Всі рубрики


Земельна законотворчість роздмухує шекспірівські пристрасті.


Шекспірівське питання «Бути чи не бути?» не втрачає актуальності. Особливо в контексті подальшої долі законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».
Аж надто багато доповнень і змін пропонують останнім часом внести до цього законопроекту. Їх навіть не десятки – сотні. Активність, яку демонструє українська громадськість, цілком зрозуміла. По-перше, земельне питання привертає увагу багатьох наших співвітчизників. По-друге, земельна реформа належить до найбільш вагомих і складних. Вона зачіпає інтереси 12 млн учасників земельного ринку – власників земельних паїв і численних орендарів.
Ідеться не лише про фермерів, яких в Україні близько 40 тис. До цієї когорти належать також сільгосппідприємства, які активно використовують у своїй діяльності орендні відносини. І передусім це стосується агрохолдингів.
Відтак, задовольнити інтереси всіх сторін земельних відносин непросто. Звідси і труднощі, з якими стикаються розробники законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».
Експерти земельного ринку вважають, що згадана активність не випадкова. Державне агентство земельних ресурсів, яке підготувало цей законопроект, має серйозний намір невдовзі дати йому путівку в життя. Документ уже пройшов апробацію в низці міністерств та відомств і скоро може потрапити на розгляд Кабінету міністрів. 
За інформацією виконуючого обов’язки керівника Управління ринку та оцінки земель Держземагентства Юрія Микитенка, зелену картку законопроекту вже показали Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство соціальної політики, Міністерство доходів і зборів, Антимонопольний комітет, Державна служба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. «Сьогодні він перебуває на погодженні в Міністерстві юстиції», – додає Юрій Микитенко.
Нагадаємо, що це вже, таки би мовити, друга спроба. Попередник нинішнього законопроекту – проект Закону України «Про ринок земель», – хоч і витримав випробування першим парламентським читанням, не знайшов у Верховній Раді України остаточної підтримки. 
Чи не виявиться гливким і другий млинець? Про переваги та недоліки законопроекту ішлося на конференції «Використання земель сільськогосподарського призначення: проблеми та шляхи їх вирішення», яка відбулася в Києві 18 вересня ц.р. Захід проходив у форматі спільного засідання комітетів підприємців АПК при Торгово-промисловій палаті України та Запорізької ТПП.
Головний юридичний радник Проекту USAID «АгроІнвест» Павло Кулинич наголосив, що законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» виявився аж надто ємним. Він складається з 21 статті, його основна частина вміщується на 15 сторінках, а перехідні положення – на 14.
Висновок Павла Кулинича: з таким документом селянам буде нелегко працювати. Отже, його важко втілювати в життя. Множинні новації потребують імплементації до чинного законодавства, а це може ускладнити ухвалення законопроекту ВРУ. 
Законопроект покликаний сприяти обігу земель в Україні. Водночас він накладає на цей обіг низку обмежень. Зокрема, він чітко визначає, що українські сільгоспугіддя не можуть купувати іноземці. Натомість це право поширюється на державу в особі органів виконавчої влади, територіальні громади в особі сільських, селищних та міських рад, Державний земельний банк і на громадян України, які не мають подвійного громадянства.
З іноземцями зрозуміло – їх свідомо обмежують у правах на землю, яка перебуває в сільгоспобробітку. Українське суспільство занепокоєне тим, що громадяни інших країн, маючи достатньо коштів, можуть за безцінь скупити наші чорноземи. Але незрозуміло, чому в таких правах суттєво обмежують наших співвітчизників.
Річ у тому, наголосив Павло Кулинич, що «згідно зі ст. 11 законопроекту переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності, у перший період експозиції (два місяці) мають держава, територіальна громада, Державний земельний банк у зазначеній послідовності. І лише у другий період експозиції, коли згадані суб’єкти відмовляються від придбання ділянки, переважне право на її придбання одержують власники суміжних земельних ділянок та орендарі». На думку доповідача, таке лобіювання державних інтересів не сприятиме чесній конкуренції, а отже, і формуванню ринкової ціни на землю. Це можливе лише за наявності аукціонних продаж. 
Павло Кулинич переконаний: не виправдовує себе і та норма законопроекту, що встановлює максимальну площу земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у приватній власності, – згідно зі ст. 18 вона може становити 100 га.
Пан Кулинич сказав: «Я сумніваюся, що ця норма оптимальна. Україна є неоднорідною країною, тому треба враховувати її регіональні особливості. Наприклад, у степовій зоні ця норма могла б дорівнювати 600 га, бо там багато земель, які перебувають в обробітку».
Натомість до норми, яка передбачає обмеження площі, орендованої однією особою або однією структурою в масштабах України, 100 тис. га, у Павла Кулинича зауважень немає: «Це не вплине на ситуацію в українському агросекторі. До того ж багато агрохолдингів через економічні причини вже відмовляються від земельного надлишку».
У редакції законопроекту від 05.04.2013 р. була встановлена мінімальна плата за використання земельних ділянок, у тому числі й на умовах оренди. Вона дорівнювала 3% нормативної грошової оцінки цих ділянок. Однак у редакціях законопроекту, датованих 20 липнем та 2 вереснем поточного року, цього показника вже немає. «Від такої норми, – зазначив Павло Кулинич, – не варто відмовлятися. Вона хоч якось захищає інтереси власників паїв».
Законопроект передбачає внесення змін до Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито». Згідно з ними при продажу земельної ділянки протягом першого року з моменту її набуття у приватну власність продавець сплачує 100% нормативної грошової оцінки. Протягом наступних десяти років передбачається поступове зменшення цієї суми.
Учасники конференції погодилися з тим, що ця новація має запобігти спекуляції на земельному ринку. Не виключено, що в перші роки знайдеться чимало покупців, які придбаватимуть ділянки не для сільгоспвиробництва, а для подальшого перепродажу за вищою ціною.
Однак Павло Кулинич впевнений, що цей антиспекулятивний механізм не забезпечить бажаного результату. Землі в Києві, Київські області та багатьох інших регіонах і містах України коштуватимуть набагато більше їхньої нормативної грошової оцінки. Тож при перепродажу їх власники завжди матимуть значний зиск, і це спонукатиме їх до спекулятивних дій.
Протягом поточного року законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» вже двічі доопрацьовували. І в кожній новій редакції зберігалася норма, згідно з якою правом купівлі землі можуть скористатися лише громадяни України, які зареєстровані та не менше трьох років проживають у населеному пункті, поблизу якого виставлена на продаж земельна ділянка, а також мають досвід роботи в сільському господарстві. А в останньому варіанті законопроекту покупець землі має ще й проживати не далі ніж за 20 км від неї. 
Багато фахівців схиляються до думки, що таке обмеження є штучним і не має перспектив. Павло Кулинич запитує: чому потенційний покупець обов’язково має жити в населеному пункті три роки, а не рік чи місяць? Інше питання – хто і в який спосіб вимірюватиме ті 20 км? І що робити, якщо ця відстань складатиме, скажімо, 21 км?
Запровадження перелічених обмежень, переконаний пан Кулинич, значно звузить можливості земельного ринку, уповільнить роботу його механізмів. Зрештою українське суспільство одержить нові проблеми, у тому числі соціального характеру. Зокрема, мешканець будь-якого міста, втрачаючи роботу у своєму населеному пункті, не матиме можливості започаткувати господарювання в іншому регіоні.
Відсутнє й обґрунтування терміну оренди землі. Розробники законопроекту пропонують обмежити його 15 роками. На думку Павла Кулинича, «заганяти всіх у 15 років – це неправильно. Слід передбачити винятки. Саме життя до цього підштовхує, бо ситуації бувають різні». 
У Держземагентстві хочуть, щоб законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» мав не лише економічне, але й соціальне спрямування. Саме тому згідно з його положеннями орендарі мають забезпечити сільське населення робочими місцями та стабільним заробітком. При цьому до уваги мають брати площі орендованих земель, регіональні особливості сільгоспвиробництва та систему розселення. 
У таких випадках кажуть: намір хороший, але нездійсненний. Річ у тому, що сільгоспвиробництво, яке вибудовується на ринкових засадах, саме визначає кількість найманих працівників. До того ж ферми сімейного типу часто взагалі їх не потребують або винаймають лише у певні сезони. Такої думки, зокрема, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич.
Учасники конференції виступили проти такої новації законопроекту, як внесення доповнень до Земельного кодексу України, згідно з якими Державний земельний банк має одержати статус суб’єкта права власності щодо земель, переданих Кабінетом міністрів до його статутного капіталу та придбаних у громадян та юридичних осіб. Тобто передані до статутного капіталу державні землі перестануть бути державними: вони фактично перетворяться на приватну власність банку.
Керівник приватно-орендного підприємства «Агровиробнича фірма «Злагода», що у Василівському районі Запорізької області, Катерина Васильєва сказала: якщо це станеться, Державний земельний банк вийде за межі повноважень, окреслених законом «Про банки та банківську діяльність». Він не лише обслуговуватиме кошти фізичних та юридичних осіб, надавати їм позики, але й займатиметься господарською діяльністю. 
Президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець впевнений, що слабкі місця законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» – не вина його розробників. Проблема у відсутності довгострокової національної програми розвитку АПК, яка визначила б, кому держава надаватиме пріоритет – фермерським господарствам чи агрохолдингам.«Якби ми мали чітко окреслену позицію у цьому питанні, – сказав Роман Корінець, – ми мали б і такий самий, чітко виписаний законопроект».
Під час конференції окреслилися два бачення можливого розвитку подій. Павло Кулинич виступив за подальше доопрацювання законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Натомість Микола Миркевич висловився різкіше: «Якщо цей законопроект буде прийнятий, то фермери прийдуть до Верховної Ради і будуть її розхитувати».
Яка із цих позицій переможе? Це питання хоч і не шекспірівське, але за гостротою йому не поступається і тому потребує якнайскорішого вирішення. 


Максим НАЗАРЕНКО
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
 
 
 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________