Обговоривши проект Закону України «Про нотаріат» у новій редакції, внесений на розгляд до Верховної Ради України народними депутатами Бережною І.Г. та Горіною І.А. (реєстраційний № 2627 від 22.03.2013 р.), Рада Нотаріальної палати України вважає за необхідне висловити точку зору професійної самоврядної організації нотаріусів щодо цього законопроекту, яка полягає в наступному.

1. Зазначений законопроект був розроблений кілька років тому і вже вносився на розгляд Верховної Ради України у 2008 р. (реєстраційний № 1286-1 від 23.01.2008 р.), але за рекомендацією Комітету ВРУ з питань правової політики від 19.06.2008 р. постановою ВРУ був повернутий авторам на доопрацювання.

Навіть на той час законопроект містив положення, проти яких виступала переважна більшість нотаріальної спільноти (зауваження до проекту були висловлені у листі Української нотаріальної палати на адресу голови Комітету ВРУ з питань правової політики від 10.04.2008 р. № 386/2).

На своєму засіданні 19.06.2008 р. Комітет ухвалив рішення про поступове та поетапне реформування нотаріату України. З того часу законодавство про нотаріат зазнало великих змін. На жаль, автори законопроекту не врахували та навіть не звернули уваги на те, що з метою завершення процесу реформування нотаріату України до Закону України «Про нотаріат» останніми роками було внесено низку змін і доповнень, які стали ключовими віхами у реалізації Концепції реформування органів нотаріату України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. № 3290/5.

Зокрема, у пояснювальній записці до законопроекту його автори визначають, що в Україні має бути єдиний нотаріат без поділу на державних і приватних нотаріусів відповідно до нових правових, економічних, соціальних і політичних умов (не розкриваючи, в чому саме полягають ці умови), а якісь «непорозуміння у державному регулюванні діяльності приватних нотаріусів призвели до суттєвих проблем у роботі державних нотаріальних контор, різкого зростання кількості скарг громадян, створення ситуацій для корупції та інших негативних явищ».

Зазначені висновки не відповідають дійсності і не базуються на нормах чинного законодавства, що регулює діяльність нотаріату.

Законом від 01.10.2008 р. № 1054-VI до Закону «Про нотаріат» були внесені зміни, що стали так званою «малою реформою» нотаріату: було ліквідовано головну різницю між державними і приватними нотаріусами – вони зрівняні у повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій. Цей виважений і важливий крок дав змогу зняти перевантаженість і напругу в роботі держнотконтор по оформленню спадкових прав громадян, оптимізувати кількість держнотконтор, чисельність нотаріусів і допоміжного персоналу в них та ліквідувати підстави для значної кількості скарг громадян, пов’язаних із зазначеними обставинами.

Таким чином, нотаріат України на сьогодні є єдиним, нотаріуси мають однакові права і обов’язки, гарантії діяльності, умови допуску до професії та контролю за їх роботою. Різниця між ними полягає лише у способі організації їх діяльності: державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету, а приватні нотаріуси працюють на умовах самофінансування. Крім того, передбачена законопроектом одночасна ліквідація державних нотаріальних контор, поза сумнівом, призведе до глибокої кризи та сплеску соціальної напруги серед державних нотаріусів, яких законопроект змушує перейти на приватну форму діяльності без будь-якої економічної підтримки і які не мають відповідних коштів на забезпечення такого переходу.

До того ж автори законопроекту, умисно чи ні, забули про проблему існування в державних нотаріальних конторах десятків тисяч незавершених спадкових справ, які не можуть бути закриті вольовим рішенням чи законом.

Надзвичайно важливим є і той факт, що в України існують категорії соціально малозабезпеченого населення, які потребують економічної підтримки з боку держави, в тому числі пов’язаної з наданням певних пільг з оплати вчинюваних нотаріальних дій, а такі пільги надаються державними нотаріусами.
Саме тому перехід усіх нотаріусів на приватну форму діяльності має відбуватись поступово, виважено, з урахуванням усіх вищезазначених факторів, а не різко, одноразово, як це передбачено законопроектом.
2. Проект закону пропонує повернутись до питання встановлення квот на посади нотаріусів та граничної кількості нотаріусів у округах. Ця пропозиція вже давно втратила свою актуальність і, безумовно, є кроком назад. Автори проекту не зважили на те, що впровадження таких квот порушує право громадян на вільний вибір професії, встановлене ст. 43 Конституції України. Крім того, не слід забувати про хвилю звинувачень у корупції при встановленні граничної чисельності нотаріусів у 1999-2009 рр.
Таким самим кроком назад є й повернення у законопроекті до питання про створення регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату при головних управліннях юстиції, анахронізмом – інститут стажистів нотаріусів, повністю провальним – питання створення кадрового резерву нотаріусів.

Підвищені кваліфікаційні вимоги до особи, яка має намір працювати нотаріусом (не менше 6 років юридичного стажу, з них не менше трьох – помічником нотаріуса, тобто забезпечення принципу «у професію – через професію»), жорсткіший порядок допуску до професії та складання кваліфікаційних іспитів через Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, внесені до чинного Закону України «Про нотаріат» законами від 01.10.2008 р. № 614-VI та від 06.09.2012 р. №5410-VI, на наш погляд, є найбільш виваженим підходом до вирішення зазначених питань і позитивно зарекомендували себе на практиці.

3. Абсолютно безпідставними є посилання авторів законопроекту на неврегульованість на законодавчому рівні питань про самоврядування нотаріусів, визначення принципів організації та здійснення діяльності тощо, а також на недостатню врегульованість поняття і предмета нотаріальної таємниці, гарантій нотаріальної діяльності, форм державного контролю за нотаріальною діяльністю, статусу нотаріуса та його помічника, підстав і порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності тощо.

Зазначені висновки свідчать про те, що автори законопроекту відверто проігнорували зміни до Закону України «Про нотаріат», внесені останніми роками, з огляду на які сам законопроект давно морально застарів.

Зокрема, Законом України від 06.09.2012 р. № 5410-VI, що набув чинності 01.01.2013 р., вирішено питання створення в Україні органів професійного нотаріального самоврядування. На реалізацію цього Закону 29.03.2013 р. відбувся Перший установчий з’їзд нотаріусів України, який не тільки вирішив питання створення Нотаріальної палати України як органу професійного самоврядування (зараз проходить процедура державної реєстрації об’єднання), але й затвердив Статут об’єднання, у якому врегульовано всі питання його діяльності, в тому числі мету, завдання, функції та повноваження об’єднання та його органів, питання членства, контролю за додержанням нотаріусами Правил професійної етики тощо.

До речі, саме вирішення питань створення в Україні органів професійного нотаріального самоврядування та запровадження обов’язкових до виконання Правил професійної етики нотаріусів (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013 р. № 431/5) були поставлені перед нотаріатом України як передумова до прийняття його до лав Міжнародного союзу нотаріату під час роботи місії цієї організації у вересні 2011 р. Таким чином, усі взяті на себе обов’язки Україна виконала, і після завершення державної реєстрації Нотаріальної палати України буде розпочато процедуру вступу українського нотаріату до Міжнародного союзу нотаріату.

Інші питання, на неврегульованість чи недостатню урегульованість яких посилаються автори законопроекту, вже достатнім чином врегульовані законами України від 01.10.2008 р. №614-VI, від 17.05.2012 р. №4711-VI, від 06.09.2012 р. №5410-VI та іншими.

Крім того, законопроект містить чимало інших неузгодженостей і невідповідностей.

З огляду на вищевикладене, Рада Нотаріальної палати України вважає законопроект морально і економічно застарілим, таким, що не враховує законодавчі зміни щодо діяльності нотаріату, що відбулись останніми роками, не відповідає вимогам сьогодення, практиці роботи та інтересам нотаріату і суспільства, і просить відхилити його.

За дорученням Ради Нотаріальної палати України,

Президент
Нотаріальної палати України

Л. Павлова