Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Однак даний аспект юридичної відповідальності найчастіше залишається в тіні проблем кримінального переслідування.

У відповідності зі ст. 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано збитків, має право під час кримінального провадження, проте виключно до суду, пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

У зв'язку з цим юридична компанія LEX LIGA вважає за необхідне проаналізувати особливості відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином.

Цивільний позов в контексті нашої статті – це дозволена в кримінальному провадженні вимога фізичної або юридичної особи до підозрюваного, обвинуваченого (або ряду інших осіб) про відшкодування йому матеріальної шкоди або компенсації моральної шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням.

Відзначимо деякі особливості складу відповідних правовідносин та юридичних фактів, що їм передують.

Позивачем може бути особа, якій суспільно небезпечним діянням завдано збитків (юридичні особи можуть заявляти лише про відшкодування матеріальної шкоди), чи представники або законні представники таких осіб (якщо дієздатність останніх неповна), або прокурор – в інтересах держави чи громадян, які не в змозі самостійно захистити свої права.

Відповідачем виступає особа, яка підозрюється або обвинувачувана у вчиненні злочину, або особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну суспільно небезпечним діянням, вчиненим малолітньою, неосудною або обмежено осудною особою. Причому, відповідачем може бути і юридична особа, наприклад, навчальний або медичний заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за малолітньою особою.

Підставою для позову є заподіяння суспільно небезпечного діяння моральної чи матеріальної шкоди. При цьому, відмова в позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства має преюдиціальне значення в кримінальному судочинстві, тобто позбавляє позивача права пред'являти позов по тому самому факту. Також неможливий в кримінальному провадженні позов в порядку регресу, коли з обвинуваченого стягує особа, яка відшкодувала шкоду потерпілому.

Крім того, у аналізованому позові є жорсткі часові рамки: він приймається в ході досудового розслідування або під час підготовчого судового засідання (внаслідок єдності предмета доказування, що оцінюється судом одночасно – і у кримінальній справі, і за цивільним позовом). Однак, якщо потерпілий не пред'явив цивільного позову в кримінальному провадженні, він має право в подальшому пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

У чому ж головні відмінності позову, пред'явленого в ході кримінального провадження від поданого в цивільному судочинстві?

Основною його функцією слід визнати спрощення і прискорення процедури відшкодування збитку. Тягар доказування в цьому випадку покладається не на позивача, а на органи досудового слідства і прокурора, оскільки в кримінальному провадженні доказування виду шкоди та розміру матеріальних збитків є одним з обов'язкових елементів предмета доказування. Відзначимо, що розмір компенсації моральної шкоди обґрунтовується все ж позивачем. У відповідності зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі, які подають позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.

Також органи досудового розслідування зобов'язані вжити заходів щодо забезпечення цивільного позову. Зокрема, органи досудового розслідування в разі встановлення підстав, передбачених у главі 17 КПК «Арешт майна», повинні звернутися до слідчого судді з клопотанням для винесення рішення про накладення арешту на майно особи.

Форма і зміст цивільного позову в кримінальному судочинстві повинні відповідати вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.

Після оголошення прокурором обвинувального висновку оголошується позовна заява. Потім суд отримує первинні свідчення учасників, їх клопотання, і, визначившись з об'ємом доказів, переходить до їх безпосереднього дослідження, проводить судові дебати, в яких сторона позивача виступає після прокурора, до виступів сторони відповідача. При винесенні вироку суд вирішує і питання кримінального обвинувачення, і долю цивільного позову. Цивільний позов в кримінальному провадженні вирішується судом в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом з урахуванням вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Однією з нагальних проблем цивільного позову в кримінальному провадженні є неможливість заміни кредитора. На практиці це виключає можливість участі в кримінальному процесі в якості цивільного позивача страхової компанії, яка відшкодувала потерпілому матеріальну шкоду, заподіяну злочином (страхова компанія може брати участь в розгляді позову в якості третьої сторони).

Разом з тим, при неможливості сингулярного (часткового) правонаступництва цивільного позивача, національне кримінальне судочинство використовує інститут універсального (повного) правонаступництва, наприклад, статус потерпілого в разі його смерті може набути його близький родич або член сім'ї.

Таким чином, інститут цивільного позову в національному кримінальному процесі в цілому досягає мети полегшення процедури відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином.

Юрій Асадчев,
юрист юридичної компанії LEX LIGA