Всі рубрики


Адвокатський запит: поза зоною доступу?

Майже 20 років адвокатська спільнота України вимагала в законодавця забезпечити гідне ставлення до адвокатського запиту, яке полягало б не лише у праві його надсилати, але й в обов'язку адресата надати відповідну інформацію. Адже інформація та документи, отримані в тому числі за допомогою запиту адвоката, формують доказову базу в конкретних справах.


Згідно з попереднім Законом «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. адвокати мали професійне право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, зокрема: запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їхньою згодою. При цьому на практиці адресати часто ігнорували адвокатські запити, адже відповідальності за це законодавство України не передбачало.
Новий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що набрав чинності 15 серпня 2012 ., мав вирішити цю проблему, приділивши значно більше уваги питанню про адвокатський запит. Але зрештою проблема лише поглибилась, хоча й було виокремлено статус цього документа, а також встановлено адміністративну відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне її надання, а також надання інформації, що не відповідає дійсності.

Адже сьогодні норми про реалізацію права на адвокатський запит діють за умови, що значно обмежує адвокатську діяльність у зборі доказів для захисту прав і законних інтересів клієнта. Так, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів із дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, які містять інформацію з обмеженим доступом.
Виникає запитання: які саме межі доступу до інформації та документів за запитом адвоката? Згідно із законами «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом буває:

  • конфіденційна (інформація про фізичну особу та інформація, доступ до якої обмежено фізичною чи юридичною особою);
  • службова (внутрішньовідомча службова кореспонденція, доповідні записки, рекомендації тощо);
  • таємна (інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі; інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю).

У законодавстві України немає чітких критеріїв, за якими фізична чи юридична особа може обмежити доступ до певної інформації та, відповідно, перетворити її на конфіденційну. Тому за бажанням адвокату можна обмежити доступ майже до будь-якої інформації. При цьому службова інформація часто є предметом доказування або має велике значення для вирішення справи, якщо адвокат надає клієнту правову допомогу. Неможливість отримати таку інформацію робить дії адвоката неефективними. Слід зазначити, що Спілка адвокатів України пропонувала профільному комітету парламенту обмежити адвокату доступ лише до таємної інформації, однак, на жаль, ця пропозиція не знайшла відображення у прийнятому Законі.

Проте українські адвокати не чекають швидкого виправлення ситуації законодавцем і не мають наміру відмовлятися від використання адвокатського запиту, необхідного для отримання інформації, навіть якщо формально вона перебуває поза зоною доступу. У цьому контексті слід звернути увагу на норму ч. 4 ст. 21 Закону «Про інформацію», згідно з якою до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені певні перелічені відомості. Враховуючи специфіку адвокатської діяльності, такою є інформація про факти порушення прав і свобод людини і громадянина, незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Тому вважаємо за доцільне адаптувати необхідну для справи інформацію до вказаного типу.

До того ж відповідно до ст. 29 зазначеного Закону інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка: свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на специфіку діяльності адвоката більшість справ можуть стосуватись як раз суспільно необхідної інформації, що має бути відображено та аргументовано в адвокатському запиті. Також слід реагувати на неправомірну відмову в наданні інформації за адвокатським запитом. Практика свідчить, що у скарзі до регіональної ради адвокатів треба наводити детальні та переконливі докази того, що витребувана інформація не належить до обмеженого доступу, навіть якщо адресати адвокатського запиту про це промовчали.


Марія ОСТРОВСЬКА
адвокат, член законопроектної комісії Спілки адвокатів України

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________