Останнім часом практикуючих юристів, а також пересічних українців дивує й обурює ставлення судової системи до захисту прав громадян. Час від часу в різних куточках України різні групи населення – чорнобильці, афганці, пенсіонери, діти війни – проводять громадські протести та висловлюють обурення політикою держави з виплати коштів за рішеннями судів і взагалі прийняттям вказаних рішень.

Доволі складна ситуація і з захистом прав платників податків в адміністративних судах. Нас здивувала статистика Державної податкової служби України щодо кількості справ, які виграли податкові органи, а саме відповідно до повідомлення інформаційного агентства «Уніан» від 28 серпня 2012 р. податкові органи виграють дев’ять із десяти справ.

У зв’язку з чим постало питання, чи професійні юристи працюють у податкових органах, чи правильно та обґрунтовано складають акти перевірок та інші документи ревізори. А може, всі платники податків – негідники і тільки й думають, як поцупити кошти з бюджету? Коли читаєш такі заяви ДПСУ, виникає думка: навіщо судитися з державою, якщо вона завжди перемагає? Крім того, податкові консультанти здебільшого радять вирішувати питання на місці, не доводячи справу до суду, адже там перспектив начебто майже немає.

Утім, якби судитися з державою не мало сенсу, то багатьом адвокатам взагалі необхідно було б змінити напрям практики. Але водночас слід визнати, що судитися з державними органами стало важче.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративні суди розглядають усі справи, пов’язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, адміністративні суди розглядають спори, пов’язані з публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб’єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді, – спори про правовідносини, пов’язані з виборчим процесом та референдумом.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Вищого адміністративного суду України (www.vasu.gov.ua), пріоритетом адміністративної юстиції є захист прав громадянина, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в країні. Слід зазначити, що цей пріоритет адміністративної юстиції, проголошений ВАСУ, видається жартом. Проаналізуємо статистику.

Cтатистика – вперта річ

Відповідно до інформації, озвученої головою ВАСУ Ігорем Темкіжевим на Пленумі ВАСУ 16 березня 2012 р., у 2011 р. окружними адміністративними судами було розглянуто 241 тис. справ. Окружними адміністративними судами задоволено позовні вимоги у 72% справ. Тобто в переважній більшості справ судами було визнано обґрунтованість звернень громадян і юридичних осіб до суду. У зв’язку із цим дивує, що юристи податкових органів у січні-липні 2012 р. виграли у 92% судових справ, а саме 42,5 тис. справ на загальну суму 26,6 млрд грн.

Як зазначив голова ВАСУ, найчастіше рішення про скасування судових рішень ВАСУ у 2011 р. ухвалювалися Верховним Судом України у справах про реалізацію податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів та обов’язкових платежів, та у справах про реалізацію публічної політики у сферах зайнятості населення та соціального захисту громадян. Наприклад, з 94 584 рішень, прийнятих господарськими судами у 2011 р., 74 145 було про задоволення позову, тобто судами задоволено позовні вимоги у 78,39% справ.

Сьогодні кардинально змінилася судова практика у справах, що стосуються розгляду так званих соціальних позовів, тобто позовів про виплату пільг і компенсацій дітям війни, чорнобильцям, пенсіонерам, багатодітним сім’ям тощо. Спрямованість судової практики в бік захисту державних інтересів від стягнення коштів з Державного бюджету України очевидна навіть тим, хто не має юридичної освіти, проте має досвід боротьби за свої законні права та інтереси в судах України. Тому значна кількість співвітчизників останнім часом зневірилась у справедливості судової системи.

Це підтверджується тим, що в першому півріччі 2012 р. до місцевих адміністративних судів надійшло близько 428 тис. справ: позовних заяв, заяв, подань і клопотань. Зазначений показник у п’ять разів менше, ніж у першому півріччі 2011 р. (згідно з матеріалами Пленуму ВАСУ від 14.09.2012 р.).

Теорія виникнення адміністративної юрисдикції

У наукових колах обговорюється теза, згідно з якою судова система має стояти на захисті інтересів усіх громадян, приймаючи рішення про стягнення коштів із бюджету. З огляду на це необхідно проаналізувати теорію виникнення адміністративної юрисдикції, щоб зрозуміти її основну мету та ступінь досягнення останньої в українській судовій системі.

Виникнення й розвиток інституту адміністративної юстиції значною мірою пов'язані з втіленням у життя теорії поділу влади. Завдяки цьому постійно зростала роль судової влади під час розгляду правових суперечок між адміністрацією та громадянами, а самі чиновники переставали бути суддями у своїх справах.

Зараз у багатьох країнах світу (Німеччина, Франція, Швеція тощо) інститут адміністративної юстиції одержав законодавче закріплення. Закордонний досвід функціонування цього важливого юридичного інституту дозволяє виокремити два його основні види: здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності загальними судами та здійснення такої діяльності спеціальними адміністративними судами.

Основна риса адміністративної юстиції проявляється в її організаційному відокремленні від органів і структур, які виконують виконавчі функції.

Адміністративна юстиція – це встановлений законом порядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, які виникають в області державного управління між громадянами або юридичними особами з одного боку і органами державного управління (посадовими особами) з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створюваними для вирішення правових суперечок судами.

У світовому досвіді адміністративна юстиція становить один із засобів обмеження виконавчої влади, а адміністративні суди є засобом реалізації принципу поділу влади, додатковим механізмом захисту суб'єктивних прав і свобод громадян.

Забезпечення гарантій суб’єктивних прав громадян у відносинах з адміністративними органами є обов’язком правової держави, що обумовлює необхідність функціонування в Україні незалежної адміністративної юстиції, яка, з одного боку, захищала б суб’єктивні права громадян, а з іншого – за допомогою судової практики забезпечувала б законність діяльності органів державної влади і таким чином сприяла б зміцненню правопорядку в державі. Отже, запровадження адміністративного судочинства зумовлене правовою природою публічно-правових спорів, у яких громадянину протистоїть потужний адміністративний апарат.

Вирішити питання, чи відповідає діюча в Україні адміністративна юстиція демократичним принципам і чи спрямована вона на виконання завдань, задекларованих у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, кожен має самостійно, але наявність недоліків у побудованої системи очевидна.

Отже, в Україні так і не склалася система надійного захисту судами як приватних, так і публічних інтересів, а з прийняттям КАСУ і утворенням системи адміністративних судів захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин не став забезпечуватись на вищому рівні.

Роман ТИТИКАЛО
науковий радник АК «Правочин», адвокат, к.ю.н.,
виконавчий директор ГО «Спілка захисту прав підприємців»