Всі рубрики


Адвокатура – це не тільки хліб, на якій ми заробляємо, це дійсно справа життя.

 

 

Процеси, що відбуваються в адвокатурі, безпосередньо пов’язані із ситуацією в країні. Більшість адвокатів роками працюють в професійному цеху та намагаються добросовісно виконувати свою роботу, проте приходить час, коли проблеми оголяються максимально, люди показують себе, і є розуміння, що змінюється та створюється не тільки громадянське суспільство, але й що фахівці не можуть працювати в існуючій системі, якість відносин, роботи, захисту адвокатів не відповідає можливостям та реаліям, робота в даному напрямку фактично не здійснюється. Про реалії української адвокатури «ПТ» розповіла адвокат, керівник адвокатського об’єднання «Юридична компанія «Капітал» Тетяна КОЗАЧЕНКО.


– Тетяно, ви виступили одним з ініціаторів висловлення недовіри керівництву НААУ, РАУ, ВКДКА, ведете активну громадянську діяльність. Чим зумовлена ваша позиція?

– Позиція – це не тимчасове ставлення, це розуміння процесів, що відбуваються. Ставлення до ситуацій підтверджується діями, які можуть носити в тому числі декларативний або волонтерський характер. За 12 років моєї адвокатської діяльності таких подій і дій було чимало, і вони зацікавили тих правників та осіб, яких вони стосуються. Наприклад, ще в 2004 р. моя скарга була єдиною, що ЦВК прийняла від виборців по виборах Президента, виступала з публічним осудженням рейдерських дій з боку такої структури, як група «Приват», представництва потерпілих в справі викрадення та жорстокого вбивства київського бізнесмена зі сфери титанового виробництва, тощо. Саме адвокати адвокатського об’єднання, яке я очолюю, виступали захисниками у справі «васильківських псевдотерористів», а з грудня 2013 р. за власною ініціативою адвокати нашого об’єднання і я безпосередньо на волонтерських засадах супроводжували постраждалих, які були учасниками акцій протесту. І саме останні події показали всю ганебність та системність зневажання державою, прокуратурою, органами внутрішніх справ, судами інституцій дотримання закону, людяності. Щодо адвокатури, то для мене зрозуміло, які люди очолюють адвокатуру, яке в них безпосереднє ставлення до неї, що реального для становлення адвокатури вони зробили, який захист вони можуть надати адвокатам. Розуміння того, що все це знехтувані можливості, і знання, чим насправді живе керівництво адвокатури не дає можливості надалі миритися з ситуацією.


– Ви маєте на увазі якісь конкретні порушення закону з боку керівництва адвокатури?
– Інституту самоврядування адвокатури всього півтора року, і зважаючи, що це недержавна професійна незалежна організація, яка об’єднує всіх адвокатів, слід розуміти, що сфера діяльності керівництва – це не повноваження державних службовців, а саме право діяти в межах норм, прописаних законом, це діяльність без меж, але не порушуючи закон. Якщо брати до уваги, як обиралося керівництво НААУ, РАУ, ВКДКА на установчому з’їзді, можна зрозуміти джерела теперішніх проблем. До речі, місія Ради адвокатур та юридичних асоціацій Європи зазначала в своєму висновку про недемократичність способу, в якій було засновано НААУ і обрано її керівництво. Багато адвокатів, в тому числі і я, взагалі були фактично позбавлені можливості брати участь в установчих конференціях та з’їзді, адже збори адвокатів та обрання їх делегатами проводилися не за місцем їх роботи, а за місцем видачі свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю. Тобто люди, які отримали свідоцтво 10, 15, 20 років тому, мали їхати на інший край України, де вони не знають адвокатів, де адвокати не знають їх, щоб бути обраним делегатом. Які шанси такої участі та можливості стати делегатом за довірою колег? Зрозуміло, що ніяких. Тому можливість провести вибори саме зараз надасть можливість делегатам з різних областей відновити демократичний принцип довіри адвокатів до керівництва адвокатури.


– Що, на вашу думку, не відповідає інтересам захисту адвокатів з боку органів самоврядування?
– Перш за все це недоступність керівництва НААУ, РАУ для адвокатів. Мета самоврядування – це право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури. Насправді все сталося інакше. За півтора року наочними стали негативні зміни. Адвокати повинні задати собі питання: якою вони хочуть бачити адвокатуру? Я впевнена, що сильною, визнаною в державі на рівні, не нижчому, ніж суди, прокуратура. Адвокатура – це єдиний державний інститут засад організації і здійснення захисту прав. Статус адвоката навіть не наблизився до того рівня визнання, якій має бути. Більш того, за півтора року адвокати так і залишилися роз’єднаними, а голосу адвокатури в системі державотворення так і не чутно. Більшість адвокатів, з якими я спілкуюся, відзначають більшу залежність адвокатів, відсутність механізмів захисту адвокатської діяльності, перспектив змін на краще, якщо не буде перевиборів. За півтора року ми стали свідками того, що самоврядування існує не для адвокатів, а адвокати існують для самоврядування. Якщо взяти, наприклад, тему сплати щорічних внесків адвокатами, мова піде навіть не про надмірно завищений їх розмір, а про те, що такий розмір нічим не обґрунтований, порядок використання внесків непрозорий та негласний для пересічного адвоката, а це десятки мільйонів гривень. Незрозумілим є те, що рішення про відстрочення сплати внесків в цьому році не знайшло підтримки РАУ та було скасоване, і це при тому, що багато адвокатів три місяці не заробляли грошей, а на рахунках РАУ є достатньо коштів. Ще однією проблемою є монополізація НААУ, РАУ виготовлення ордерів – це теж обмеження прав адвокатів та їх клієнтів на захист. Нагадаю, що адвокатів обкладають непередбаченими поборами. Наприклад, введення плати за помічника адвоката – ще один обов’язок для адвоката, а органи самоврядування не виконують навіть базові обов’язки по здійсненню реальних дій реагування при порушенні органами державної влади прав здійснення адвокатської діяльності, а таких прикладів чимало: незаконні обшуки в приміщеннях адвокатів, незаконні затримання адвокатів тощо. Цей перелік можна продовжувати: наприклад, так і не налагоджена робота Реєстру адвокатів України, в минулому місяці мої данні як адвоката в цьому Реєстрі взагалі зникли на 4 дні, причому про таку ситуацію мене ніхто не попередив. Я, таким чином, була позбавлена в ці дні можливості виступати в якості захисника в кримінальному процесі відповідно до норм КПК. Так не має бути.


– Як, на вашу думку, можна змінити ситуацію, надати другий шанс на виправлення?
– Другого шансу потребують не органи самоврядування, а адвокати. Доки ми будемо чекати, що хтось виправиться, в адвокатурі станеться біда. Мірою відповідальності є оцінка діяльності, звітування перед адвокатами керівництва органів самоврядування, не номенклатурна участь адвокатів у самоврядуванні, а розуміння процесів, що відбуваються та мети, яка має бути досягнена: органи самоврядування повинні працювати для адвокатів, найвищою цінністю та завданням має бути забезпечення захисту адвокатської діяльності. Органи самоврядування повинні бути нашою домівкою, де чекають захист та доброзичливість, а не готелем, де збираються гроші і відсутній сервіс. По-перше, робота органів самоврядування має бути прозора, всі рішення повинні негайно оприлюднюватися на веб-порталі, порядок використання внесків має бути зрозумілим, а їх розмір обґрунтованим. По-друге, має відбутись скасування монополізації виготовлення ордерів і повернення до затвердження типової форми, як це передбачено законодавством, робота над внесенням змін до Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо посилення гарантій адвокатської діяльності тощо. Роботи багато, перераховувати можна довго, незрозуміло тільки, чому в цих напрямках нічого не робиться. Але є можливість це змінити, і це залежить безпосередньо від самих адвокатів, більшість яких це – невипадкові люди в адвокатурі, вони там за покликом. Адвокатура – це не тільки хліб, на який ми заробляємо, це дійсно справа життя, бо роботі ми присвячуємо більше часу, ніж будь-чому в житті, більше, ніж сім’ї, собі; повторюся – будь-чому. Саме тут ми реалізуємося як фахівці, і якщо ми прагнемо цивілізації в роботі та стосунках, не можна малодушничати, залишатися осторонь, відкладати на потім дії, рішення, які потребують нашої безпосередньої участі. Розуміння, що від нас залежить все і ми можемо впливати на зміни на краще, має бути невідокремленим від нас самим реалізованим почуттям. Прикладом може стати те, що відбувається в судовій системі. Так, у ВГСУ пророкували, що головою та його заступником залишаться В. Татьков та А. Ємельянов (які налагодили цілу архітектуру контролю та вирішення справ та керування суддями через запровадження системи спеціалізації та розподілу справ). В ВССУ проводилася робота, щоб головою став В. Колесниченко (екс-голова Печерського суду, член ВРЮ). В мене була можливість бути присутньою з іншими адвокатами на зазначених виборах голів судів, і прикладом для нас та наукою стало те, що під час проведення виборів та застосування таємного голосування ситуація змінилася кардинально, і самі судді змогли обрати собі не нав’язане їм керівництво. Може, це не ключовий крок, але дуже важливий і відповідальний. За цей крок кожен, хто голосує, несе персональну відповідальність, тому що ми вирішуємо, чи будемо ми адвокатами в сильній адвокатурі чи залишимося заручниками існуючої системи роботи.


– Кого ви бачите керівником адвокатури?
– Я однозначно не бачу там Л. Ізовитової, В. Гвоздія, В. Загарія. Ці люди себе повністю дискредитували і словами, і справами. Але це не мені питання, кого я там бачу. Керівництво адвокатури – це виборні посади, це право та рішення з’їзду адвокатів, і я маю надію, що адвокати зроблять вибір на користь адвокатури, бо хочу пишатися тим, що я є адвокатом, і не бути «сапожником без сапог», коли самі адвокати не можуть захистити власні інтереси. В суспільстві йдуть позитивні процеси демократизації – час складний, але адвокати повинні подати приклад законності і волі, не дати срежисувати процедури, бути далекоглядними і чесними з собою та колегами. Сподіваюся, що обговорення кандидатур, їх діяльності, довіра до них колег стане предметом обговорення і оцінки шляхом голосування за достойних правників



Розмову вела Ксенія ДАЦЕНКО
«Правовий тиждень»

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-4 | 29 квітня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • Незворотність змін. Мін’юст та міжнародні партнери – втілюємо зміни разом!
  • Проарбітражний підхід. Про підсумки застосування нового арбітражного законодавства.
  • ДП «СЕТАМ» перейшло від Мін’юсту до сфери управління АРМА.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________