а відтак, і на саму людину. Функціонування людини в суспільстві поза системою електронного біометричного обліку і за відсутності у неї «цифрового імені» стає неможливим».

Представник Української Гельсінської Спілки з прав людини Максим Щербатюк від імені всіх учасників цієї Спілки (а це більше 30 правозахисних організацій) сказав: «Наша офіційна позиція однозначна: ми повністю підтримуємо всі зауваження до Закону і виступаємо проти його підписання Президентом. До того ж автору даного законопроекту Українська Гельсінська Спілка присудила нагороду за найгрубіше порушення прав людини».

Позиція автора законопроекту народного депутата Василя Грицака, який зрештою погодився із «деякими» зауваженнями експертів, була агресивною. Під час свого виступу він, зокрема, заявив про некомпетентність та непрофесійність учасників круглого столу в цьому питанні, порадивши всім спершу «навчитися будувати собачі будки», для чого він був готовий виділити кошти зі своєї депутатської зарплати на придбання дощок. Однак принциповим було те, що Василь Грицак з впевненістю стверджував, що Президент вже підписав Закон

P.S. 19 листопада стало відомо, що глава держави ветував цей Закон. Однак Адміністрація Президента датувала цей документ 30 жовтня. За одну ніч пан Грицак та його команда підготувалися до повторного розгляду закону, і 20 листопада Верховна Рада повторно проголосувала за цей Закон вже з тими поправками, які запропонував Президент (які не враховують зауваження експертів, представників інститутів громадянського суспільства). Громадськими радами було підготовлено ще одне звернення до Президента України щодо ветування Закону.

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________