Всі рубрики


Щодо обов’язкового членства в Національній асоціації адвокатів України.

5 липня 2012 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI. Численні новели цього документа привернули увагу правників своїми протиріччями і системним наступом на права адвокатів. Розглянемо проблеми, пов’язані з обов'язковим членством в НААУ, крізь призму міжнародних зобов'язань України, рішень Європейського суду з прав людини, Конституції, Цивільного кодексу України та Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Положення ст. 45 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначають таке:

1. Національна асоціація адвокатів України (далі – НААУ) є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

2. Національна асоціація адвокатів України:

1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;

2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;

3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України;

4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;

5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

3. НААУ є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

4. НААУ утворюється з’їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.

5. Статут НААУ затверджується З’їздом адвокатів України та є її установчим документом.

6. З моменту державної реєстрації НААУ її членами стають усі особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами НААУ з моменту складення присяги адвоката України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР) кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

У ст. 20 Загальної декларації прав людини, прийнятої резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р., стверджується:

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.


Практика ЄСПЛ

На жаль, практика ЄСПЛ дуже суперечлива. У Рішенні ЄСПЛ у справі «Ле Конт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) і Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії» (Постанова ЄСПЛ від 23.06.1981 р., скарги №6878/75, 7238/75) сказано: «Суд констатує, по-перше, що Орден лікарів Бельгії – це інститут публічного права. Він інтегрований у державні структури, і в більшості з його органів є судді, призначувані королем. Орден представляє суспільний інтерес, тобто охорону здоров'я людей, забезпечуючи відповідно до законодавства публічний контроль за професійною діяльністю лікарів. У рамках цієї компетенції Орден має визначити структуру і членство в ньому. Для здійснення завдань, які бельгійська держава поставила перед ним, він користується відповідно до закону дуже широкими правами, у тому числі адміністративними та дисциплінарними, і використовує у зв'язку з цим процедури, властиві публічній владі. 

Враховуючи сказане, Орден не може бути визнаний асоціацією в сенсі ст. 11. Крім того, створення Ордена бельгійською державою не є перешкодою для лікарів створювати професійні асоціації та вступати до них, в іншому разі ст. 11 була б порушена. Тоталітарні режими вдавалися і вдаються до створення деяких особливих і закритих організацій, примусово заганяючи в них осіб за професіональними ознаками і підміняючи традиційні професійні асоціації та профспілки. Автори Конвенції мали на увазі саме ці зловживання і запобігли їм».

У Рішенні ЄСПЛ у справі «Касадо Кока (Casado Coca) проти Іспанії» (Постанова ЄСПЛ від 24.02.1994 р.) сказано: «Суд, так само як заявник і Комісія, зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону 1974 р. про професійні об'єднання вони є корпораціями публічного права. Що стосується колегій адвокатів, ця особливість правового статусу посилюється їхньою метою служити суспільному інтересу шляхом надання вільної і належної правової допомоги в поєднанні з державним контролем за здійсненням юридичної практики і дотриманням норм професійної етики».

Доцільно звернути увагу на практику ЄСПЛ, який у Рішенні від 29.04.1999 р. у справі «Шассанью та інші проти Франції» визнав порушенням ст. 11 Європейської конвенції з прав людини законодавче зобов’язання особи приєднатися до асоціації всупереч її бажанню. Судом у цій справі встановлено, що було допущено втручання у «негативне» право на вступ до асоціації, тобто право не входити до об'єднання всупереч власній волі. Суд також визнав порушенням відсутність у членів асоціації жодного реального шансу на припинення членства в цій асоціації.


Конституція гарантує

То чи є НААУ юридичною особою публічного права? Конституція України гарантує таке:

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 36. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституція України жодним чином не визначає юридичних осіб публічного права, до яких можна віднести НААУ. Законодавчою базою для юридичних осіб публічного та приватного права є Цивільний Кодекс України. Статтею 81 ЦКУ визначено, зокрема, таке:

1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

2. Юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

Поділ юридичних осіб на юридичних осіб публічного і приватного права проведений тільки за одним критерієм – порядком їх створення. Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом), а публічні – на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Можна виокремити дві основоположні ознаки юридичних осіб публічного права: це реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією України та законодавчими актами, та їх створення на підставі розпорядчого акта. Враховуючи можливість участі юридичних осіб публічного права в цивільних правовідносинах, до цих ознак можна додати ще одну, яка характеризує їх як учасників цивільних правовідносин. Її суть полягає у покладенні на державу, АРК, органи місцевого самоврядування цивільної відповідальності за юридичних осіб публічного права.

Приписи ст. 167 ЦКУ говорять:

1. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Що стосується НААУ, така організація згадується тільки в Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», але без прямої вказівки на її статус як юридичної особи публічного права.

Аналіз правових норм ст. 81 та 167 ЦКУ свідчить, що НААУ не відповідає вимогам, які пред'являють до юридичних осіб публічного права, оскільки не створена державою шляхом видання розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. Виходить, що НААУ є звичайною громадською організацією, на яку поширюються вимоги, викладені у ст. 22, 36 і 43 Конституції, ст. 20 Загальної декларація прав людини, прийнятої резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 р. (ратифікована Україною в 1978 р.), та ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифікована Україною в 1997 р.).

Слід зазначити, що і Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, і Конституція України вказують на те, що будь-яке об’єднання громадян ґрунтується на добровільності вступу, і це є головним.

Згідно із Загальною декларацією прав людини 1948 р. ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації (ч. 2 ст. 20). Саме про «право на свободу» (а не обов’язок) об’єднання з іншими особами для захисту своїх інтересів ідеться у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р. Відповідно до пп. 23 і 24 Основних положень про роль адвокатів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинам 1 серпня 1990 р., «адвокати, як і інші громадяни, мають право на вільне об'єднання в асоціації та організації. Зокрема, вони мають право створювати місцеві, національні і міжнародні організації та відвідувати їх збори без побоювання обмеження професійної діяльності з причин їхніх законних дій або членства в організації, дозволеній законом».

Те, що НААУ є саме об’єднанням громадян, вбачається зі змісту ч. 1 ст. 45 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої НААУ об’єднує всіх адвокатів України.

Стаття 45 Закону у порушення ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 36 Конституції заперечує свободу вступу до об’єднання громадян – НААУ – та встановлює примусовий вступ всіх адвокатів України до НААУ.

Наявність в особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є формою волевиявлення щодо вступу до об’єднання громадян – НААУ, тим більше що значна частина адвокатів отримала таке свідоцтво ще до набрання чинності Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Стаття 45 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо порушує законні права адвокатів щодо вступу до будь-яких об’єднань України, які передбачені ст. 36 Конституції та ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Стаття 8 Конституції встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Виходячи з викладеного є всі підстави вважати примусове членство НААУ незаконним, тому що:

1. НААУ не є юридичною особою публічного права, адже вона не була створена відповідно до вимог ст. 81 і 167 ЦКУ.

2. НААУ – звичайна громадська організація.

3. Стаття 45 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суперечить Конституції України, законам і міжнародним зобов'язанням України (Загальній декларації прав людини 1948 р. та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.).

4. Положення ст. 22, 36 та 43 Конституції, ст. 20 Загальної декларації прав людини, прийнятої резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р., пп. 23 і 24 Основних положень про роль адвокатів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН, та ст. 11 Конвенції про захист прав людини від 04.11.1950 р. мають відповідно до ст. 8 Конституції України вищу юридичну силу по відношенню до ст. 45 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».


Ігор БАЛОН
В. РАДЧЕНКО
Алла ПАВЛЮК

адвокат АО «Першостолична спілка адвокатів»

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________