Всі рубрики
Верховний Суд України. Постанова від 7 жовтня 2015 р. Справа №6-1935цс15.



 

Справа про особливості звернення стягнення на предмет іпотеки.


За позовом ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» до Особа 1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою Особа 1 про перегляд ухвали ВССУ від 16 жовтня 2014 р. Головуючий на засіданні – суддя ВСУ Ярослав Романюк.


Обставини справи


У вересні 2013 р. ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» звернулося до суду зі позовом до Особа 1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 7 жовтня 2008 р. між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк» та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 128 800 доларів США на 240 місяців, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування в розмірі 11,49 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 7 жовтня 2008 р. був укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру, яка належить Особа 1 на праві власності.


4 жовтня 2010 р. між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та відповідачем був укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони домовились зменшити суму щомісячного ануітетного платежу шляхом збільшення строку користування кредитними коштами до 20 років та зменшенням процентів за користування кредитом до 9,9 % річних на період з 5 жовтня 2010 р. по 4 жовтня 2011 р.


28 липня 2011 р. між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фемілі Кредіт», правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс», було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.


Посилаючись на те, що Особа 1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 2 248 253 грн. 74 коп., позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що належить відповідачу на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 9 квітня 2014 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 р., позов задоволено, звернуто стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» на квартиру, яка належить на праві власності Особа 1, у розмірі 2 248 253 грн. 74 коп., шляхом реалізації з публічних торгів за стартовою ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості Особа 1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» за договором про іпотечний кредит від 7 жовтня 2008 року.


Ухвалою ВССУ від 16 жовтня 2014 р. касаційну скаргу Особа 1 відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

 

У заяві про перегляд судових рішень Особа 1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».


Заслухавши доповідь судді ВСУ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.


Суд встановив


На підставі ст. 3604 ЦПК України ВСУ скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, керувався положеннями ст.ст. 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 33, 35, 39 ЗУ «Про іпотеку» та виходив із того, що відповідач свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню за рахунок предмета іпотеки шляхом реалізації з публічних торгів продажу квартири за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» за договором про іпотечний кредит.


У наданій для порівняння постанові ВСУ від 27 травня 2015 р. ВСУ виходив із того, що положеннями ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку», що у розумінні норми ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 1 ст. 38 цього Закону.


Отже, наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст. 39 ЗУ «Про іпотеку».


Усуваючи неоднакове застосування судами зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

 

Положеннями ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.


У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.


При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам ст. 39 та 43 ЗУ «Про іпотеку».


Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» Судова палата у цивільних справах ВСУ приходять до правового висновку, що у розумінні норми ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.


З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.


Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду та ухвала ВССУ підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.


Допущені під час розгляду справи порушення норм процесуального права і нез’ясування усіх обставин, необхідних для правильного застосування ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», є перешкодою для ухвалення ВСУ нового рішення.


Відповідно до ст. 3604 ЦПК України ВСУ задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч. 1 ст. 355 цього Кодексу.


Суд постановив


Керуючись ст. 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах ВСУ постановила заяву Особа 1 задовольнити частково.


Рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 квітня 2014 р., ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 р. та ухвалу ВССУ від 16 жовтня 2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№9-14 | 24 вересня
Тема тижня:
Банкрутство
Тема тижня
  • Урахування процесуальних нюансів допоможе боржникам і кредиторам уникнути зайвих витрат.
  • Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________