Всі рубрики


Організаційно-правові форми господарських організацій, що є суб’єктами корпоративних відносин


На рівні законодавства, як і серед науковців, немає єдиного підходу до організаційно-правових форм господарських організацій як учасників корпоративних відносин.


Термін «корпоративний» частково розкривається у ст. 63 Господарського кодексу України щодо визначення корпоративного підприємства. Під останнім розуміється підприємство, яке утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором) на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Взявши до уваги те, що корпоративне підприємство може створюватися, як правило, двома та більше учасниками, можна дійти висновку про існування винятків із цього правила, насамперед про можливість створення корпоративного підприємства у складі однієї особи (з огляду на законодавчу можливість існування господарського товариства – об’єднання капіталів у складі однієї особи).

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГКУ корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації. Тобто корпоративні права вказують на наявність корпоративного устрою в межах господарської організації. Поза корпоративним устроєм корпоративні права не існують.

З огляду на викладене корпоративні права характерні для учасників (членів) господарських організацій виключно з корпоративним устроєм. Таким чином, з переліку організаційно-правових форм господарських організацій, у межах яких можуть виникати корпоративні відносини, викреслюються унітарні підприємства.

Необхідно розмежовувати поняття «власник майна унітарного підприємства» та «власник корпоративних прав». По-перше, права власника корпоративних прав прямо пропорційно залежать від розміру його частки в статутному капіталі, складеному майні. Водночас права власника майна унітарного підприємства визначаються колом повноважень залежно від типу унітарного підприємства (комерційне чи некомерційне) та, відповідно, від правового режиму (титулу) майна, що передається господарській організації: право господарського відання чи оперативного управління.

По-друге, власником корпоративних прав є особа, частка якої визначається у статутному капіталі (майні). Водночас статутний капітал унітарного підприємства взагалі не поділений на частки. У зв’язку з цим не зовсім коректне визнання суб’єктами корпоративних відносин юридичних осіб, які взагалі не мають статутного капіталу або ж мають капітал, не поділений на частки (приватні підприємства, підприємства об’єднання громадян тощо).

По-третє, унітарні підприємства, на що звернув увагу В. Мамутов, створюються за розпорядженням власника майна, тобто в розпорядчому порядку, а корпоративні підприємства створюються в договірному порядку.

Беручи до уваги одну з правомочностей корпоративних прав – право на отримання прибутку, можна дійти висновку про наявність корпоративних відносин виключно в підприємницьких організаціях корпоративного типу, оскільки прибуток (дивіденди) розподіляється серед учасників виключно підприємницьких юридичних осіб. Проте в чинному законодавстві підприємницька організаційно-правова форма нерідко використовується для некомерційної господарської діяльності (Національний депозитарій України, фондові біржі тощо). Наведені приклади є скоріше винятком, що пояснюється відсутністю в чинному законодавстві великого арсеналу організаційно-правових форм для некомерційних суб’єктів господарювання.

Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу України, яка містить перелік організаційно-правових форм юридичних осіб, у тому числі товариств, що є організаціями корпоративного типу, під товариством розуміється організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Своєю чергою, згідно зі ст. 84 ЦКУ до підприємницьких товариств належать господарські товариства та виробничі кооперативи.

З огляду на викладене корпоративні відносини виникають у господарських товариствах і виробничих кооперативах. Водночас в останніх виникають не суто корпоративні відносини, оскільки члени кооперативу водночас є його працівниками (обов’язок персональної трудової участі) і, як наслідок, відносини між кооперативом і його членами регулюються нормами не лише господарського, але й трудового права. Це не класичні корпоративні відносини, адже вони обтяжені трудовими відносинами.


Марина БОГУШ
старший партнер, адвокат АО «НацинаРачук»


 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________