Всі рубрики


Порушення умов видачі векселів і наслідки таких порушень

Якщо при видачі векселя було порушено вимоги законодавства, чи підлягатиме такий вексель оплаті? Розглянемо найбільш поширені порушення законодавства про вексельний обіг, а також проаналізуємо їх можливі наслідки.


Реквізити векселя визначено ст. 1 і 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі – Уніфікований закон). Відповідно до цих статей переказний вексель містить:

  • назву "переказний вексель" (а для простих векселів – "простий вексель"), яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
  • безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;
  • зазначення строку платежу;
  • зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;
  • найменування особи, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;
  • зазначення дати і місця видачі векселя;
  • підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Переказний вексель також має містити найменування особи, яка повинна здійснити платіж (трасат).

Відповідно до ст. 2 та 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який із реквізитів, наведених вище, не має сили векселя, за винятком випадків, зазначених нижче:

  • вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;
  • за відсутності особливої вказівки місце, позначене поруч із найменуванням трасата (а для простих векселів – місце, де видано вексель), вважається місцем платежу і водночас місцем проживання трасата;
  • вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч із найменуванням векселедавця (трасанта).

Отже, порушення вимог Уніфікованого закону щодо зазначення у векселі певних реквізитів може бути підставою для визнання його таким, що не має сили векселя.
Слід зауважити, що Уніфікований закон містить поняття «втрата документом сили векселя», що є відмінним від поняття «недійсність векселя». Документ, який втратив силу векселя, є звичайним борговим документом. Недійсними, як зазначено у ст. 33 Уніфікованого закону, є векселі, що передбачають оплату частинами або містять строки платежу інші ніж вказано у ст. 33 Уніфікованого Закону.

Відповідно до ст. 33 Уніфікованого Закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

  • за пред'явленням;
  • у визначений строк від пред'явлення;
  • у визначений строк від дати складання;
  • на визначену дату.

Також слід додати, що при оскарженні векселів слід звертати увагу на способи захисту, які може обрати позивач. Часто позивачі подають позови про визнання векселів недійсними. Якщо у векселі відсутні реквізити, визначені Уніфікованим законом, цей вексель підлягає визнанню в судовому порядку таким, що не має сили векселя.


Видача векселя для оформлення грошового боргу

Відповідно до ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів).

Підстави видачі векселів не належать до сфери застосування Уніфікованого закону та врегульовані нормами цивільного законодавства України. Винятком є видача векселя відповідно до ст. 52 Уніфікованого закону. Згідно із цією статтею кожна особа, якій належить право регресу, може за відсутності угоди щодо протилежного одержати платіж за допомогою нового векселя (зворотного переказного векселя), виданого зі строком платежу за пред'явленням на одну із зобов'язаних перед нею осіб, який підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи. Відтак, якщо вексель (окрім фінансових векселів) видано за грошовий борг не за фактично поставлені товари, роботи, послуги, це є порушенням Закону «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст. 13-1 Закону «Про обіг векселів в Україні» за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою за суму зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем – трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу – векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі 400–500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами органів державної податкової служби, державного фінансового контролю, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом.

Проте, як свідчить судова практика, видача векселя не в рахунок оплати поставленої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг не є підставою для визнання векселя таким, що не має сили векселя.

У постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2007 р. у справі №26/254 за позовом ВАТ із газопостачання та газифікації «Севастопольгаз» до ТОВ «Санатор СКЛ» щодо визнання простого векселя таким, що не має сили векселя, суд зазначив:

«Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в порушення вимог ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" він був виданий не в рахунок оплати за поставлену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Судом не встановлено дефекту форми векселя, а будь-яких інших підстав, які б позбавляли його вексельної сили, в тому числі і несвоєчасного здійснення протесту у неплатежі, звернення з грошовими вимогами до боржника у межах провадження у справі про банкрутство, на що посилається позивач, законодавством не передбачено.

Отже, встановивши, що спірний вексель заповнений із дотриманням усіх вимог, передбачених вказаними вище нормами закону, господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання його таким, що не має сили векселя, відсутні».


Видача векселя не на бланку векселя або на бланку векселя застарілого зразка

Відповідно до ст. 5 Закону «Про обіг векселів в Україні» векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках із відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються НКЦПФР за погодженням із НБУ з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Відповідно до ст. 196 Цивільного кодексу України обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Питання про правові наслідки порушення норм законодавства щодо видачі на бланку старого зразка були предметом судового розгляду.

У справі №2-а-9227/08/0470 за позовом ДП «ДНВК «Електровозобудування» до СПДІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень податкова інспекція звертала увагу суду на те, що векселі видано на бланках старого зразка. Проте суд не взяв до уваги твердження СДПІ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 р. №2-а-9227/08/0470 суд задовольнив вимоги позивача.
Як зазначалося вище, документ, який не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. У зв’язку із цим цікаво, який правовий зміст має поняття «форма, встановлена для цінних паперів».

Щоб відповісти на це запитання, треба звернути увагу на постанову ВГСУ від 19.12.2012 р. у справі №5011-53/8347-2012 за позовом ТОВ "Мале підприємство "Пульс" до дочірнього підприємства "Юридичний центр" про визнання векселя таким, що не має вексельної сили. У цій постанові зазначено:

«В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами порушено норми матеріального права, оскільки не застосовано положення ст. 3 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 р. (ратифікована Україною 6 липня 1999 р.), якою встановлено, що "форма будь-якого зобов'язання, яке виникає з переказного або простого векселя, підпорядковується законам місця підписання зобов'язання", та не перевірено відповідність форми спірного векселя вимогам національного законодавства.

Згідно зі ст. 196 ЦКУ обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Колегія суддів ВГСУ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 р. № 5 встановлено, що, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦКУ і ст. 2, 76 Уніфікованого закону, документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абз. 2–4 ст. 2, абз. 2–4 ст. 76 Уніфікованого закону.

Отже, єдиною підставою, яка позбавляла б вексель вексельної сили, є відсутність у документа будь-якого з обов'язкових реквізитів, зазначених у ст. 75 Уніфікованого закону, інших підстав законом не передбачено.

Встановивши, що спірний вексель містить всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону, суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання його таким, що не має вексельної сили, відсутні.

Доводи позивача про невідповідність форми бланку векселя вимогам Положення, підставно не взято судами до уваги, оскільки, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196, ч. 3 ст. 195 ЦКУ, ч. 3 ст. 3 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок", документ не є векселем, якщо не містить вичерпний перелік тих обов'язкових елементів (реквізитів), які у сукупності визначають форму векселя як документа, а також якщо документ оформлений у бездокументарній формі (норми вексельного законодавства не можна застосовувати до зобов'язань, оформлених на електронних і магнітних носіях), з інших підстав чинне законодавство, у тому числі спеціальне вексельне, не передбачає можливості визнання векселя таким, що не має вексельної сили».


Підписання векселя неуповноваженою особою

Відповідно до ст. 5 Закону «Про обіг векселів в Україні» від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником і головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розкладом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Якщо вексель підписується уповноваженою особою, до його тексту включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Підписання векселя неуповноваженою особою не є підставою для визнання його таким, що не має сили векселя. Даний висновок підтверджується судовою практикою з даного питання.

Постановою ВГСУ від 05.03.2009 р. у справі №8/397-08 за позовом ТОВ "Інвестор-96" до ВАТ із газопостачання та газифікації "Сумигаз" про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, суд задовольнив вимоги скаржника та скасував судове рішення, яким вексель було визнано таким, що не має вексельної сили. Судове рішення було аргументоване, зокрема, так:

«Судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату підписання спірного векселя посаду головного бухгалтера ТОВ "Інвестор-96" займала Голобородько І. В., а вексель від імені головного бухгалтера підписаний Перепелицею В. К., тобто іншою особою.

Посилаючись на зазначену вище норму Закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лише власноручні підписи керівника та головного бухгалтера можуть зобов'язувати позивача здійснити платіж за спірним векселем, тому підписання векселя особою, посадове становище якої не встановлено, свідчить про підписання векселя неуповноваженою особою та його недійсність.

Проте із цим висновком погодитись неможливо, оскільки, як правомірно наголошує скаржник у касаційній скарзі, відповідно до ст. 7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселi якщо на переказному векселі є підписи осіб, не здатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що спірний вексель підписаний керівником ТОВ "Інвестор-96", а його підпис скріплений печаткою ТОВ "Інвестор-96", колегія суддів касаційної інстанції не вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсутність підпису головного бухгалтера позбавляє спірний вексель вексельної сили.

Судами не встановлено дефекту форми векселя, а будь-яких інших підстав, які позбавляли б його вексельної сили, законодавством не передбачено. Отже, суд апеляційної інстанції визнав вексель недійсним, виходячи з обставини, з якою закон не пов'язує настання такого правового наслідку».

Постановою ВГСУ від 22.09.2010 р. у подібній справі №11/29-10 за позовом ТОВ «Ріел Істейт Проект» про визнання векселя недійсним суд відмовив у задоволенні касаційної скарги. Суд аргументував своє рішення так:

«Уніфікований закон про переказні та прості векселі пов'язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з підставами, пов’язаними з дефектом форми.
Тобто навіть виявлення підробленого підпису на векселі від імені векселедавця або ж підпису вигаданих осіб чи інших осіб, які не можуть зобов'язуватися за векселем із тих чи інших підстав, не означає відсутності такого підпису взагалі. Такий вексель не слід вважати таким, що має дефект форми – відсутність підпису.
Проте судами не встановлено, а позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного векселя недійсним, а саме дефекту форми векселя Будь-яких інших підстав, які позбавляли б його вексельної сили, законодавством не передбачено».

Такої правової позиції дотримується і ВСУ, про що свідчить постанова від 29.10.2002 р. у справі №14/2:

«Так, згідно зі ст. 7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі якщо на переказному векселі є підписи осіб, не здатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких вказаний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Отже, ст. 7 Уніфікованого закону встановлює правило, відповідно до якого зобов'язання кожної з осіб за одним векселем є окремим зобов'язанням. Кожна зобов'язана за векселем особа розглядається як окремий боржник, зобов'язання якого не пов'язані з дійсністю зобов'язань інших осіб. Отже, навіть якщо зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не матиме юридичної сили, вексель не стане від цього недійсним, оскільки за ним існуватимуть зобов'язання інших осіб».


Підписання векселя з перевищенням повноважень

Пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 р. №5 встановлено, що відповідно до ст. 8 і 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на його видачу (передачу), не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра його видала (передала). Однак вона має право вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої підписано вексель, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення.
При розгляді справ цієї категорії судам слід також враховувати, що в разі схвалення особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦКУ несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.


Видача векселя за відсутності заборгованості на момент його видачі

Відповідно до ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (окрім фінансових векселів).

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена в ньому як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої мав бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Тобто Законом передбачено, що для видачі векселя заборгованість має бути сформованою на підставі фактично поставленого товару, виконаних робіт, наданих послуг. Порушення цієї вимоги Закону може бути підставою для накладення санкції у розмірі та порядку, передбачених ст. 13-1 Закону.

Однак слід враховувати, що порушення при видачі векселя ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» не є підставою для визнання векселя таким, що не має сили векселя. Цей висновок підтверджується судовою практикою.

Постановою ВГСУ від 05.03.2009 р. у справі №8/397-08 за позовом ТОВ "Інвестор-96" до ВАТ із газопостачання та газифікації "Сумигаз" про визнання векселя таким, що не має вексельної сили, суд задовольнив вимоги скаржника та скасував судове рішення, яким вексель було визнано таким, що не має вексельної сили. Судове рішення було аргументоване так:

«Поряд із цим в якості другої правової підстави для задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав на порушення положень Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" та Закону України "Про обіг векселів в Україні", зокрема на відсутність у позивача перед відповідачем на дату складання спірного векселя заборгованості.

Судами не встановлено дефекту форми векселя, а будь-яких інших підстав, які позбавляли б його вексельної сили, законодавством не передбачено. Отже, суд апеляційної інстанції визнав вексель недійсним, виходячи з обставини, з якою закон не пов'язує настання такого правового наслідку.

Враховуючи викладене, приписи зазначених статей, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і визнання спірного векселя таким, що не має вексельної сили».

Постановою ВГСУ від 12.12.2007 р. у справі №2-21/2342-2006 (2-6/16053-05) за позовом ВАТ «Надія» до селянського фермерського господарства «Руно» про визнання векселя і виконавчого напису недійсним суд задовольнив вимоги скаржника та скасував судове рішення, яким вексель було визнано недійсним. Судове рішення було аргументоване так:

«Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсним векселя та виконавчого напису нотаріуса у зв’язку з відсутністю в нього заборгованості на час видачі спірного векселя перед відповідачем.

Судом не було належним чином з’ясовано питання про те, чи може бути безтоварність векселя законною підставою для визнання його таким, що не має вексельної сили за дефектом форми.

Судом не встановлено дефекту форми векселя, а будь-яких інших підстав, які позбавляли б його вексельної сили, законодавством не передбачено.

Отже, суд визнав вексель таким, що не має вексельної сили, виходячи з обставин, з якими закон не пов’язує настання такого правового наслідку.

За таких обставин оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону».


Порушення вимоги закону про відображення у відповідному договорі умов щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів

Відповідно до ст. 4 Закону «Про обіг векселів в Україні» умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором і виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Порушення цієї вимоги може бути підставою для накладення санкції у розмірі та порядку, передбачених ст. 13-1 Закону.

Однак невідображення у відповідному договорі умов щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів не є підставою для визнання векселя таким, що не має сили векселя. Цей висновок також підтверджується судовою практикою.

Постановою ВГСУ від 18.02.2010 р. у справі №44/196пн за позовом ПП «Фірма «Хелп» про визнання правочину щодо видачі простого векселя недійсним, а векселя таким, що не має вексельної сили, суд задовольнив вимоги скаржника та скасував судове рішення, яким вексель було визнано таким, що не має вексельної сили.

Судове рішення було аргументоване так:

«Судами попередніх інстанцій для визнання векселя таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті, невірно застосовані норми ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", яка передбачає, що умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображаються у відповідному договорі.

Суди попередніх інстанцій визнали вексель таким, що не має вексельної сили та не підлягає оплаті, виходячи з обставин, з якими закон не пов’язує настання такого правового наслідку.

Безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій на ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", яка передбачає, що умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображаються у відповідному договорі, оскільки недотримання цих вимог може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб, але не може бути підставою для визнання емітованого векселя таким, що не має вексельної сили».


Неправильне розташування написів на векселі

Неправильне розташування написів на векселі не є підставою для визнання його таким, що не має сили векселя.

Постановою ВГСУ від 08.09.2010 р. у справі №16-12-30/16-09-414 за позовом ТОВ «Юг-Паркинг Групп» до АКБ «Фінбанк» про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, відсотків, нарахованих на суму векселів, відшкодування витрат, пов’язаних з опротестуванням та відшкодування збитків, суд, зокрема, вказав на таке:

«Згідно із приписами ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі документ, у якому відсутній будь-який із реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя.

Судова колегія зазначає, що зміст оригіналу простого векселя серії номер 2 номінальною вартістю 3060 697,21 грн., на недійсності якого наполягають третя особа та відповідач, безумовно підтверджує, що він містить усі обов’язкові реквізити, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону. При цьому розташування назви особи, якій має бути здійснений платіж, у вільному рядку над фразою „ми заплатимо проти цього простого векселя наказу” замість розташування її під указаною фразою не свідчить про відсутністю цього реквізиту в тексті векселя та не приводить до дефекту форми цього векселя, а є лише технічною помилкою».

Підсумовуючи, зазначимо: хоча більшість порушень, пов’язаних з умовами видачі векселів, не є підставами для визнання їх такими, що не мають вексельної сили, такі порушення можуть мати інші негативні правові наслідки.


Андрій САХНАЦЬКИЙ
керуючий партнер, адвокат Maestro & Partners Law Group


Олександр САХНАЦЬКИЙ
партнер, адвокат Maestro & Partners Law Group

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________