Всі рубрики
Верховний Суд України. Постанова від 16 грудня 2015 р. Справа №6-2641цс15. Справа про поділ майна подружжя.



 

За позовом Особа 1 до Особа 2 про поділ майна подружжя за заявою Особа 2 про перегляд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2015 р., ухвали Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2015 р. та ухвали ВССУ від 24 липня 2015 р. Головуючий на засіданні – суддя ВСУ Юрій Сенін.


Обставини справи


У листопаді 2013 р. Особа 1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 31 жовтня 2008 р. вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, вони мають спільну дочку Особа 3. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 р. шлюб між ними розірвано. У період шлюбу за спільні кошти було придбано таке майно: квартира вартістю 560 тис. грн.., автомобіль Skoda Octavia A5 вартістю 199 тис. 130 грн., кухонні меблі вартістю 15 тис. грн.., духовка Indesit вартістю 3 тис. 999 грн., витяжка Piramida вартістю 1 тис. 499 грн., варильна поверхня Gorenje вартістю 3 тис. 999 грн., холодильник Bosch вартістю 4 тис. 299 грн., шафа-купе вартістю 5 тис. 424 грн.


Позивачка просила поділити зазначене майно та визнати за нею право власності на частину квартири, кухонні меблі, холодильник Bosch, духовку Indesit, витяжку Piramida, варильну поверхню і шафу-купе, а за Особа 2 визнати право власності на частину квартири та автомобіль Skoda Octavia A5.


Судами розглядали справу неодноразово.


Останнім рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2015 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2015 р., позов задоволено. Постановлено: визнати за Особа 1 право власності на частину квартири; кухонні меблі, духовку Indesit, витяжку Piramida, варильну поверхню Gorenje, холодильник Bosch, шафу-купе; визнати за Особа 2 право власності на частину квартири та автомобіль Skoda Octavia A5.


Ухвалою ВССУ від 24 липня 2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Особа 2 на зазначені судові рішення.


У поданій до ВСУ заяві Особа 2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і постановити нове рішення, яким визнати спірне майно його особистою приватною власністю, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст.ст. 57, 60 СК України.


На підтвердження своїх доводів Особа 2 наводить ухвалу ВССУ від 30 березня 2011 р. та постанову ВСУ від 2 жовтня 2013 р. (справа №6-79цс13).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Особа 1, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.


Суд встановив


Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.


Суди під час розгляду справи встановили, що 31 жовтня 2008 р. Особа 1 та Особа 2 зареєстрували шлюб, у них народилася донька Особа 3. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 р. шлюб між сторонами розірвано.


У період шлюбу подружжя придбало квартиру, кухонні меблі, холодильник Bosch, духовку Indesit, витяжку Piramida, варильну поверхню Gorenje, шафу-купе, автомобіль Skoda Octavia A5.


Установивши, що в березні 2013 р. відповідач продав належні йому на праві особистої приватної власності частини іншої квартир й цього ж місяця придбав спірну квартиру, автомобіль, духовку, витяжку, холодильник, варильну поверхню, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про те, що це майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд урахував згоду Особа 1 на придбання спірної квартири в інтересах сім’ї, що зазначено в договорі.


Проте у наданих для порівняння судових рішення зроблено такі висновки:

  • в ухвалі ВССУ від 30 березня 2011 р. суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що квартира. придбана чоловіком за його особисті кошти, виручені від продажу іншої квартири, що належала йому та його батькові, є його особистою приватною власністю;
  • у постанові від 2 жовтня 2013 р. ВСУ дійшов висновку про те, що, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно.


Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме 57, 60 СК України.


Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.


Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).


Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.


Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.


Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

  1. час набуття майна;
  2. кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).


Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.


У зв’язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.


Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.


Відповідно до ст. 360 4 ЦПК України ВСУ задовольняє заяву в справі, яка переглядається з підстав, передбачених п/п. 1, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.


Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи суди не встановили всіх обставин, необхідних для правильного застосування норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, що не дозволяє ВСУ ухвалити нове рішення.


Суд постановив


Керуючись ст. 360 3 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах ВСУ постановила заяву Особа 2 задовольнити частково.


Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2015 р., ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 червня 2015 р. та ухвалу ВССУ від 24 липня 2015 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№9-14 | 24 вересня
Тема тижня:
Банкрутство
Тема тижня
  • Урахування процесуальних нюансів допоможе боржникам і кредиторам уникнути зайвих витрат.
  • Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________