Всі рубрики


Верховний Суд України. Постанова від 02.07.2014 р. Справа №6-47цс14.

 

 

Справа про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним/


Обставини справи

У січні 2013 р. Особа 1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право власності їй належить земельна ділянка, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

У 2009 р. вона та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») уклали договір оренди, згідно з яким вона передала дочірньому підприємству в користування вказану земельну ділянку. У подальшому нею й відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди.

5 травня 2010 р. договір оренди та додаткова угода зареєстровані в Новоазовському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів».

Оскільки в договорі оренди землі відсутня передбачена ч. 1 ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 р. №161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон України «Про оренду землі») істотна умова, а саме умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, Особа 1 просила визнати договір оренди недійсним і стягнути на її користь судові витрати.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 31 січня 2013 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2013 р., позов Особа 1 задоволено. Крім того, у порядку виконання судового рішення зобов’язано позивачку не чинити відповідачу перешкод у збиранні врожаю зі спірної земельної ділянки.

Ухвалою ВССУ від 31 травня 2013 р. касаційну скаргу ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилено, зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У заяві ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про перегляд ухвали ВССУ від 31 травня 2013 р. порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й прийняття нового судового рішення про скасування рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 31 січня 2013 р. та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2013 р. й відмову в задоволенні позову Особа 1 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме ст. 15 Закону «Про оренду землі», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» посилається на ухвалу ВССУ від 29 січня 2014 р. у справі про визнання договорів оренди землі недійсними.

Так, постановляючи ухвалу від 29 січня 2014 р., суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову й виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен установити, чи дійсно порушує права орендодавців відсутність у договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав. Вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку підставам позову та встановленим обставинам, з урахуванням зібраних у справі доказів, і виходив із того, що права позивачів як орендодавців не порушені, а істотні умови, на відсутність яких останні посилаються в договорах, підлягають уточненню в позасудовому порядку. При цьому суд урахував істотність цих умов. З часу укладання договорів оренди землі позивачі не зверталися до відповідача з відповідними заявами щодо уточнення умов цих договорів. Таким чином, не вбачається, що укладенням договорів оренди землі порушено права позивачів та останніми такий факт не доведений.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладений Особа 1 і ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» договір оренди землі в порушення ч. 1 ст. 15 Закону «Про оренду землі» не містить істотної умови для таких договорів, а саме умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що відповідно до ч. 2 цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування ст. 15 Закону «Про оренду землі», покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаній для прикладу ухвалі ВССУ від 29 січня 2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.


Суд встановив

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що на підставі державного акта на право власності Особа 1 належить земельна ділянка площею S1, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

Особа 1 і ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» уклали договір оренди (без номера та дати) та додаткову угоду (без дати), згідно з якими позивачка передала відповідачу в користування вказану земельну ділянку.

5 травня 2010 р. договір оренди та додаткова угода зареєстровані в Новоазовському районному відділі державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції помилково виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним у силу ст. 15 Закону «Про оренду землі», оскільки він укладений без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження всіх істотних умов, а саме умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Такий висновок є передчасним.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушує право позивачки відсутність у договорі оренди зазначеної умови, її істотності, а також судом не з’ясовано, у чому саме полягає порушення законних прав позивачки.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені судом касаційної інстанції в ухвалі ВССУ від 29 січня 2014 р., яка надана ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 15 Закону «Про оренду землі» у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Таким чином, Судова палата у цивільних справах ВСУ встановила, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною.

За таких обставин відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 і частин 1 та 2 ст. 360-4 ЦПК України ухвала ВССУ від 31 травня 2013 р. підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.


Суд постановив

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, частинами 1 та 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах ВСУ постановила заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про перегляд судового рішення задовольнити частково.

Ухвалу ВССУ від 31 травня 2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№23-24 | 31 грудня
Тема тижня:
Податки та збори
Тема тижня
  • Повернення сплаченого збору за пенсійне страхування на купівлю квартири: порядок, дії, документація, вартість.
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________