Приймаючи спадщину після смерті родича, кожна людина повинна бути готовою до того, що у спадок їй може дістатися не лише квартира чи машина, але й боргові зобов’язання померлого. Можливість спадкування боргу прямо передбачена спадковим законодавством, а саме ст. 1218 Цивільного кодексу України. Право та порядок пред’явлення вимог кредитора до спадкоємця регулюються ст. 1281 ЦКУ, а кореспондуючий обов’язок спадкоємця задовольнити такі вимоги – ст. 1282 ЦКУ.

Незважаючи на детальне врегулювання спадкових відносин, існують прогалини в питаннях визначення обсягу боргу спадкодавця, за яким спадкоємці притягуються до відповідальності, покладених на них несприятливих наслідків, а також порядку і черговості задоволення правонаступниками вимог кредиторів спадкодавця. Необхідність заповнення цих прогалин у законі очевидна, адже цілком можливі ситуації, за яких коштів на оплату всіх боргів спадкодавця буде недостатньо.

Однією з причин такої невизначеності є те, що ЦКУ не зобов'язує учасників спадкових правовідносин з’ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкоємець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов’язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати.

Водночас склалася така практика: якщо кредитори пред'являють свої вимоги до спадкоємців у різний час, спадкоємці мають право задовольняти їх добровільно за фактом пред'явлення вимоги і в межах вартості спадкового майна. У цьому разі вимоги одних кредиторів можуть бути задоволені повністю, других – частково, а третім у цьому взагалі буде відмовлено.

Отже, якщо єдиний спадкоємець прийняв у спадщину житлову нерухомість разом із борговими зобов’язаннями перед кількома кредиторами, на практиці можуть виникнути труднощі, пов’язані з бажанням кредиторів задовольнити свої вимоги в повному обсязі та інтересом спадкоємця не задовольняти жодних вимог шляхом реалізації нерухомості. Така позиція спадкоємця є доцільною, коли у спадок дістаються кілька об’єктів нерухомості та кредит. У цьому разі довелося б відмовитися від усієї нерухомості, щоб не успадкувати борги, що вкрай невигідно спадкоємцю.

Якщо вартість успадкованого майна менше, ніж сума боргу, то кредиторам доведеться задовольнитися частковим погашенням боргових зобов'язань, що дорівнюють вартості успадкованого майна. Вимагати від спадкоємця повного внесення грошових коштів за рахунок його особистого майна кредитори не мають права.

Таким чином, захищаючи інтереси правонаступника, який прийняв у спадщину нерухомість і боргові зобов’язання за кредитними договорами, які він бажає виконати належним чином, важливо обрати правову позицію, яка мінімізувала б потенційні ризики втрати об’єкта нерухомості та дозволила б зменшити загальну суму боргового зобов’язання.

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 1281 ЦКУ, якщо за життя спадкодавця спадкоємець знав про його борги, на такого спадкоємця за законом покладається обов’язок повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини. Однак законодавством не встановлена відповідальність спадкоємця за невиконання цього обов’язку. У разі його невиконання згідно з ч. 3 ст. 1281 ЦКУ кредитори мають право пред’явити до спадкоємця вимогу про погашення боргу протягом року з моменту настання строку вимоги.

Якщо кредитор дізнався або міг дізнатися про прийняття спадщини, він незалежно від настання строку вимоги має право пред’явити вимогу до спадкоємця, який прийняв спадщину, у шестимісячний строк (ч. 2 ст. 1281 ЦКУ). Наприклад, якщо спадкоємець надіслав кредитору повідомлення про прийняття спадщини з відміткою про вручення, а кредитор, хоч і прийняв повідомлення, не ознайомився з ним. У цьому разі відмітка про вручення буде належним доказом того, що кредитор міг дізнатися про відкриття спадщини, а строк вимоги кредитора буде відраховуватись від дня вручення йому зазначеного повідомлення.

Ще один приклад – коли строк вимоги за кредитним договором настав, але кредитор не звернувся до боржника вчасно, маючи можливість зв’язатися з ним. У цьому разі моментом, коли кредитор міг дізнатися про смерть боржника та відкриття або прийняття спадщини, вважатиметься день, коли у кредитора настало право вимоги. Якщо кредитор пропустив строк вимоги, передбачений частинами 2 і 3 ст. 1281 ЦКУ, він втрачає право вимоги.
Вартий уваги і п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р. №5, відповідно до якого «…спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями». Це роз’яснення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 1 ст. 1282 ЦКУ. При цьому слід враховувати, що згідно з положенням ч. 2 ст. 1231 ЦКУ до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню) за умови, що: 1) судом було прийнято рішення з призначенням певної суми до виплати кредитору; 2) боржник (спадкодавець) не виконав такого рішення суду.

Тому слід ретельно перевірити, чи мало місце пред’явлення кредиторами вимог до спадкодавця щодо погашення боргу за його життя, чи були додатково нараховані до суми боргу відсотки та чи було рішення суду про стягнення неустойки зі спадкодавця за його життя.

Крім того, право вимоги кредиторів до спадкоємця та обов’язок спадкоємця задовольнити такі вимоги в межах прийнятої спадщини не встановлюють солідарність зобов’язання. Кожен кредитор виступає окремо, і задоволення спадкоємцем вимог одного з них у повному обсязі за рахунок прийнятого у спадщину майна фактично може позбавити інших кредиторів можливості задовольнити свої вимоги.

Слід звернути увагу на питання про можливість альтернативного задоволення вимог кредиторів, коли фактично спадщина прийнята, але свідоцтво про право на нерухоме майно ще не оформлене (ч. 1 ст. 1297 ЦКУ). Судова практика ще не встановила можливість стягнення зі спадкоємців еквівалента вартості успадкованого майна. Так, Лутугінський районний суд Луганської області рішенням у справі №2-104/2010 відмовив у задоволенні позову «Про задоволення вимог кредитора за рахунок спадкового майна», поданого ПАТ «ОТП Банк» до спадкоємця, посилаючись на те, що стягнення зі спадкоємців еквівалента вартості успадкованого майна не передбачене законодавством, а в натурі на момент подачі позову у спадкоємця успадкованого майна не було.

Якщо ж спадкоємець не бажає задовольняти вимогу кредитора шляхом реалізації успадкованого нерухомого майна, можна скористатися альтернативним способом – задовольнити таку вимогу в грошовому еквіваленті. Таке задоволення вимоги кредитора можна реалізувати шляхом:

• укладення з кредитором мирової угоди, за якою спадкоємець повертає кредитору суму боргу в грошовому еквіваленті, виходячи з оціночної вартості успадкованого нерухомого майна, що підтверджується висновком експертної установи;
• оформлення нотаріально завіреної заяви (про проведення розрахунку), а саме про те, що кредитор отримав від спадкоємця грошову суму, яка відповідає сумі позовних вимог у відповідній справі, визнає належне виконання спадкоємцем боргового зобов’язання та відмовляється від позову.

Але навіть задовольнивши в такий спосіб інтереси одного кредитора, спадкоємець не застрахований від того, що інші кредитори в майбутньому не звернуться до нього з вимогами про виконання кредитних зобов’язань. За такої ситуації основними інструментами захисту інтересів спадкоємця буде рішення суду, мирова угода, квитанція про перерахування суми боргу кредитору та висновок експертної установи щодо оціночної вартості нерухомості, прийнятої у спадщину. Якщо грошова сума, еквівалентна вартості прийнятого у спадщину нерухомого майна, була повністю перерахована кредитору для погашення суми боргу, то задоволення вимог інших кредиторів, керуючись ч. 1 ст. 1282 ЦКУ, буде неможливим. Якщо ж спадкоємець сплатив частину зазначеної грошової суми для повного погашення боргу перед кредитором, то наступні кредитори можуть пред’являти вимоги лише в межах вартості спадкового майна, яке залишилося.

Важливо пам’ятати, що кожна особа, приймаючи спадщину чи за законом, чи за заповітом, має право відмовитись від неї, щоб уникнути судової тяганини щодо задоволення вимог кредиторів. Але не завжди можна передбачити всі підводні камені, що криються за бажанням отримати у спадщину матеріальні цінності.

Світлана ТРОФИМЧУК
адвокат, партнер АО «С.Т. Партнерс»

Євген МУЗИЧЕНКО
помічник юриста, АО «С.Т. Партнерс»