Всі рубрики


Верховний Суд святкує 90-річчя.

 

15 лютого ц.р. у Верховному Суді України (Кловський палац) відбулася міжнародна науково-практична конференція «Україна і демократичне суспільство: витоки та перспективи», присвячена 90-річчю утворення найвищого судового органу країни в системі судів загальної юрисдикції.


Захід організовано ВСУ за підтримки Німецького фонду міжнародного правового співробітництва та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). У роботі міжнародної науково-практичної конференції взяли участь судді ВСУ, вищих спеціалізованих та апеляційних судів, представники зарубіжних судових установ та міжнародних організацій, народні депутати України, урядовці, провідні юристи-практики, науковці. Відкрив роботу заходу голова ВСУ Петро Пилипчук.

Учасникам зібрання побажали плідної роботи та подальшої співпраці з ВСУ голова Конституційного суду Анатолій Головін, заступник Генерального прокурора Юрій Дьомін, голова підкомітету з питань судоустрою та статусу суддів Комітету ВРУ з питань правосуддя Дмитро Шпенов, перший заступник міністра юстиції Інна Ємельянова, голова Вищого адміністративного суду Ігор Темкіжев, голова Вищого господарського суду Віктор Татьков, в.о. голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Станіслав Міщенко, керівник Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини Богдан Крикливенко, суддя ВСУ, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін, голова Верховного Суду Азербайджанської Республіки Раміз Рзаєв, голова Верховного Суду Грузії Константін Кублашвілі, Посол, Представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Владімір Рістовські, Посол, Координатор проектів ОБСЄ в Україні Мадіна Джарбусинова, заступник директора Німецького фонду міжнародного правового співробітництва д-р Штефан Хюльсхьорстер та керівник проекту Агентства США з міжнародного розвитку «Справедливе правосуддя» Девід Вон.
Перше робоче засідання конференції було присвячене історичній місії ВСУ. Засідання провели голови Суду в різні часи незалежної України. Модератором був нинішній голова Петро Пилипчук, доповідачами – голова ВСУ в 1994–2002 рр. Віталій Бойко, голова ВСУ у 2002–2006 рр. Василь Маляренко та голова ВСУ у 2006–2011 рр. Василь Онопенко. Голови ВСУ одностайну висловили думку про те, що конференція дала унікальну можливість пригадати минуле, пов’язане з діяльністю ВСУ, і, що дуже важливо, обмінятися думками про його майбутнє. Адже від майбутнього Суду значною мірою залежать перспективи всього вітчизняного правосуддя.
Становлення ВСУ та здійснення ним судочинства відбувалось у непростих умовах, зазначали доповідачі. Йому довелося функціонувати за різних політичних режимів, у різних державах, а його суддям – разом з усім суспільством витримати різного роду соціальні виклики. Показовим і промовистим є той факт, що більшість голів Верховного Суду довоєнного часу було репресовано, а деяких навіть розстріляно. Багато довелося пережити суддям Верховного Суду і в період незалежності України, зокрема в останні роки.

Так, Віталій Бойко зазначив, що зараз судова система України і найвищий судовий орган держави – ВСУ – переживають складний період: усе частіше наші співвітчизники сподіваються на поновлення своїх порушених прав не в судовій системі України, а в європейських структурах. Це свідчить про падіння рівня довіри до вітчизняного правосуддя, і одна з причин такої ситуації – суттєве звуження функцій ВСУ, його впливу на діяльність українських судів. Традиційно, нагадав Віталій Бойко, в державі існували форми впливу вищого судового органу на практику правозастосування. Відбувалося це через постанови Пленуму ВСУ, які віддзеркалювали судову практику застосування чинного законодавства і давали відповідні роз’яснення рекомендаційного характеру. Ця функція ВСУ мала важливе значення для однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Очевидно, що ці повноваження ВСУ слід зберегти й надалі, зазначив екс-голова Суду. Виступаючий висловив упевненість, що в українському суспільстві визріє належна оцінка ролі Верховного Суду – як найвищого судового органу, покликаного забезпечувати законність у діяльності судів загальної юрисдикції, і чинне законодавство щодо функцій ВСУ буде суттєво змінено.

У своїй доповіді Василь Маляренко зауважив, що майже половину життя віддав судовій системі, а Верховному Суду – 27 років. Тоді, коли тільки був обраний до найвищого судового органу країни, пригадав Василь Тимофійович, суддями працювало багато фронтовиків, суворих і вимогливих професіоналів. Це були покалічені на фронтах Великої Вітчизняної війни люди, але високі духом державники: Олександр Якименко, Василь Ярославський, Федір Белах, Петро Дятлов, Микита Антонов, Михайло Верещага, Євген Коваленко, Володимир Загороднюк, Віталій Урізченко... Велика шана всім, хто творив історію найвищого судового органу країни упродовж 90-х років, сказав екс-голова ВСУ.

Василь Маляренко переконаний, що ВСУ має бути моральним і інтелектуальним авторитетом у судовій системі, генератором ідей, захисником судової системи, її представником в інших структурах влади. До нього мають дослухатися, його мають поважати, його рішеннями – керуватися. Василь Маляренко повідомив присутнім, що в рамках роботи Конституційної асамблеї, створеної Президентом України, Комісія з питань правосуддя, яку він очолює, підготувала концептуальні засади змін правових норм, яких потребує Конституція. Ці зміни вимагають комплексного й системного підходу, а основні їх положення зводяться до необхідності виведення судової системи України на рівень європейських стандартів, підкреслив Василь Маляренко.

Верховний Суд – це не просто судовий орган, не лише окрема ланка в судовій системі, наголосив Василь Онопенко. Роль ВСУ не обмежується винятковою прерогативою у прийнятті остаточних судових рішень на національному рівні, виробленням правових позицій у певних судових спорах, спрямуванням судової практики та забезпеченням її єдності. Суспільне і правове значення найвищого судового органу в країні набагато вагоміше та істотніше, переконаний Василь Онопенко. 

Світовий досвід говорить про тем, що верховні суди відіграють ключову роль у національних загальносуспільних процесах. Відбувається це через реалізацію ними свого особливого (найвищого) правового статусу при здійсненні правосуддя. Якщо говорити про історичну місію ВСУ, то слід зазначити, що йому довелось ухвалити чимало суспільно значимих і навіть доленосних для України рішень. Хоча, безперечно, цю місію він виконував повсякдень шляхом здійснення конституційної функції – розгляду справ усіх категорій як суд останньої інстанції.

На думку Василя Онопенка, для відновлення повноцінного процесуального статусу ВСУ навіть не потрібно проводити конституційну реформу. Оскільки конституційний статус ВСУ було нівельовано без внесення жодних змін до Конституції, то й відновлення цього статусу не потребує жодних змін до Основного Закону. Потрібно лише повною мірою виконати вимогу ст. 125 Конституції, яка передбачає, що ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, констатував Василь Онопенко.

Друге робоче засідання, присвячене сучасному стану Верховного Суду як інституту демократичного суспільства та перспективам його вдосконалення, вів суддя Європейського суду з прав людини від України у відставці Володимир Буткевич.

Основну доповідь на засіданні виголосив перший заступник голови ВСУ, голова Ради суддів України Ярослав Романюк. Необхідність удосконалення правового статусу ВСУ сьогодні не викликає сумнівів ні в суб’єктів права законодавчої ініціативи, ні у представників професійних кіл, зазначив доповідач. Предметом дискусії є лише конкретний обсяг повноважень, необхідних і достатніх для виконання його державної функції. Ярослав Романюк підкреслив, що якість здійснення судочинства, а отже, і авторитет усієї судової системи України визначаються правильним і однаковим застосуванням судами законодавства. Отже, функції ВСУ крім здійснення правосуддя мають забезпечувати ефективність національної правової системи та дію принципу верховенства права.

У зв’язку із цим потрібно, переконаний Ярослав Романюк, законодавчо встановити право ВСУ ухвалювати нове судове рішення, одночасно передбачивши право скасовувати судове рішення судів першої або апеляційної інстанцій, залишати в силі помилково скасовані судові рішення зазначених судів, а також направляти справу на новий судовий розгляд у разі необхідності з’ясувати фактичні обставини справи, здійснити оцінку чи переоцінку доказів. На завершення виступу Ярослав Романюк висловив думку, що робота з відновлення зазначених та інших повноважень ВСУ має бути активізована для його повноцінної діяльності як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції.

Голова Консультативної ради європейських суддів (CCJE) Герхард Рейсснер наголосив на тому, що Верховний Суд будь-якої країни є не лише найвищим судовим органом, але й такою інституцією, на якій лежить велика відповідальність за розвиток судових реформ у країні. Крім того, зазначив доповідач, через значну розгалуженість судів виникають різні точки зору щодо розгляду однієї справи, що значно ускладнює судовий процес. Водночас, враховуючи, що верховенство права є основоположним у демократичному суспільстві, забезпечення його дотримання має бути першочерговим, сказав Герхард Рейсснер.

На думку заступника голови Верховного Суду Російської Федерації Анатолія Толкаченка, судова система не може не розвиватися і не вдосконалюватися. Одним з аспектів такого розвитку доповідач назвав публічну гласність судів і суддів, яка, зрозуміло, має свої межі, зокрема невтручання в особисте життя суддів і непосягання на їхню недоторканність. Анатолій Толкаченко також наголосив, що, доки суд у суспільстві сприйматимуть як «швидку допомогу», яка у всьому винна, судова влада під гнітом цього комплексу вини не зможе працювати на повну силу.

Із доповіддю «Правова безпека та єдність судової практики в правовій державі» виступив головуючий суддя 6-го Сенату у цивільних справах Федеральної судової палати Федерального Верховного Суду ФРН Грегор Гальке. Основну частину виступу він присвятив аналізу діяльності судової системи власної країни, наголосивши, що безпека та єдність судочинства є найголовнішими принципами якісної роботи судової системи.

Суддя Федерального окружного суду, округ Невада, США, Філ М. Про розповів про історію становлення судочинства в Америці, про його тісний зв'язок із конституційними засадами в державі. Уряд – не хазяїн, а слуга власного народу, пригадав суддя із США слова творців американської Конституції. Спираючись на цю думку, він зазначив позитивні зміни в реформуванні української судової системи за останні роки.

Заступник голови ВСУ, секретар Судової палати у господарських справах Валентин Барбара наголосив на необхідності повернення повноважень ВСУ, пов’язаних із порушенням норм процесуального права судами нижчого рівня при розгляді справ. Він підкреслив, що конституційне визначення ВСУ є основним для розуміння змісту його діяльності та рішень, а його правові позиції є керівними. Доповідач звернув увагу на те, що законодавець суттєво звузив обсяг повноважень Верховного Суду. Зокрема, сьогодні найвищий судовий орган країни не може виправляти помилки місцевих судів загальної юрисдикції та апеляційних судів. Якщо ж такі справи не доходять до Вищого господарського суду, то вони залишаються і поза увагою Верховного Суду. До того ж, наголосив доповідач, відповідно до чинного законодавства ВСУ позбавлено можливості узагальнювати судову практику та приймати відповідні постанови Пленуму. Водночас в умовах суцільної спеціалізації має бути єдиний центр, який забезпечував би у державі принцип верховенства права. Таким центром, переконаний Валентин Барбара, має стати ВСУ. Однією з переваг доповідач назвав те, що ВСУ надано право перевіряти ухвали вищих спеціалізованих судів про допуск чи відмову в розгляді справи, що дозволяє повніше забезпечувати дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Без з’ясування ролі ВСУ в національному судовому процесі навряд чи можна реально просунутися в реформуванні судової системи України, зазначив у своєму виступі завідувач кафедри державно-правових наук НУ «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного суду України у відставці Микола Козюбра. На його думку, Україні слід повернутися до триланкової системи судів, надавши Верховному Суду статус касаційної інстанції. На це, зауважив виступаючий, звертала увагу й Венеціанська комісія. Адже подібна система успішно функціонує в низці європейських країн, зокрема в Польщі, і проблем зі спеціалізацією в судах не виникає, підкреслив пан Козюбра. Науковець також висловився за те, що вкрай необхідна участь Верховного Суду в розгляді справ, що стосуються дій чи бездіяльності Верховної Ради, Кабінету міністрів, Вищої ради юстиції. Адже наразі такі справи розглядає як перша й остання інстанція Вищий адміністративний суд, і його рішення оскарженню не підлягають. Така практика, зазначив Микола Козюбра, не відповідає європейським стандартам, відповідно до яких судочинство має бути щонайменше двоінстанційним. Доповідач також порушив питання про допуск справ до розгляду у ВСУ, зауваживши, що чинна процедура – шляхом отримання дозволу вищих спеціалізованих судів – суперечить принципу верховенства права, а отже, потребує коригування.

Заступник голови ВАСУ Михайло Цуркан погодився з тим, що Верховний Суд має бути ключовим елементом судової системи, а рішення законодавця щодо скасування права ВСУ вивчати й аналізувати судову практику було помилковим. Загалом, на думку пана Цуркана, має бути тіснішою та конструктивнішою взаємодія влад в Україні, особливо враховуючи те, що ВСУ не наділено правом законодавчої ініціативи. Так само плідною має бути комунікація і всередині судової системи, зокрема між вищими спеціалізованими судами і Верховним Судом, вважає доповідач. Водночас, зауважив він, про повернення до триланкової системи судів в Україні говорити зарано.

На думку судді Апеляційного суду Запорізької області Ольги Булейко, вітчизняна судова система потребує запровадження додаткових засобів забезпечення її узгодженого функціонування шляхом досягнення єдності судової практики. У контексті досягнення цієї мети нагальною потребою є розширення повноважень ВСУ щодо надання роз’яснень у постановах Пленуму ВСУ. Адже, нагадала доповідач, положення ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо повноважень пленумів вищих спеціалізованих судів України зумовлюють формування кількох відокремлених різновидів судової практики, у кожному з яких по-різному інтерпретуються і застосовуються одні й ті самі положення законів. Конкретне судове рішення Верховного Суду встановлює законність та справедливість у конкретній справі, а правові позиції, викладені в постановах Пленуму, використовуються суддями загальних судів при розгляді чисельних справ у складних, суперечливих випадках правозастосування.

Голова Верховного Суду Республіки Казахстан Бектас Бекназаров не зміг приїхати до України, тож надіслав на адресу голови ВСУ вітальне слово, в якому привітав суддів і працівників апарату з 90-річним ювілеєм та відзначив позитивні зміни в українському судочинстві, зокрема, прийняття нового Кримінального процесуального кодексу, що суттєво спрощує національний кримінальний процес і максимально наближує українську правоохоронну систему до європейських стандартів роботи. Голова Верховного Суду Республіки Казахстан принагідно зауважив, що у їхній країні також відбувається реформування кримінального законодавства, спрямоване на спрощення кримінального процесу з метою максимального скорочення термінів від моменту скоєння злочину до винесення судового рішення.

За фрагментарності законодавства та наявності безлічі колізій, підкреслила Ольга Булейко, постанови Пленуму Верховного Суду є єдиним орієнтиром для суддів загальних судів, особливо для судів першої інстанції, які розглядають справи по суті та найбільше потребують кваліфікованої допомоги. Тож основним завданням вищих судових установ загалом і ВСУ зокрема має стати забезпечення судів нижчих інстанцій необхідним інструментарієм для здійснення ними якісного правосуддя, правильного застосування чинного законодавства й уникнення судових помилок.

На завершення конференції Петро Пилипчук подякував учасникам зібрання за змістовні доповіді, участь в обговоренні нагальних питань, що стосуються судоустрою, ролі та місця верховних судів у демократичному суспільстві. Голова ВСУ наголосив: оскільки в Україні триває судова реформа, було важливо почути думки колег-іноземців, їхні зауваження та пропозиції, адже прогресивний міжнародний досвід має бути врахований у діяльності української судової системи. Цей досвід, зокрема, свідчить, що роль верховних судів, які очолюють національні судові системи, має полягати у винятковій прерогативі прийняття остаточних судових рішень, виробленні правових позицій щодо застосування норм права та забезпеченні єдності судової практики. Петро Пилипчук висловив сподівання, що в Україні вдасться сконсолідувати зусилля всіх трьох влад і громадськості задля того, щоб українці на національному рівні отримували надійний захист своїх прав, а не шукали справедливості в Європейському суді з прав людини.


За інформацією прес-служби Верховного Суду України

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-12 | 30 червня
Тема тижня:
Трудове право
Тема тижня
  • Звільняти не можна залишити
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

     

______________________________